Постанова 4816 № 576/2717/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2020 року м.Суми Справа №576/2717/19 Номер провадження 22-ц/816/861/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Орлова І. В. розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 12 лютого 2020 року в складі судді Колодяжного А.О., ухваленого в м. Глухів, в с т а н о в и в: У грудні 2019 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи вимоги тим, що 15 січня 2018 року між ним та відповідачкою був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 10000 грн у вигляді встановлення відновлювальної кредитної лінії зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 38,00 % річних зі строком дії кредиту на відповідний період дії платіжної картки. Скориставшись кредитними коштами, взятих на себе зобов`язань із своєчасного їх повернення ОСОБА_1 не виконала, тому станом на 09 грудня 2019 року утворився борг на загальну суму 14231 грн 48 коп., з яких: 9657 грн 74 коп. - заборгованість за основним боргом (кредитом); 2593 грн 85 коп. - проценти за користування кредитом; 24 грн 52 коп. - комісія; 1632 грн 29 коп. - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу та процентів; 177 грн 12 коп. - 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів; 145 грн 96 коп. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту та процентів, який банк просив стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 12 лютого 2020 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором від 15 січня 2018 року у сумі 12251 грн 59 коп. Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» судовий збір у сумі 1653 грн 79 коп. Вказане рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, комісії, трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат позивач оскаржив в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі позивач АТ «Ощадбанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне погашення основного боргу та процентів у сумі 1632 грн 29 коп., комісії у сумі 24 грн 52 коп., 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів у сумі 177 грн 12 коп., а також втрат від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту та процентів у сумі 145 грн 96 коп. і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а в іншій неоскаржуваній частині рішення суду залишити без змін. В доводах апеляційної скарги зазначається, що помилковим є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, так як умова щодо сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми платежу за кожний день прострочення за порушення взятих на себе зобов`язань по своєчасному поверненню основної суми боргу та/або сплати процентів за користування кредитом, та/або сплати комісійної винагороди, але не більше 15 % суми простроченого платежу передбачена пунктом 6 паспорту споживчого кредиту, який підписаний відповідачем. Що стосується відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення комісії, то банк зауважив, що умова щодо сплати комісії за видачу готівкових кредитних коштів у розмірі 2,5 % передбачена тарифами за обслуговування поточних рахунків з використанням платіжних карток (в редакції від 10 січня 2018 року). При цьому, як зауважив позивач, відповідачем неодноразово сплачувалась така комісія і лише останнє нарахування комісії у розмірі 24,52 грн позичальником не було сплачено. Крім того, на думку позивача, суд першої інстанції не врахував обставин того, що відповідач, підписавши заяву про приєднання до договору, підтвердила той факт, що вона була обізнана та проінформована про умови кредитування. Відтак, на думку банку, відсутність підпису позичальника на договорі комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що розміщений на сайті банку не свідчить про неукладеність договору. Також позивач в апеляційній скарзі не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних, які входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Від відповідача в установлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не надходив, письмові заперечення також. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у сумі 9657 грн 74 коп. та процентами за користування кредитом у сумі 2593 грн 85 коп. відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України не є предметом апеляційного перегляду. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 15 січня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є АТ «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 10000 грн у вигляді встановлення відновлювальної кредитної лінії на картковий рахунок зі строком кредитування 60 місяців, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 38 % річнихшляхом підписання заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) (а.