Постанова 4855 № 826/19649/14

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/19649/14 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Кобаля М.І., Мельничука В.П., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просив: - скасувати наказ Генерального прокурора України № 2729ц від 01 грудня 2014 р. про його звільнення з посади старшого прокурора відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України; - поновити його на посаді старшого прокурора відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України; - стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 грудня 2014 року і до моменту фактичного поновлення на роботі. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що звільнення відбулося із порушенням Конституції та Законів України, оскільки до нього була застосована міра не індивідуальної, а колективної відповідальності. ОСОБА_1 звертав увагу на те, що в порушення вимог Кодексу законів про працю України у день звільнення з ним не проведено розрахунок та не видано трудову книжку. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. В апеляційній скарзі Офіс Генерального прокурора, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати згадане рішення та ухвалити постанову про відмову у задоволенні позову. Зокрема, Офіс Генерального прокурора зазначає, що норми Закону України «Про очищення влади» є спеціальними по відношенню до інших нормативно-правових актів, мають імперативний характер та підлягають безумовному виконанню. У відзиві на апеляційну скаргу позивач, стверджуючи про законність та обгрунтованість судового рішення, наполягає на тому, що звільнення не може відбуватись лише за сам факт обіймання посади у певний період часу. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом попередньої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працює в органах прокуратури України з серпня 2001 р. Згідно наказу Генерального прокурора України № 383ц від 05 квітня 2013 р. позивача призначено заступником начальника Головного управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні - начальником управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, Державної митної служби та Державної прикордонної служби України Генеральної прокуратури України. Наказом № 187ц від 27 лютого 2014 р. ОСОБА_1 переведено на посаду старшого прокурора відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави управління захисту конституційних прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту Генеральної прокуратури України. Наказом № 1674ц від 25 липня 2014 р. позивача призначено на посаду старшого прокурора відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України. Розпорядженням Генерального прокурора України № 358 від 04.11.2014 р. управління кадрового забезпечення Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури зобов`язано розпочати з 21 листопада 2014 р. перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», стосовно працівників Генеральної прокуратури України на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 1025-р «Про затвердження плану проведення перевірок відповідно до Закону України «Про очищення влади». 26 листопада 2014 р. ОСОБА_1 подав на ім`я Генерального прокурора України заяву про проведення перевірки та повідомив про те, що заборони, визначені частиною третьою та четвертою статті 1 Закону, щодо нього не застосовуються. Відповідно до довідки про результати вивчення особової справи щодо застосування заборон, визначених Законом України «Про очищення влади» від 01 грудня 2014 р. позивач у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року позивач обіймав посаду, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади» (заступник керівника самостійного структурного підрозділу центрального апарату Генеральної прокуратури України) та не був звільнений у цей період з неї за власним бажанням. Наказом Генерального прокурора України № 2729-ц від 01 грудня 2014 р. ОСОБА_1 звільнено з посади старшого прокурора відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до п. 7-2 ст. 36 КЗпП України. Згідно частини 2 статті 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування. Статтею 64 Основного Закону установлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Частина 1 статті 46-2 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 р. № 1789-XII, що був чинним на час виникнення спірних правовідносин, передбачає, що прокурори можуть бути звільнені з роботи на загальних підставах, передбачених законодавством про працю. За змістом пункту 7-2 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути припинений з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади». Частиною 2 названої статті Кодексу законів про працю України установлено, що у випадку, передбаченому пунктом 7-2, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України «Про очищення влади». Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначено Законом України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 р. № 1682-VII. Відповідно до частини 1 статті 1 цього Закону очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Частиною 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади» передбачено, що протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону. Згідно пункту 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про очищення влади» заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо посадових та службових осіб органів прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Національного банку України. Пунктом 3 частини 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади» установлено, що заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймали посаду (посади) керівника, заступника керівника самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням. Разом з тим, частина 2 статті 1 Закону України «Про очищення влади» передбачає, що очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист. Таким чином, принцип індивідуальної відповідальності є одним з визначальних у процедурі очищення влади (люстрації). Разом з тим, будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді заступника начальника Головного управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні - начальника управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, Державної митної служби та Державної прикордонної служби України Генеральної прокуратури України, своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснював заходи (та/або сприяв їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини матеріали справи не містять. Позивача було звільнено із займаної посади виключно через те, що у період з 21.11.2013 р. по 22.02.2014 р. він не звільнився з неї за власним бажанням. Тобто, звільнення ОСОБА_1 ґрунтувалося на колективній відповідальності осіб, які працювали у державних установах, коли при владі був Президент ОСОБА_2, незалежно від конкретних виконуваних ним функцій та їхнього зв`язку з антидемократичними тенденціями і подіями, які відбувались у той період, а отже люстраційна процедура не була індивідуалізованою. У цьому контексті судова колегія бере до уваги, що в силу приписів статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. У рішенні у справі «Полях та інші проти України», яке набуло статусу остаточного 24.02.2020 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що люстрація не може застосовуватись для покарання, відплати або помсти та дійшов наступних висновків: « 294. … застосування до заявників передбачених Законом «Про очищення влади» заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки їхньої поведінки. Насправді, ніколи не стверджувалося, що самі заявники вчинили які-небудь конкретні дії, що підривали демократичну форму правління, верховенство права, національну безпеку, оборону або права людини. Вони були звільнені на підставі Закону лише тому, що обіймали певні відносно високі посади державної служби, коли пан Янукович був Президентом України. 296. … застосовані до заявників заходи були дуже обмежувальними та широкими за обсягом. Тому необхідні були дуже переконливі підстави, щоб довести, що такі заходи могли бути застосовані за відсутності будь-якої індивідуальної оцінки поведінки особи лише на підставі висновку, що їхнє перебування на посаді у період, коли пан Янукович обіймав посаду Президента України, достатньою мірою доводило відсутність у них відданості демократичним принципам державної організації або їхню причетність до корупції. 299. … передбачені Законом «Про очищення влади» заходи могли бути застосовані навіть до державного службовця, призначеного на його посаду задовго до того, як пан Янукович став Президентом України, лише на тій підставі, що він не пішов зі своєї посади протягом року після приходу до влади пана Януковича.

300. Іншими словами, причиною застосування обмежувальних заходів, передбачених Законом «Про очищення влади», є прихід до влади пана Януковича (див. пункт 7), а не будь-яка подія, що підірвала демократичний конституційний лад, яка могла статися під час його правління та до якої могла бути причетна відповідна посадова особа. Суд вважає, що обмежувальні заходи такої суворості не можуть застосовуватись до державних службовців лише через те, що вони залишились на своїх посадах державної служби після обрання нового глави держави.

323. Коротко кажучи, не було доведено, що втручання щодо будь-кого із заявників було необхідним у демократичному суспільстві.

324. Отже, було порушено статтю 8 Конвенції щодо всіх заявників.». Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанова складена в повному обсязі 05 травня 2020 р. Головуючий суддя І.О.Лічевецький суддя М.І.Кобаль суддя В.П.Мельничук