Постанова КАС ВС № 756/3710/14-а

ПОСТАНОВА Іменем України 13 травня 2020 року Київ справа №756/3710/14-а адміністративне провадження №К/9901/24436/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Кашпур О.В., суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу №756/3710/14-а за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Оболонського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в м. Києві про зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року (постановлену у складі головуючого судді: Земляної Г.В., суддів: Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.) УСТАНОВИВ: І. Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2014 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду із позовом до Оболонського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в м. Києві, в якому просили: - визнати протиправною відмову Оболонського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в м. Києві в реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в кімнату площею 18,0 кв м двокімнатної квартири АДРЕСА_1 ; - зобов`язати Оболонський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби в м. Києві зареєструвати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в кімнаті площею 18,0 кв м двокімнатної квартири АДРЕСА_1 2 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при зверненні ОСОБА_1 до Оболонського районного відділу ГУ ДМС України в м. Києві із заявою про реєстрацію в належній йому кімнаті, площею 18 кв м, його дружини ОСОБА_2 , та дочки ОСОБА_3 у такій реєстрації відмовлено, з огляду на те, що для здійснення реєстрації потрібна не тільки згода наймача вказаної кімнати - позивача-1, але і згода сусідки по квартирі ОСОБА_5 - доньки позивача-1, яка є наймачем кімнати площею 11,9 кв м. ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 18 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною відмову Оболонського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в м. Києві в реєстрації ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в кімнату площею 18,0 кв м двохкімнатної квартири АДРЕСА_1. 4 . Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 квітня 2014 року скасовано. Закрито провадження по справі №756/3710/14-а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Оболонського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в м. Києві про зобов`язання вчинити певні дії.

5. На обґрунтування рішення апеляційний суд вказував на порушення судом першої інстанції правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції, яка була чинною на час прийняття апеляційним судом постанови), що є підставою для закриття провадження по справі.

6. При цьому суд апеляційної інстанції наголошував на тому, що спірні правовідносини у справі стосуються реалізації права користування позивачем-1 ОСОБА_1 квартирою та права щодо реєстрації місця проживання членів сім`ї позивача-1, тобто пов`язані з реалізацією житлових прав фізичних осіб, що свідчить про існування публічно-правового спору в даній справі і необхідність його вирішення в порядку цивільного судочинства. ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись із постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подано касаційну скаргу.

8. Позивачі у касаційній скарзі просять скасувати зазначене судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції не надано належну оцінку обставинам справи про те, що внаслідок зміни рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09 червня 2010 року, залишеним в силі рішенням Апеляційного суду м. Києва від 09 грудня 2010 року, договору найму спірної квартири в користування позивача-1 ОСОБА_1 виділено житлову кімнату площею 18 кв м., а доньці позивача-1 від першого шлюбу ОСОБА_3 виділено в користування житлову кімнату площею 11,9 кв м.

10. Позивачі наголошували на тому, що внаслідок перегляду рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2013 року по справі №2/756/2950/13 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа: КП «Житлосервіс Приозерне» Оболонського району в м. Києві, про визнання права користування жилим приміщенням, в апеляційному порядку рішенням Апеляційного суду міста Києва від 05 лютого 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції, в задоволенні позовних вимог відмовлено. При цьому апеляційний суд зазначав, що ОСОБА_5 не є належним відповідачем у справі, адже є користувачем житлової кімнати площею 11,9 кв м, яка не є предметом спору в даній справі. Разом із тим, ОСОБА_1 також не є належним відповідачем у справі, оскільки хоча і є наймачем спірної кімнати площею 18 кв м, однак, з письмовим проханням про реєстрацію позивачів до Оболонського РВ ГУ ДМС в м. Києві не звертався, у той час, коли саме його згода була необхідна для вселення позивачів у спірне житлове приміщення.

11. Тому, враховуючи висновки судів у вказаних цивільних справах, позивачі звернулися із даним позовом до суб`єкта владних повноважень в порядку адміністративного судочинства. IV. Позиція інших учасників справи

12. Заінтересована особа ОСОБА_5 скористалась своїм процесуальним правом та подала відзив на касаційну скаргу, в якому висловила свою правову позицію щодо законності рішення суду апеляційної інстанції та необґрунтованості касаційної скарги. V. Рух справи у суді касаційної інстанції

13. За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано 27 серпня 2019 року для розгляду колегії суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючий суддя), Радишевської О.Р., Шевцової Н.В.

14. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано 18 вересня 2019 року для розгляду колегії суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючий суддя), Радишевської О.Р., Уханенка С.А. на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Богданюк від 18 вересня 2019 року №1507/0/78-19.

15. Ухвалою Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах від 05 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року.

16. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 12 травня 2020 року дану справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 13 травня 2020 року. VI. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

17. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09 червня 2010 року, залишеним в силі рішенням Апеляційного суду м. Києва від 09 грудня 2010 року, змінено договір найму спірної квартири АДРЕСА_1 та виділено в користування позивача-1 ОСОБА_1 житлову кімнату площею 18 кв м., а доньці позивача-1 від першого шлюбу ОСОБА_3 виділено в користування житлову кімнату площею 11,9 кв м.

18. В подальшому рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2013 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа: КП «Житлосервіс Приозерне» Оболонського району в м. Києві, про визнання права користування жилим приміщенням задоволено, визнано за позивачами право користування житловою кімнатою площею 18 кв м двокімнатної квартири.

19. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05 лютого 2014 року скасовано рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що ОСОБА_5 не є належним відповідачем, оскільки є користувачем житлової кімнати площею 11,9 кв м, яка не є предметом спору, а користувач спірної житлової кімнати ОСОБА_1 , згода якого необхідна для вселення позивачів, із відповідною письмовою заявою щодо реєстрації фізичних осіб до суб`єкта владних повноважень не звертався.

20. Зазначені обставини послугували підставою для звернення позивачів до суду із позовом до суб`єкта владних повноважень за захистом порушених, на їх думку, прав та інтересів в порядку адміністративного судочинства. VIІ. Джерела права й акти їхнього застосування

21. Кодекс адміністративного судочинства України від (далі - КАС України; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини другої цієї статті). Справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (підпункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС України).

22. Конституція України від 28 червня 1996 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

23. Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року №1382-ІV (далі - Закон №1382-ІV; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Згідно з абзацом 4 статті 3 Закону №1382-ІV місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. За приписами статті Закону №1382-ІV громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Відповідно до змісту абзаців 5, 11 Закону №1382-ІV реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. "Місце проживання" - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

24. Цивільний кодекс України (далі - ЦК України; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Поняття "житла фізичної особи" визначено в статті 379 ЦК України, як житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. Житловим будинком, в свою чергу, є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими НПА і призначена для постійного у ній проживання (статті 380 ЦК України).

25. Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). За правилами частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

26. Постанова Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» (далі - Правила; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до вимог пункту 28 Правил реєстрація місця проживання/перебування особи або зняття з реєстрації місця проживання скасовуються у разі їх проведення з порушенням вимог законодавства. У разі виявлення такого порушення керівник органу реєстрації проводить перевірку підстав реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи, за її результатами складає висновок та приймає рішення про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи. Про прийняте рішення особі надсилається письмове повідомлення за формою згідно з додатком 17, в якому зазначаються підстави його прийняття. Особу запрошують на прийом до органу реєстрації для внесення відповідних відомостей до документа, до якого вносяться відомості про місце проживання/перебування. Далі працівник органу реєстрації: формує і вносить дані про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи до реєстру територіальної громади; формує інформацію про скасування реєстрації/ зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи для її передачі до Реєстру. VІІІ. Позиція Верховного Суду

27. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

28. Вирішуючи даний спір по суті спірних правовідносин, суд першої інстанції виходив із того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. Натомість, апеляційний суд визначив публічно-правову природу цього спору та зробив висновок про закриття провадження у адміністративній справі.

29. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

30. Разом із тим, однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

31. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим.

32. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Згідно з усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

33. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/17 та від 12 грудня 2018 року у справі №826/8687/16 викладено правовий висновок про застосування норм процесуального права в подібних правовідносинах - якщо порушення прав вбачається у наслідках, які спричиненні рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вважають неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

34. З огляду на те, що спірні правовідносини у даному провадженні пов`язані з правом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на реєстрацію місця проживання як членів сім`ї користувача житловим приміщенням, спірними є цивільні правовідносини щодо користування житловим приміщенням.

35. Таким чином, спір має приватноправовий характер та з огляду на суб`єктний склад сторін спору підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

36. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/17 та від 12 грудня 2018 року у справі №826/8687/16, постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 квітня 2019 року у справі № 818/3074/15, від липня 2019 року №815/3410/15, від 24 вересня 2019 року №815/6940/13-а. Колегія суддів не має правових підстав для відступу від зазначених позицій.

37. Виходячи із законодавчих приписів та встановлених обставин справи в їх сукупності, Верховний Суд уважає, що суд апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що вказаний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а провадження по справі підлягає закриттю.

38. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, не впливають на правильне вирішення судом апеляційної інстанції цієї справи.

39. Верховний Суд звертає увагу на те, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

40. Згідно зі статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

41. З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні. IХ. Судові витрати

42. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року в справі №756/3710/14-а залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий: О. В. Кашпур Судді: О.Р. Радишевська С.А. Уханенко