Постанова 4855 № 320/3494/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Басай О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2020 року Справа № 320/3494/19 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г., за участю секретаря Лісник Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : Історія справи. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.04.2019 №№ 003821303, 0003831303, 0003861303. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 в задоволені позову відмовлено повністю. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оплата контрагентом вартості отриманих товарів (робіт, послуг) та, відповідно, отримання доходу, є обов`язковою умовою для віднесення фізичною особою-підприємцем до складу витрат таких товарів (робіт, послуг), пов`язаних з господарською діяльністю, тому оскільки ТОВ «М-Квадро» не було здійснено оплати за надані позивачем транспортні послуги, віднесення до витрат транспортних послуг у сумі 1 159 191,78 грн. без ПДВ є неправомірним Також суд зазначив, що позивачем не надано документів для підтвердження оплати вартості отриманих послуг з перевезення товару, тому висновок контролюючого органу про завищення ним витрат на суму 1 159 191,78 грн. є обґрунтованим. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що послуги з перевезення були надані двома контрагентами ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» та ТОВ «Транспортне-експедиторське підприємство «Вертикаль», що зокрема встановлено й самим контролюючим органом в акті перевірки, що вказаним контрагентам позивач сплатив кошти за надані йому послуги з перевезення вантажу та відповідно включив такі витрати до своєї бухгалтерської звітності. Крім того, апелянт наголошує на тому, що донарахування, які вказані в акті перевірки та за якими винесено спірні податкові повідомлення-рішення, нічим не обґрунтовані та не відповідають відомостям, що містяться в документах, наданих до перевірки, що навіть в разі невизнання податковим органом витрат, облікованих позивачем на перевезення, розрахунки контролюючого органу є помилковими. З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить його скасувати і ухвалити постанову про задоволенні позову в повному обсязі. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2020 відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на правомірності оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень та зазначаючи, що спірні суми витрат безпідставно віднесені позивачем до складу інших витрат, оскільки вони не пов`язані з його господарською діяльністю та не були понесені з метою отримання доходу. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 витребувано додаткові докази у справі та відкладено судовий розгляд. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового розгляду цієї справи. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020, які занесені до протоколу судового засідання, клопотання позивача задоволено, у задоволенні клопотання відповідача відмовлено та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 311 КАС України, з урахуванням того, що наявні у справі матеріали є достатніми для її вирішення апеляційним судом, правові позиції та доводи обох сторін викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї. При цьому, судом враховано, що сторонам заздалегідь було роз`яснено наявність у них права на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку, передбаченому статтею 195 КАС України, але відповідних клопотань до суду не надходило. Разом з тим, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 по справі «Смірнова проти України» зазначено, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції. Згідно зі статтею 6 КАС України та статтею 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши у межах доводів апелянта повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець (далі - ФОП ОСОБА_1 ), адреса: АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 . Видами діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД є: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (код 45.20); оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний) (код 46.73); Неспеціалізована оптова торгівля (код 46.90); роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах (код 47.52); допоміжне обслуговування наземного транспорту (код 52.21).

1. Між ТОВ «М-Квадро» (Покупець) і ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) укладено договір постачання від 05.05.2016 № 174, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець - прийняти та оплатити породи карбонатні для виробництва вапна (Товар) на умовах цього Договору. Також у вказаному договоры сторонами погоджено, що товару, обсяг, одиниця виміру, ціна, термін та умови поставки визначаються у специфікаціях, що оформлюються у вигляді додатку № 1 до даного Договору. Сторонами підписано додаткову угоду від 30.12.2016 № 1, якою визначено, що договір набирає чинності з дати підписання Сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2017 включно. Якщо протягом місяця до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не надасть іншій стороні письмове підтвердження припинення Договору, строк дії останнього продовжується на один календарний рік на тих самих умовах. У січні - липні 2017 року сторонами підписано специфікації до договору. 29.09.2017 між ТОВ «М-Квадро» (Покупець) і ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) укладено додаткову угоду № 2 до договору постачання від 05.05.2016 №

174. У жовтні - грудні 2017 року сторонами підписано Специфікації до договору.

