Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 1.380.2019.006621

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.006621 пров. № А/857/2630/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Курильця А.Р. суддів: Кушнерика М.П., Мікули О.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- суддя в 1-й інстанції - Кухар Н.А., час ухвалення рішення 15.01.2020 року, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 15.01.2020 року, в с т а н о в и в: У грудня 2019 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся із позовом до Державної міграційної служби України (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання повторно розглянути заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду відмовлено та позовну заяву повернуто позивачу. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд не дослідив у повній мірі докази, які свідчать про поважність причин пропуску строку на звернення до суду та прийняв необґрунтоване рішення. Учасники справи в судове засідання на виклик суду не з`явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 311 КАС України. При цьому, 08.05.2020 за допомогою засобів електронного зв`язку до апеляційного суду надійшла письмова заява Державної міграційної служби України про відкладення розгляду справи із покликанням на запровадження в Україні карантину За результатами розгляду вказаного клопотання колегія суддів ухвалила його відхилити, оскільки поверхневі та загальні покликання на умови карантину зі сторони суб`єкта владних повноважень (апелянта) не можуть вважатися достатньою підставою для відкладення розгляду справи. Також рекомендація Ради суддів України (лист № 9-рс-186/20 від 16.03.2020р.) не вказує на припинення судами розгляду справ, а лише встановлює особливий режим судів України, який включає в себе, зокрема, розгляд справ в режимі відеоконференції, по можливості здійснення розгляду справи без участі сторін, в порядку письмового провадження, рекомендацію учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами. Водночас, апеляційний суд вже відкладав розгляд справи за аналогічним клопотанням, для забезпечення участі сторін в судовому засіданні, однак відповідачем не було вжито будь-яких заходів для участі в розгляді справи, зокрема, не заявлено клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції тощо. Також відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача (його представників). Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останнім не наведено, клопотань про їх витребування/долучення тощо останнім не заявлено. В протилежному випадку відкладення розгляду справи без пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя в умовах карантину може бути розцінено як самоусунення від виконання обов`язку по здійсненню розгляду справи. Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до ч.5 ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989р. у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Він не буде відповідальним за відкладення, викликані станом його здоров`я, оскільки вони пов`язані з форс-мажорними обставинами. Окрім цього, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі Varela Assalino contre le Portugal (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів. У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких мотивів. Право громадянина на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби. Пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду. Поважними причинами пропущення строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Залишаючи позовну заяву без руху, а згодом і повертаючи її позивачу, суд першої інстанції зазначив, що рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту може бути оскаржено протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову. Оскільки позовна заява подана до суду 10 грудня 2019 року, а про відмову позивач дізнався 19 червня 2019 року, то п`ятиденний строк є пропущеним. Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» встановлено окремий строк для оскарження рішень щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового захисту (стаття 12 Закону). Позовна заява подана до суду із пропуском встановленого строку. Проте, апеляційний суд звертає увагу на наступне. З матеріалів справи слідує, що про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту позивач дізнався 19 червня 2019 року після особистого вручення такого повідомлення. Заслуговує на увагу той факт, що позивач намагався двічі після отримання повідомлення про відмову у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту захистити свої права у суді. Для цього представник позивача звернувся до суду, проте ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року позовну заяву повернуто позивачу. При цьому, позовна заява подана протягом п`яти днів з дня отримання оскаржуваної відмови. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику. Згодом, представник позивача повторно звернувся до суду з адміністративним позовом, проте ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року, позовну заяву повернуто позивачу. Таким чином, оскільки позивач втретє намагається захистити свої права в суді та, у зв`язку з цим, подав позовну заяву з пропуском встановлених чинним законодавством строків, колегія суддів вважає за необхідне визнати причини пропуску строку поважними. З прецедентного права Європейського Суду слідує, що «право на суд», з яких право на доступ є одним з аспектів, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні. Тим не менше, ці обмеження не повинні обмежувати або зменшити доступ людини таким чином або в такій мірі, що сама суть права знеціниться; такі обмеження не будуть сумісні положеннями Конвенції, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумної пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Перес де Рада Каванілес проти Іспанії). Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права. Проте суд зазначає, що, як би чітко не було сформульоване законодавче положення, у будь-якій галузі права існуватиме неминучий елемент судового тлумачення. Завжди існуватиме потреба у роз`ясненні нечітких норм або тих, що потребують пристосування до обставин, що змінюються. Відповідно до ч.1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів зазначає, що причини пропуску строку звернення до суду можна вважати поважними, а у зв`язку із відсутністю законодавчої заборони на поновлення такого строку, строк звернення до суду підлягає поновленню. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права. Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 121,308,312,315,320,321,325,328,329 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року про повернення позовної заяви у справі № 1.380.2019.006621 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді М. П. Кушнерик О. І. Мікула Повне судове рішення складено 13 травня 2020 року