Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 365/521/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 365/521/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Хижний Р.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Костюк Л.О., Файдюка В.В., при секретарі Горяіновій Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін апеляційну скаргу головного інспектора Відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Трохименка Артема Олександровича на рішення Згурівського районного суду Київської області від 28 листопада 2019 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного інспектора Відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Трохименка Артема Олександровича про визнання дій протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до головного інспектора Відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Трохименка Артема Олександровича (далі по тексту - відповідач, головний інспектор Трохименка А.О.) в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову № А-0409/1 від 04.09.2019 року про накладення штрафу за адміністративне правопорушення; закрити адміністративне правопорушення. Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 28 листопада 2019 року зазначений позов задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином. Відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слухання справи. Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення суду першої інстанції змінити в мотивувальній частині, виходячи з наступного. Згідно із п.4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,1487 га, кадастровий номер 3221955100:03:006:0010, що розташована в смт Згурівка Київської області. У 2017 році позивачкою замовлено будівельний паспорт у секторі житлово-комунального господарства, будівництва та архітектури Згурівської РДА на будівництво житлового будинку та господарських споруд за вищевказаною адресою. У квітні 2018 року позивачкою подано до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області повідомлення серії КС 061181171834 про початок виконання будівельних робіт. 13.08.2018 року з метою проведення перевірки законності дотримання вимог містобудівного законодавства під час виконання будівельних робіт, на підставі електронного звернення ОСОБА_2 від 30.07.2018 року, посадовими особами Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (далі по тексту - Департамент) було здійснено виїзд за адресою будівництва: АДРЕСА_1. За результатами вищевказаного виїзду, посадовими особами відповідача було складено акт про недопущення посадових осіб від 13.08.2018 року б/н. Того ж дня, посадовими особами контролюючого органу видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 13.08.2018 року № С-1308/1, з вимогою усунути виявлені порушення до 23.08.2018 року шляхом допущення посадових осіб Департаменту до будівництва для проведення позапланової перевірки та надання, під час перевірки, документів. 16.08.2019 року посадовими особами Департаменту, у зв`язку з необхідністю проведення перевірки виконання вимог припису від 13.08.2018 року № С-1308/1 та звернення гр. ОСОБА_3 від 08.06.2019 року, здійснено проведення позапланової перевірки будівництва за адресою будівництва: АДРЕСА_1 . Так, повторною перевіркою встановлено невиконання вимог припису від 13.08.2018 року № С-1308/1, а саме: недопущення позивачкою посадових осіб Департаменту на об`єкт будівництва для проведення позапланової перевірки, що є порушенням вимог підпункту «а» пункту 3 частини 3 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». За результатами перевірки відповідачем складено акт від 16.08.2019 року № Т-1608/2 про невиконання замовником будівництва вимог припису, оскільки останньою не допущено посадових осіб на об`єкт будівництва для проведення позапланової перевірки та під час перевірки та не надано необхідних документів. Також, посадовими особами контролюючого органу складено протокол про адміністративне правопорушення від 16.08.2019 року № З-Л-А-1608/2, яким встановлено порушення ОСОБА_1 вимог пункту 1 частини 3 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пп. 1 п. 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №

553. На підставі зазначеного, головним інспектором Відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Трохименком А.О. винесено постанову № А-0409/1 про адміністративне правопорушення від 04.09.2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.188-42 КУпАП, а саме: за невиконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 13.08.2018 року № С-1308/1 (далі по текст - оскаржувана постанова). Вважаючи протиправною оскаржувану постанову, позивач звернулася до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що процедура вручення протоколу про адміністративне правопорушення позивачці, як особі стосовно якої він складений, відповідачем дотримана не була. Право позивачки, як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, бути присутньою під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо неї, не забезпечене належним чином. Про проведення позапланової перевірки 16.08.2019 року ОСОБА_1 належним чином повідомленою не була, а тому з об`єктивних причин не могла забезпечити доступ посадових осіб Департаменту до об`єкта будівництва. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, проте, вважає необхідним рішення суду першої інстанції змінити в частині мотивів задоволення позовних вимог. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі по тексту - Закон № 3038-VI), Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (далі по тексту - Порядок №553), Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04. 2007 № 877-V (далі по тексту - Закон № 877-V). Усі нормативно-правові акти в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Згідно з частиною 1 статті 41 Закону № 3038-VI, державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 41 Закону №3038-VI, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 41 Закону № 3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів. Пунктом 1 Порядку №533 визначено, що цей Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (далі - суб`єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Так, пп.1-4 п. 11 Порядку №533 визначено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: 1) безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню; 2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; 3) видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт; 4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації. Пунктом 5 Порядку № 553 визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Відповідно до п.7 Порядку № 553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставою для проведення позапланової перевірки є, зокрема, перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю. Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні. Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки (абз.10-11 п. 7 Порядку № 553). Зміст наведених норм права свідчить про те, що позапланова перевірка може бути проведена виключно у разі наявності підстав, визначених у пункті 7 Порядку № 553, про що повинно бути зазначено у направленні для її проведення. Разом з тим, судом першої інстанції не надано правову оцінку законності продовження терміну позапланової проведення перевірки будівництва позивача та відповідно дотримання процедури такого продовження визначеного чинним законодавством. Суд апеляційної інстанції наголошує, що вказані поняття, а саме: термін продовження позапланової проведення перевірки будівництва позивача та дотримання процедури такого продовження мають послідовний алгоритм дій, який в даному випадку посадовими особами відповідача порушено, з огляду на наступне. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15.07.2019 року Департаментом було видано направлення №461.19/03 на проведення позапланової перевірки ОСОБА_1 (а.с.52). Захід проводився з метою перевірки виконання позивачем припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 13.08.2018 року № С-1308/1. Строк дії направлення з « 22.07.» до « 02.08.2019» року. Тобто, в межах десяти робочих днів, відповідно до абз.10 п. 7 Порядку №

553. Згодом, на ім`я заступника директора Департаменту ДАБІ у Київській області головним інспектором Трохименком А.О. подано службову записку, дата якої не зазначена, проте у правому кутку міститься відмітка « 05.08/3 05.08», про продовження проведення перевірки з 15.08.2019 року до 16.08.2019 року (а.с.53). 05.08.2019 року Департаментом ДАБІ у Київській області було видано направлення №461.19/03/17 на продовження проведення позапланової перевірки ОСОБА_1 (а.с.54). Тобто, строк перевірки ОСОБА_1 було продовжено на 2 робочі дні, починаючи з 15.08.2019 року до 16.08.2019 року. За результатам проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), який було продовжено 05.08.2019 року, головним інспектором Трохименком А.О. винесено постанову № А-0409/1 про адміністративне правопорушення від 04.09.2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.188-42 КУпАП, а саме: за невиконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 13.08.2018 року № С-1308/1 та накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн. Правовими положеннями ст. 188-42 КУпАП регламентовано, невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю, тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5100 грн. - 6800грн). Тобто, позивач була притягнута до відповідальності за адміністративне правопорушення, відповідальність за які передбачена різними ст. 188-42 КУпАП. Надаючи правову оцінку вищезазначеним обставинам в частині законності продовження проведеної перевірки позивача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Як вже було зазначено судом, відповідно до абз.10 пункту 7 Порядку № 553, строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні. Тобто, під продовженням строку проведення перевірки слід розуміти продовження основного строку проведення перевірки без його переривання. Продовження строку перевірки після завершення основного строку перевірки, у т.ч. з перенесенням строку завершення перевірки на інший строк після завершення основного строку перевірки, вказаними нормами законодавства не передбачено. В іншому випадку, суб`єкту владних повноважень надавалась би можливість зловживання своїми функціями щодо визначення кінцевої дати завершення перевірки, що зумовлювало б перебування суб`єкта контролю у стані правової невизначеності. У даному випадку, позапланова перевірка ОСОБА_1 мала проводитися з « 22.07.2019» до « 02.08.2019» року включно. Як вбачається з матеріалів справи, лише 05.08.2019 року, тобто на третій день після кінцевої дати закінчення перевірки, на підставі службової записки від 05.08.2019 року, було видано направлення про продовження строку проведення перевірки ОСОБА_1 на 2 дні, а саме: 15.08.2019 року до 16.08.2019 року. Крім того, відтермінування проведення перевірки ще на 10 календарних днів з моменту подання службової записки, тобто з 05.08.2019 року, є безпідставними та не передбачені правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Посилання головного інспектора Трохименка А.О. на відсутність замовника будівництва гр. ОСОБА_1 на території Київської області, як на підставу продовження проведення перевірки, є безпідставними, адже в матеріалах справи не міститься, а апелянтом суду не надано, належних доказів належним чином повідомлення ОСОБА_1 про проведення перевірки під час основного строку проведення перевірки, тобто з 22.07.2019 до 02.08.2019 року. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_1 з об`єктивних причин не змогла забезпечити доступ посадових осіб Департаменту до об`єкта будівництва, оскільки процедура вручення протоколу про адміністративне правопорушення позивачці, як особі стосовно якої він складений, дотримана не була. Право позивачки, як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, бути присутньою під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо неї, не забезпечене належним чином. Між тим, суд апеляційної інстанції вважає необхідним рішення суду першої інстанції змінити в частині мотивів задоволення позовних вимог, оскільки Департаментом, як контролюючим органом, вчинено протиправне продовження строку перевірки позивача у такий спосіб та протиправно перенесено завершення перевірки на 13 календарних днів (8 календарних) із складанням 16.08.2019 року акту перевірки, протоколу про адміністративне правопорушення та оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 04.09.2019 року, адже основний строк перевірки закінчився 02.08.2019 року. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність службової записки про продовження строку проведення перевірки ОСОБА_1 , яка складена 05.08.2019 року, підтверджує протиправні дії посадових осіб контролюючого органу, адже, відповідно до норм чинного законодавства, вказана службова записка мала бути складена до моменту завершення перевірки, тобто до 02.08.2019 року. Між тим, первинно розпочата перевірка Кузьменко С.А. не була завершена шляхом складання по її завершенню акту та протоколу. Отже, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що продовження перевірки вчинено протиправно, таким чином, складений надалі акт перевірки від 16.08.2019 року, протокол і винесена на їх підставі оскаржувана постанова від 04.09.2019 року про накладення штрафу на позивача, є доказами, здобутими з порушенням закону та відповідно до ч. 1 ст. 74 КАС України, які не беруться судом до уваги та не створюють будь-яких наслідків для цілей прийняття оскаржуваних рішень. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 19.10.2018 року в справі № 805/3137/17-а та від 24.09.2019 року в справі №806/523/16. Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України). Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України. Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, проте з урахуванням висновків викладених в цій постанові суду, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В даному випадку, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваної постанови, відповідно до норм чинного законодавства. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції змінити в частині мотивів задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу головного інспектора Відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Трохименка Артема Олександровича - задовольнити частково. Рішення Згурівського районного суду Київської області від 28 листопада 2019 року змінити в мотивувальній частині з урахуванням висновків даної постанови. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Л.О. Костюк В.В. Файдюк