Постанова 4870 № 921/388/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "04" травня 2020 р. Справа №921/388/18 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого судді Кордюк Г.Т. суддів Мирутенка О.Л. Плотніцького Б.Д. секретар судового засідання Матіїшин Х.В. розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Продекспорт, б/н від 27.01.2020 (вх. №01-05/625/20 від 13.02.2020) на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 13.01.2020 про зупинення провадження у справі № 921/388/18 (суддя Гирила І.М.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", в особі філії АТ Укрексімбанк в м. Тернополі, м. Тернопіль до відповідача Приватного підприємства Продекспорт, м. Тернопіль про стягнення заборгованості за Кредитним договором в загальній сумі 43 707 547,72 грн. за участю представників: від позивача: Кічула В.М. адвокат; від відповідача: не з`явився; ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.01.2020 у справі №921/388/18, зокрема, зупинено провадження у справі № 921/388/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №912/1120/16 ( п.2 резолютивної частини ухвали). Ухвала суду в частині зупинення провадження у справі мотивована тим, що у даній справі предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором, зокрема, відсотків, нарахованих за період з 01.10.2015 по 31.08.2018; заперечуючи позовні вимоги, відповідач, серед іншого, покликається на те, що умовами Кредитного договору сторони погодили кінцевий термін погашення Кредиту 30.04.2013, а відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові №444/9519/12 від 28.03.2018, право позивача нараховувати проценти за користування кредитом припинилося зі спливом строку кредитування; враховуючи формування Великою Палатою Верховного Суду у справі №912/1120/16 єдиної правозастосовної практики з питання отримання банками процентів як плати за користування кредитом після настання строку погашення кредиту, суд з власної ініціативи дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №912/1120/16 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України. Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Приватне підприємство Продекспорт звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати п.2 ухвали Господарського суду Тернопільської області від 13.01.2020 у справі №921/388/18 з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що Закон надає право суду зупинити провадження у справі до перегляду у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою палатою Верховного Суду судового рішення в іншій справі у подібних правовідносинах. Оскільки, правовідносини у даній справі та у справі №912/1120/16 не є подібними, підстави для зупинення провадження у справі № 921/388/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №912/1120/16 відсутні. Окрім того, апелянт зазначає, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.03.2019 у справі №921/1015/15-г/17, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2019, відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", в особі філії АТ Укрексімбанк в м. Тернополі до Приватного підприємства Продекспорт про стягнення заборгованості за кредитним договором, вимоги про стягнення заборгованості за яким є предметом вимог у даній справі, у тому числі про стягнення процентів, нарахованих за період з 17.10.2013 по 30.09.2015, оскільки рішенням встановлено незаконність нарахування процентів після закінчення строку кредитування (30.04.2013). З вказаним висновком погодився і Верховний Суд у постанові від 05.12.2019 у справі №921/1015/15-г/17. Однак, суд першої інстанції не врахував вказані обставини, чим порушив вимоги ст.ст. 75,236 ГПК України. Крім того, скаржник, зазначає, що зупиняючи провадження у даній справі, суд першої інстанції не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, які є обов`язковими до застосування. 23.03.2020 до суду від Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", в особі філії АТ Укрексімбанк в м. Тернополі, поступив відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 13.01.2020 у справі №921/388/18 залишити без змін з підстав її законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, позивач зазначає, що під час розгляду даної справи сторони покликались на різні правові позиці Верховного Суду, які на їхню думку повинні застосовуватись до даної справи. Враховуючи формування Великою Палатою Верховного Суду у справі №912/1120/16 єдиної правозастосовної практики з питання отримання банками процентів як плати за користування кредитом після настання строку погашення кредиту та те, що суд повинен враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, позивач вважає, що суд першої інстанції правомірно зупинив провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №912/1120/16. Автоматизованою системою документообігу суду справу №921/388/18 розподілено до розгляду судді доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Мирутенка О.Л. та Плотніцького Б.Д., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2020. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 апеляційну скаргу Приватного підприємства Продекспорт на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 13.01.2020 у справі № 921/388/18 залишено без руху. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Продекспорт на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 13.01.2020 у справі № 921/388/18, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 06.04.2020. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 на клопотання позивача розгляд апеляційної скарги відкладено на 04.05.2020. В судове засідання 04.05.2020 прибув представник позивача. Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні повторно не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, причин неявки суду не повідомив. Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч.12 ст. 270 ГПК України. З огляду на наведене, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача. Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи та заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 13.01.2020 у справі №921/388/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права зазначає наступне: Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", в особі філії АТ Укрексімбанк в м. Тернополі звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства Продекспорт про стягнення заборгованості за Кредитним договором в загальній сумі 43 707 547,72 грн., з яких: 17 007 966,16 грн. сума несплачених відсотків за період з 01.10.2015 по 31.08.2018; 3 769 354,75 грн. сума комісії за управління кредитом (0,3%); 210 000 грн. сума комісії за управління кредитом (щомісячна фіксована сума), 3 142 358,24 грн. сума 3% річних за прострочення сплати основного боргу; 1 659 454,20 грн. сума 3% річних за прострочення сплати процентів; 298 787,32 грн. сума 3% річних за прострочення сплати комісії; 10 661 888,73 грн. сума втрат від інфляції за прострочення сплати основного боргу; 5 559 856,15 грн. сума втрат від інфляції за прострочення сплати процентів; 818 469,73 грн. сума втрат від інфляції за прострочення сплати комісії; 468 855,86 грн. сума пені за прострочення сплати процентів; 104 722,25 грн. сума пені за прострочену комісію (0,3%); 5 834,33 грн. сума пені за прострочену комісію (фіксована сума). Підставою позову позивачем визначено неналежне виконання відповідачем умов Кредитного договору № 6607К23 від 05.11.2007. Заперечуючи позовні вимоги, відповідач у поданому суду першої інстанції відзиві на позовну заяву зазначав, зокрема, що: - однією з позовних вимог у справі є стягнення з відповідача несплачених відсотках по Кредитному договору № 6607К23 від 05.11.2007 за період з 01.10.2015 по 31.08.2018; - згідно умов Кредитного договору № 6607К23 від 05.11.2007, з врахуванням Додаткової угоди №6607К23-22 від 28.09.2012, кінцевий термін повернення кредиту - 30.04.2013; - відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняються, а права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України; - таким чином, позивач не має права нараховувати проценти поза строком кредитування, тобто після 30.04.2013, у тому числі за період з 01.10.2015 по 31.08.2018, а у позичальника відсутній обов`язок сплати таких процентів. Позивач подав до суду першої інстанції відповідь на відзив, в якій зазначав, зокрема, що: - у даній справі Банком не використано право на дострокове повернення усієї суми кредиту, а пред`явлення позову до суду відбулося після закінчення встановленого Банком строку для погашення тіла кредиту. Отже, Банком не було змінено умов основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, що спростовує твердження відповідача про застосування у даній справі правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц; - укладений між сторонами Кредитний договір є чинним і передбачає нарахування відсотків після закінчення терміну, встановленого на погашення тіла кредиту, а саме до дати повного погашення заборгованості за кредитом, а Додатковою угодою №6607К23-27 від 09.12.2013 до договору, яка укладена після закінчення терміну, встановленого для погашення тіла кредиту, визначено розмір нарахування відсотків. Окрім того, у поданих суду першої інстанції додаткових обґрунтуваннях позовних вимог позивач зазначав про правомірність нарахування ним процентів, стягнення яких є предметом позову у даній справі, покликаючись на правові позиції Верховного Суду у справах №913/11/18, №910/750/18 та №910/22858/17. Як зазначалось вище, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.01.2020 у справі №921/388/18 зупинено провадження у справі № 921/388/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №912/1120/16. Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 02.07.2019 у справі № 912/1120/16 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного Українсько-Російського підприємства "Орма-Олімп" до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного Українсько-Польського підприємства "АЙ.ТІ.ДЖІ-ІНВЕСТ" про банкрутство, передав зазначену справу разом із касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 16.10.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2019 на розгляд Великої Палати Верховного Суду в порядку частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, оскільки справа містить виключну правову проблему, така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики і в наявній судовій практиці вказана виключна правова проблема остаточного вирішення не знайшла. Необхідність передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду як такої, що стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики в частині отримання банками процентів як плати за користування кредитом після настання строку погашення кредиту, зумовлена значним суспільним інтересом та наявністю виняткового значення для учасника справи в аспекті забезпечення правильного тлумачення підстав припинення кредитного договору, адже умовами кредитного договору, відповідно до ч. 2 ст. 1048 Цивільного кодексу України, сторони передбачили іншу домовленість щодо сплати процентів, а саме про сплату позичальником процентів за неправомірне використання кредиту позичальниками після настання строку повернення кредиту. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 10.09.2019 прийняла до розгляду справу № 912/1120/16 та призначила її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 04.02.2020. Відповідно до ст. 286 ГПК України Верховний Суд є судом касаційної інстанції у господарських справах. Відповідно до ст.36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. У складі Верховного Суду діють: 1) Велика Палата Верховного Суду; 2) Касаційний адміністративний суд; 3) Касаційний господарський суд; 4) Касаційний кримінальний суд; 5) Касаційний цивільний суд (ст. 37 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Відповідно до п.1 ч.2 ст. 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права. Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Відповідно до п. 7 ч. 1, ч. 3 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою палатою Верховного Суду. З питань зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу. Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку. Враховуючи викладені вище норми чинного законодавства, формування Великою Палатою Верховного Суду у справі №912/1120/16 єдиної правозастосовної практики з питання отримання банками процентів як плати за користування кредитом після настання строку погашення кредиту та те, що предметом позову у даній справі є, зокрема, стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку повернення кредиту, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №912/1120/16 та відхиляє покликання апелянта на те, що правовідносини у даній справі та у справі №912/1120/16 не є подібними. З приводу покликання апелянта на те, що суд першої інстанції порушив вимоги ст.ст. 75, 236 ГПК України, оскільки не врахував обставини, встановлені судовими рішеннями у справі №921/1015/15-г/17 щодо незаконності нарахування Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", в особі філії АТ Укрексімбанк в м. Тернополі процентів за кредитним договором, вимоги про стягнення заборгованості за яким є предметом вимог у даній справі, після закінчення строку кредитування (30.04.2013), суд апеляційної інстанції зазначає наступне: Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Разом з тим, відповідно до ч.7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду. З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 10.12.2019 у справі №925/698/16 преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Відтак, висновки суду у справі №921/1015/15-г/17 щодо законності нарахування процентів після закінчення строку кредитування не мають преюдиціального значення у даній справі. При цьому, як зазначив Верховний Суд у постанові від 15.01.2020 у справі №914/261/18, господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду. Окрім того, суд апеляційної інстанції відхиляє покликання апелянта на те, що зупиняючи провадження у даній справі, суд першої інстанції не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, які є обов`язковими до застосування., оскільки в постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду. З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Тернопільської області від 13.01.2020 у справі №90921/388/18. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника в порядку ст.ст.129, 282 ГПК України. Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281- 284 Господарського процесуального кодексу України, - Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 13.01.2020 у справі №921/388/18 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства Продекспорт без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

3. Порядок і строк оскарження встановлені ст.ст. 288, 289 ГПК України. Головуючий суддя Кордюк Г.Т. Суддя Мирутенко О.Л. Суддя Плотніцький Б.Д. Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.05.2020