2. Між ТОВ «ТЕП Вертикал» (Постачальник) і ФОП ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір поставки від 17.05.2016 № 96, за умовами якого Постачальник бере на себе зобов`язання поставити Покупцю щебінь вапняковий (товар), а Покупець - прийняти та оплатити товар. Поставка Товару здійснюється на підставі поданих заявок покупця залізничним транспортом на умовах СРТ (Інкотермс-2010) ст. Нові Безрадичі (320905) Південно-Західної залізниці. 01.01.2017 сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору поставки від 17.05.2016 № 96, якою визначено, що договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2018 включно, а в частині оплати - до повного виконання покупцем своїх обов`язків. У червні - вересні 2017 року сторонами підписано специфікації до договору. Також між ТОВ «ТЕП «Вертикаль» (Експедитор) і ФОП ОСОБА_1 (Клієнт) укладено договір від 03.05.2016 № 89 про надання транспортно-експедиційних послуг. Згідно з договору експедитор зобов`язується за дорученням клієнта, за винагороду і за рахунок Клієнта організувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів вказаних клієнтом по лініях України, СНД і Західної Європи. 01.01.2018 між сторонами укладено додаткову угоду від 01.01.2018 № 1 до вказаного договору від 03.05.2016 № 89 про надання транспортно-експедиційних послуг, якою визначено, що Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2018 включно, а в частині розрахунків - до повного їх завершення. За результатами виконаних робіт (наданих послуг) сторонами складено відповідні акти виконаних робіт (наданих послуг).

3. Між ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту» (Виконавець) і ФОП ОСОБА_1 (Замовник) укладено Договір від 01.11.2017 № 18/17, за умовами якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом та послуги, пов`язані з перевезенням вантажів залізничним транспортом, щодо надання яких виникає технологічна необхідність у Замовника, а Замовник - провести розрахунки за надані послуги. Так, на підставі заявок позивача та протоколів погодження цін/тарифів ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту» було здійснено перевезення вагонів з вантажем камінь вапняк, що надходив на адресу ФОП ОСОБА_1 зі станції Нові Безрадичі Південно-Західної залізниці на колію № 72 маневрового району власності ТОВ «М-Квадро» та у зворотному напрямку. За результатами вищезазначених правочинів позивачем реалізовано протягом 2017 року камінь вапняковий на користь ТОВ «М-Квадро» на загальну суму 60 329 199,51 грн. з ПДВ, однак оплата за реалізований товар проведена частково у сумі 56 652 241,63 грн. з ПДВ. Заборгованість ТОВ «М-Квадро» перед позивачем за реалізований товар станом на 31.12.2017 становила 3 676 957,88 грн. з ПДВ, у тому числі послуги з транспортування ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту» у розмірі 187 276,03 грн. без ПДВ і ТОВ «ТЕП «Вертикаль» у розмірі 971 915,75 грн. без ПДВ. Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та з питань нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 12.03.2019 № 193/10-36-13-03/ НОМЕР_1 . Згідно з висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем: 1) п.п. 177.1, 177.2 ст. 177 ПК України, а саме: заниження суми чистого доходу на загальну суму 1 159 191,78 грн. без ПДВ за 2017 рік, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, який підлягає сплаті до бюджету за 2017 рік на загальну суму 208 654,52 грн. без ПДВ; 2) пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України, а саме: не нараховано та не сплачено до бюджету військовий збір за 2017 рік в сумі 17 387,88 грн.; 3) п. 2 ч. 1 ст. 7, ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині заниження доходу з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 на загальну суму 112 441,83 грн., що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок в сумі 24 737,20 грн.; 4) п. 198.3, абз. «г» п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість в грудні 2017 року на загальну суму 231 838,00 грн. Зазначені висновки акта перевірки обґрунтовані тим, що позивачем завищено витрати в розмірі 1 159 191,78 грн. на транспортування товару, який не був оплачений контрагентом (покупцем), а тому за твердженням податкового органу не можуть бути пов`язаними з отриманням доходу та, відповідно, не повинні включатись до складу інших витрат платника податків та до моменту одержання доходу є його власним ризиком. На підставі висновків зазначеного акта перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 15.04.2019: 1) № 0003821303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування на загальну суму 260 818,15 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням - 208 654,52 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 52 163,63 грн.; 2) № 0003831303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 21 734,85 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням - 17 387,88 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 4 346,97 грн.; 3) № 0003821303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ з вироблених в Україні товарів (робі, послуг) на 289 797,50 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням - 231 838 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 57 959,50 грн. Зазначений акт перевірки та податкові повідомленні-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному досудовому порядку, але за результатами розгляду скарги залишені без змін. Позивач, вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення від 15.04.2019 №№ 003821303, 0003831303, 0003861303, звернувся до суду з цим позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України) та Господарським кодексом України (далі - ГК України). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено статтею 177 ПК України. Доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу ( п. 177.1 ст. 177 ПК України). Згідно з п.п. 177.2, 177.4 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: - витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; - витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); - обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; - суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; - інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат підприємця: - витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем; - витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; - витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; - документально не підтверджені витрати. Згідно підпункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України тимчасово, до надрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотка об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Згідно зі ст.ст. 163, 164 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; - доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); - іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Об`єктом оподаткування нерезидента є: - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; - доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Пунктами 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з п. 198.5 «г» ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що формування суб`єктами господарювання показників податкової звітності, зокрема доходу за відповідний звітний період, здійснюється з урахуванням документально підтверджених витрат, пов`язаних з їхньою господарською діяльністю. При цьому, збитковість господарської діяльності та/або неналежне виконання контрагентом платника податків його договірних зобов`язань (несвоєчасна оплата за придбані товари) не є ознакою відсутності розумних цілей економічного характеру у господарської операції та не надає підстав для невизнання витрат платника на поставку відповідного товару (за який контрагент з ним своєчасно не розрахувався). Крім того, неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції. Таким чином, прибутковість або збитковість певних господарських операцій або діяльність платника в цілому не є достатньою підставою для висновку про відсутність ділової мети або спрямованості діяльності не на отримання прибутку, тобто для одержання необґрунтованої податкової вигоди. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 808/3587/13-а. Перевірячи доводи апеляційної скарги та усуваючи неповноту з`ясування судом першої інстанції обставин цієї справи, колегія суддів установила, що ФОП ОСОБА_1 на підставі та на виконання договору постачання від 05.05.2016 № 174 (з додатковими угодами), укладеного з ТОВ «М-Квадро», а саме для здійснення поставки товару за таким договором (породи карбонатні для виробництва вапна) було залучено перевізників (для доставки цього товару покупцю) ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» і ТОВ «ТЕП «Вертикаль». Вказаними перевізниками було здійснено доставку відповідного товару від позивача до його контрагента - ТОВ «М-Квадро», тобто відповідні транспортно-експедиційні послуги були використані ФОП ОСОБА_1 для здійснення його підприємницької діяльності, а саме - реалізації товару контрагенту, отже пов`язані з його господарською діяльністю. При цьому, колегія суддів відзначає, що товар за договором постачання від 05.05.2016 № 174 фактично реалізований позивачем його контрагенту, що підтверджується відповідними первинними документами та не спростовується відповідачем, а заборгованість ТОВ «М-Квадро» за поставлений товар - віднесено до дебіторської заборгованості. Отже, операція з постачання товару, для здійснення якої позивачем були понесені відповідні витрати на транспортно-експедиційне обслуговування, відбулася, і саме лише факт неналежного виконання контрагентом покладених на нього зобов`язань щодо своєчасного та повного здійснення розрахунків за придбаний товару не є підставою для невизнання витрат, понесених позивачем для здійснення його поставки, як таких, що пов`язані з його господарською діяльністю. Водночас, апеляційний суд зазначає, що саме невизнання контролюючим органом таких витрат позивача стало підставою для нарахування йому спірних у цій справі податкових зобов`язань. Разом з тим, повно та всебічно перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд ухвалою від 03.03.2020 витребував у відповідача додаткові пояснення та розрахунки спірних зобов`язань, визначених позивачу, однак, ані з матеріалів справи, ані з наданих на вимогу суду пояснень з відповідними розрахунками не вбачається, яким чином контролюючий орган визначив позивачу донарахування (аркуш 16-17 акта перевірки - розрахунки чистого доходу) 231 838,36 грн., з огляду на те, що відповідні витрати на перевезення товару склали іншу суму - 187 276,03 грн. Разом з тим, судова колегія враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в п.п. 70, 71 рішення у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE («Рисовський проти України») заява № 29979/04, в якому ЄСПЛ підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Крім того, в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року Європейський суд з прав людини наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок. Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки Європейського суду з прав людини є джерелом права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем було безпідставно та неправомірно визначено позивачу податкові зобов`язання з ПДВ, ПДФО та військового збору, нараховані у спірних податкових повідомленнях-рішеннях від 15.04.2019 №№ 003821303, 0003831303, 0003861303. Доказів зворотного ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем не надано. Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України). У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України). Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16 та, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, є обов`язковим для колегії суддів при вирішенні даної справи. Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Враховуючи вищевикладене, перевіривши рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до ст. 308 КАС України, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову в цій справі та вважає обґрунтованим і таким, що відповідає завданням адміністративного судочинства, регламентованим статтею 2 КАС України, здійснення судом виходу за межі позовних вимог та скасування рішення про анулювання позивачу свідоцтва платника єдиного податку, яке було прийнято відповідачем під час судового розгляду цієї справи. Отже, судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому. Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року - без змін. Розподіл судових витрат. Частинами першою та шостою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Колегія суддів установила, що відповідно до платіжних доручень від 05.07.2019 № 196 та від 20.12.2019 № 1265, позивачем в цій справі було сплачено судовий збір у розмірі 5723,52 грн.+8585,27 грн. = 14308,79 грн. Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 14308,79 грн. Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року - скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.04.2019 №№ 003821303, 0003831303, 0003861303. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області судові витрати в розмірі 14308,79 (чотирнадцять тисяч триста вісім гривень та сімдесят дев`ять копійок) грн. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 12.05.2020. Головуючий суддя Судді: