Постанова Дніпровський апеляційний суд № 210/630/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5223/20 Справа № 210/630/20 Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами апеляційні скарги ОСОБА_2 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 березня 2020 року, яке постановлено суддею Вікторович Н.Ю. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомостей щодо складання повного тексту рішення матеріали справи не містять, - В С Т А Н О В И В: В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») і просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 165 000 грн. у зв`язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК від 16 січня 2020 року позивачу первинно було встановлено 55% втрати професійної працездатності, з яких 35% - по радикулопатії та 20% - по сидеросилікозу, ІІІ група інвалідності. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 березня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 80 000 грн. без утримання податку з доходів з фізичних осіб та на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 840,80 грн. В іншій частині позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивача ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції та стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі, визначеному в позовній заяві, а саме 165 000 грн., посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, зокрема, судом не враховано роз`яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». Вважає, що судом першої інстанції не наведено мотивів, що свідчили би про безпідставність суми заявленого позивачем відшкодування. В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції залишено поза увагою роз`яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». Вважає, що судом не враховано, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не вчиняв будь яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв`язку з ушкодженням здоров`я та заподіянням моральних страждань позивачу. Крім того, суд не врахував, що позивач був попереджений про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих факторів і їх вплив на здоров`я та свідомо приймав запропоновані йому умови праці. Апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції надав більше переваги доказам позивача, що призвело до помилкового висновку суду про задоволення позовних вимог позивача. На думку представника відповідача, визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Відзиви на апеляційні скарги не подавано. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги представника позивача та відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» підлягають залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював з 02 лютого 1989 року по 16 січня 1995 року на посаді газовика доменної печі цеху №2 Криворізького металургійного комбінату «Криворіжсталь ім. В.І Леніна», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». з 24 квітня 1997 року по 16 квітня 2010 року машиністом конвеєра дробильної фабрики; з 16 квітня 2010 року по 12 листопада 2010 року слюсарем - ремонтником цеху ремонту дробильної фабрики №3; з 12 листопада 2010 року по 26 березня 2019 року машиністом конвеєра на ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». 26 березня 2019 року звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 14-16). Згідно п. 17 Акту Форми ОСОБА_3 -4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 30 жовтня 2019 року, професійне захворювання у позивача виникло за обставин праці на підприємстві відповідача, де внаслідок недосконалості технологічного процесу та робочого місця, неефективної роботи систем вентиляції, пило та газоподавлення, а також внаслідок недосконалості механізмів, робочого інструменту не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення та утримання вантажів (а.с. 10-11). Відповідно до п. 18 Акту, причиною виникнення хронічного професійного захворювання є концентрація пилу в повітрі робочої зони, яка перевищувала норми ГДК та фізичне навантаження, яке перевищувала норми ГДК (а.с. 11). За висновком МСЕК від 16 січня 2020 року позивачу первинно встановлено 55% втрати професійної працездатності, з яких 35% - по радикулопатії та 20% - по сидеросилікозу, ІІІ група інвалідності (а.с. 7) Суд, частково задовольняючи позов, виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійну працездатність позивач частково втратив під час виконання ним трудових обов`язків і вона пов`язана з виробництвом, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди та розміром відшкодування моральної шкоди, з наступних підстав. Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, правильно встановив, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання та хвилювання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими у Постанові Пленуму Верховного Суду України в п. 13 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом не враховано те, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не вчиняв будь яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв`язку з ушкодженням здоров`я та заподіянням моральних страждань позивачу, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не знімають з відповідача обов`язку виконувати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП Українита ст. 13Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд не врахував, що позивач був попереджений про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих факторів і їх вплив на здоров`я та свідомо приймав запропоновані йому умови праці, колегією суддів відхиляються, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_4 працював на підприємстві відповідача в період з 1989 року по 2019 рік. Відповідно до висновку МСЕК від 16 січня 2020 року позивачу первинно встановлено 55% втрати професійної працездатності, з яких 35% - по радикулопатії та 20% - по сидеросилікозу, ІІІ група інвалідності (а.с. 7). За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" - повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності». Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України). Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції надав більше переваги доказам позивача, що призвело до помилкового висновку суду про задоволення позовних вимог позивача, колегія суддів не бере до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи рішенням суду враховано відзив відповідача на позовну заяву ОСОБА_1 . Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційних скарг представника позивача та відповідача щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом, оскільки розмір моральної шкоди визначено судом з урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Так, в судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обов`язків здоров`ю позивача була заподіяна шкода, характер отриманого професійного захворювання, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, стан здоров`я позивача, період роботи на підприємстві відповідача. На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральні страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили, виходив із засад розумності, виваженості та справедливості вірно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у вигляді одноразового відшкодування у розмірі 80 000 гривень. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_2 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»- залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 12 травня 2020 року. Головуючий: Судді: