Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/5257/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.05.2020 року м. Дніпро Справа № 904/5257/19 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач) суддів: Мороза В.Ф., Кузнецова В.О. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Новікова Р.Г.) від 04.02.2020р. (дата складання повного тексту рішення 14.02.2020) у справі № 904/5257/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" м. Дніпро до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Дніпро про стягнення збитків в розмірі 183 160грн., - ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2020 у справі № 904/5257/19: - позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків в розмірі 183160грн. задоволено; - стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815; місцезнаходження: 03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40081237; місцезнаходження: 49600, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (ідентифікаційний код: 33074226; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, площа Героїв Майдану, буд. 1, кім. 524) суму збитків в розмірі 183 160 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2747 грн. 40коп. Не погодившись з вказаним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду звернулося Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2020 у справі № 904/5257/19 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує наступне: - позивачем не доведено належними доказами факту пошкодження вагонів та не надано до матеріалів справи відповідних акту загальної форми та комерційного акту, складених у відповідності до вимог Статуту залізниць України; - судом першої інстанції не було встановлено причинно-наслідкового зв`язку між перевезенням по накладній № 41857426 та пошкодженням вагону № 544103936, оскільки в акті загальної форми від 02.03.2019 не зазначено номеру залізничної накладної, а у повідомленні № 9687 вказано при прибуття вагону іншим поїздом; - судом першої інстанції не прийнятий до уваги той факт, що у позивача взагалі відсутні підстави для подання позову, так як останній не є стороною по договору на перевезення вантажу (залізнична накладна). Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2020 року у справі № 904/5257/19 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи. Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на апеляційну скаргу, втім згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України це не перешкоджає апеляційному перегляду рішення. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" на підставі договору оренди № 142П/ЦВСВ (ВЕ-06.161)ю від 24.03.2016 є орендарем залізничного вагону (тип вагону платформа) № 54403936. 09.11.2015 між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (замовник) укладено договір № ПР/М-15103/НЮі про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування, відповідно до умов якого (п.1.1) цей договір регулює взаємовідносини сторін, пов`язані з організацією курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування та наданням послуг, пов`язаним з цим перевезенням. Сторони керуються цим договором, законами України, Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом України, Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, Соглашением о международном железнодорожном грузовом сообщении (СМГС), Правилами експлуатації власних вантажних вагонів, іншими нормативними документами (п. 1.2 договору). Данні про власні вантажні вагони повинні бути внесені до Автоматичного банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ) з ознакою власника (при необхідності орендаря), а оператора в базу даних "Вантажні вагони компаній-операторів" (База операторів) (п. 1.3 . договору). Замовник зобов`язується: на виконання погоджених вантажовідправниками обсягів перевезень вантажів у вагонах замовника забезпечувати його подачу під навантаження в межах заявлених обсягів; використовувати власні вагони для перевезення вантажів відповідно до їх конструкції і спеціалізації (п.п. 2.1, 2.1.4, 2.1.8 договору). Виконавець зобов`язується повідомити замовника про випадки несправності вагонів, що виникають під час руху для вирішення питання ремонту таких вагонів (при відсутності договору на гарантоване обслуговування власних вантажних вагонів із залізницею) (п.п. 2.2, 2.2.5 договору). Замовник має право самостійно вирішувати питання щодо технічного обслуговування власних вагонів, які знаходяться на коліях загального користування (п.п. 3.1, 3.1.2 договору). Згідно пункту 9.1. договору (в редакції додаткової угоди №4 від 28.11.2018) договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019 включно. Сторони можуть домовитися про внесення змін до договору, шляхом підписання додаткового договору, який має бути виконаний у письмовій формі та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками. У лютому - березні 2019 Акціонерне товариство "Українська залізниця" здійснювало перевезення орендованого позивачем вантажного вагону (тип вагону платформа) № 54403936. Між відправником та відповідачем укладено договір перевезення у вигляді залізничної накладної № 41857426, відповідно до якої вантажний вагон прямував порожнім під завантаження до пункту призначення. 22.02.2019 спірний вагон № 54403936, згідно залізничної накладної № 41857426 та інформаційної довідки - даних ГІВЦ АТ "Укрзалізниця" відправився зі станції відправлення - Миколаїв-Вантажний порожнім та направився до пункту навантаження до станції призначення - Кривий Ріг-Головний. Прибувши 02.03.19 до станції призначення - Кривий Ріг-Головний при огляді вагону було встановлено, що на вагоні відсутні два торцеві упори, внаслідок чого було складено Акт загальної форми ГУ-23. Прямуючи до пункту призначення, зі станції відправлення до станції призначення у період знаходження вагонів на відповідальності відповідача, вагон № 54403936 було пошкоджено та відчеплено із зазначенням причини відчеплення - розукомплектація деталей - відсутні два торцеві упори, про що були складені відповідно акти про пошкодження вагонів форми ВУ-25М та акт загальної форми ГУ-23. У відповідності до повідомлення форми ВУ-36М вагон було прийнято структурним підрозділом експлуатаційного вагонного депо регіональної філії АТ "Українська залізниця" для проведення ремонту та технічного огляду. Роботи з ремонту вагонів на замовлення позивача проводились ТОВ "Ремвагонторг", відповідно до умов договору послуг №49у від 27.06.2019. Після проведення ремонту позивач прийняв вагон на підставі акту виконаних робіт, загальна вартість якого складає-152663грн.34коп. (без ПДВ), всього 183160грн. (з ПДВ). Позивач оплатив поточний ремонт вагону, що підтверджується платіжним дорученням №10458 від 24.09.19, платіжним дорученням №10481 від 26.09.19 та листом №16754 від 26.09.19 про зміну призначення платежу. Загальна вартість виконаного ремонту вказаного вагону складає 152633грн.34коп. - без ПДВ (183160грн. - з ПДВ). Позивач вважає, що оскільки пошкодження вагону № 54403936 (розукомплектація) відбулось на шляху прямування залізничними коліями загального користування та даний вагон перебував у володінні відповідача, тобто у період знаходження вагону на відповідальності відповідача, то за збитки заподіяні позивачу, пов`язані з ремонтом вагону, має відповідати саме відповідач, що і є причиною виникнення даного спору, предметом якого є стягнення з відповідача збитків у розмірі 183160грн.00коп. Задовольняючи позовні вимоги позивача місцевий господарський суд виходив з обгрунтованості та правомірності позовних вимог позивача про стягнення з відповідача збитків, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Так, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт", законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України. Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Згідно з ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України. Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Відповідно до п. 5.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 №17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 за №168/26613, перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів. Як вбачається з матеріалів справи, перевезення вантажного вагону (тип вагону - платформа) № 54403936 здійснювалось Акціонерним товариством "Українська залізниця" за залізничною накладною № 41857426, вантажовідправником за якою було ТОВ «Металургтранс». Згідно з ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам. За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 №17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 за №168/26613, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона. Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14). За таких обставин, як вірно вказано судом першої інстанції, прийняття відповідачем до перевезення вагону (тип вагону - платформа) № 54403936 за залізничною накладною № 41857426 свідчить про те, що останній перебував у технічно справному стані на станції відправлення. Тож вагон був пошкоджений під час прямування на коліях запільного призначення, що було виявлено лише по його прибуттю до станції призначення. Відповідно до п. 4.6 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №875/5096 обов`язок охорони вагонів і вантажів на під`їзній колії покладається на підприємство. Якщо під`їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під`їзної колії організовує залізниця. Згідно з п.п. 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці. Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування. На виконання вищезазначених Правил, у зв`язку з розукомплектуванням вагону (тип вагону - платформа), вагон було відправлено до структурного підрозділу Акціонерного товариства "Українська залізниця" для проведення ремонтних робіт, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів форми ВУ-36М. Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458, сума збитків за пошкодження вагона складається з: витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 №551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за №828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування; вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин; витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків; плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з п.14 цих Правил. За фактом встановлення відсутності упору торцевого (у кількості 2 шт), вагон власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" був направлений на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М та ВУ-36М. Так, в матеріалах справи наявний акт наданих послуг №02 від 20.09.2019 на загальну суму 1068433грн.38коп., яким підтверджується факт виконання ремонту вагонів, виконаних ТОВ "Ремвагонторг". Відповідно до додатку №1 до акту №02 від 20.09.2019 до договору №49у від 27.06.2019 вартість деталі - упору торцевого (у кількості 2 шт.) в вагоні №54403936 складає 133333грн.34коп. (без ПДВ), вартість організації ремонту становить 19300грн. (без ПДВ). Таким чином, вартість послуг з організації виконання поточного ремонту вагона №54403936 згідно акту наданих послуг №02 від 20.09.2019 складає 23160грн. (з урахуванням ПДВ), а вартість деталі - упору торцевого в вагоні №54403936 складає 160000грн. (з урахуванням ПДВ). Загальна вартість ремонту цього вагону становить 183160грн. (з ПДВ). Понесення витрат з оплати виконаних робіт підтверджується: рахунком на оплату №42 від 20.09.2019 на суму 1282120грн.06коп., згідно якого виконані комплексні послуги з організації виконання ремонту залізничних вагонів по договору №49у від 27.06.2019, акту №02 від 20.09.2019, зокрема вагону №54403936, платіжними дорученнями №10458 від 24.09.19 на суму 610000грн., платіжним дорученням №10481 від 26.09.19 на суму 730000грн. та листом №16754 від 26.09.19 про зміну призначення платежу. Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивачем сплачено ТОВ "Ремвагонторг" вартість виконаного ремонту вказаного вагону у розмірі 152633грн.34коп. - без ПДВ (183160грн. - з ПДВ), тобто загальна сума витрат понесених позивачем на ремонт розукомплектованого вагону склала 183160грн., яку і просить стягнути позивач. Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною. Вимогами ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода). Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства. Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Як зазначено у п.11 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 №01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній. Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Статтею ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. За приписами п. 110 Статуту, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Відповідно до п. 114 Статуту, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість. Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту, за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди. За положеннями ст. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. Отже, за змістом п. 129 Статуту залізниць комерційний акт складається для засвідчення обставин пошкодження саме вантажу, розміщеного всередині вагону, натомість факт пошкодження рухомого складу (вагонів, контейнерів тощо) фіксується шляхом оформлення працівниками залізниці акта загальної форми форми ГУ-23 та акта про пошкодження вагона (контейнера) форми ВУ-23М, складання яких підтверджується матеріалами справи. З матеріалів справи, також вбачається, що перевезення вантажного вагону (тип вагону - платформа) № 54403936 здійснювалось Акціонерним товариством "Українська залізниця" за залізничною накладною № 41857426, а факт пошкодження вагону № 54403936 підтверджується відповідним актом загальної форми ГУ-23 від 02.03.2019р. та актом про пошкодження вагона (контейнера) форми ВУ-23М. Таким чином, матеріалами справи підтверджується пошкодження під час перевезення за залізничною накладною № 41857426 саме вагону № 54403936, а доводи відповідача щодо недоведення позивачем факту пошкодження вагону та відсутності причинно-наслідкового зв`язку між перевезенням по накладній № 41857426 та пошкодженням вагону № 544103936 є безпідставними. Відхиляються апеляційним судом і доводи відповідача щодо відсутності у позивача підстав для подання позову так як останній не є стороною по договору на перевезення вантажу (залізнична накладна), оскільки позивач має з відповідачем договірні відносини пов`язані з перевезенням власних вантажних вагонів на коліях загального користування, є орендарем вагону № 544103936 та вантажовідправником за залізничною накладною № 41857426, а відповідач в силу ст.ст. 110, 114, 126 Статуту залізниць України несе відповідальність за збереження вантажу, у даному випадку порожнього вагону, від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Враховуючи усе вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна вагону № 54403936, завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем, в свою чергу, не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача. За наведених обставин доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" про стягнення збитків вірно задоволені судом першої інстанції, а оскаржуване рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 04.02.2020р. відсутні. Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 4121,10грн. слід покласти на останнього. З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2020р. у справі № 904/5257/19 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2020р. у справі № 904/5257/19 залишити без змін. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у сумі 4121,10грн., покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя А.Є. Чередко Суддя В.Ф. Мороз Суддя В.О. Кузнецов