с. 7-8). Як зазначено у пункті 3.1 блоку 3 заяви про приєднання до договору, клієнт шляхом підписання цієї заяви про приєднання до договору беззастережно приєднався до договору в редакції, яка на день підписання цієї заяви на приєднання розміщена на Інтернет сторінці банку www.oschadbank.ua та уклав з банком договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку, кредитного договору. Також, 15 січня 2018 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту (кредитної лінії на БПК), відповідно до якого до укладення договору про споживчий кредит їй була надана наступна інформація про основні умови кредитування: сума/ліміт кредиту 50000 грн; строк кредитування 60 місяців; процентна ставка 38 % відсотків річних; комісія за видачу готівкових кредитних коштів 0 %; пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожний день прострочення - за порушення взятих на себе зобов`язань по своєчасному поверненню основної суми боргу та/або сплати процентів за користування кредитом, та/або сплати суми комісійної винагороди, але не більше 15 % суми простроченого платежу. Сукупна сума пені, нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за договором про споживчий кредит (а.с. 10). Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 09 грудня 2019 року становить 14231 грн 48 коп. і складається із: заборгованості за основним боргом (кредитом) - 9657 грн 74 коп.; процентів за користування кредитом - 2593 грн 85 коп.; комісії - 24 грн 52 коп.; пені за несвоєчасне погашення основного боргу та процентів - 1632 грн 29 коп.; 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів - 177 грн 12 коп.; втрати від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту та процентів - 145 грн 96 коп. (а.с. 22-25). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів у сумі 1632 грн 29 коп., а також комісії у сумі 24 грн 52 коп., суд першої інстанції, установивши обставини того, що у заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання, а також щодо сплати комісії дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині. Також, установивши, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви позичальника, підписаної сторонами не містить строку повернення кредиту (користування ним), суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат, оскільки, як вказав суд, ці суми нараховуються лише за прострочення виконання основного грошового зобов`язання. Однак, з такими висновками суду колегія суддів повністю погодитись не може, виходячи з наступного. Ураховуючи вимоги частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Як зазначено у статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Виходячи з вимог частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. У статті 611 ЦК України йдеться про те, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Так, матеріалами справи доведено, що відповідач, підписавши паспорт споживчого кредиту (кредитної лінії на БПК), погодилась зі встановленням відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань по своєчасному поверненню основної суми боргу та/або сплати процентів за користування кредитом, та/або сплати суми комісійної винагороди у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожний день прострочення, але не більше 15 % суми простроченого платежу (а.с. 10). Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів у сумі 1632 грн 29 коп. не ґрунтуються на вимогах закону та не відповідають фактичним обставинам справи, так як матеріалами справи доведено, що підписаний відповідачем 15 січня 2018 року паспорт споживчого кредиту (кредитної лінії на БПК) є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору від 15 січня 2018 року. Водночас, ураховуючи обставини того, що ні умовами підписаної відповідачем заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), ні паспортом споживчого кредиту (кредитної лінії на БПК) не передбачено умови щодо сплати комісії, тому висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у вказаній частині є законними і обґрунтованими. Доводи апеляційної скарги про те, що умова про сплату комісії за видачу готівкових кредитних коштів у розмірі 2,5 % передбачена тарифами за обслуговування поточних рахунків з використанням платіжних карток не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки позивач не довів, а матеріали справи не містять підтверджень того, що саме вказаний витяг з договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, на який послався банк, як на підставу для задоволення позову, розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ним, підписуючи 15 січня 2018 року заяву про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) та паспорт споживчого кредиту (кредитної лінії на БПК). При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що пунктом 6.8 заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) та паспортом споживчого кредиту (кредитної лінії на БПК) передбачено, що комісійна винагорода за зняття готівкових коштів, наданих в кредит становить 0 % (а.с. 7-8, 10). Отже, доводи апеляційної скарги про стягнення комісії за видачу готівкових кредитних коштів у сумі 24 грн 52 коп. є безпідставними. Разом з тим, заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги в частині оскарження рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних з огляду на те, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Умовами пункту 6.7 підписаної відповідачем заяви про приєднання № 845574 передбачено щомісячне часткове повернення кредиту у розмірі мінімального платежу. Виходячи з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачка несвоєчасно та не в повному обсязі виконувала зобов`язання щодо сплати щомісячних платежів за тілом кредиту та процентами за користування кредитом, у зв`язку з чим банк, починаючи з 26 лютого 2018 року почав нараховувати їй 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу та несвоєчасну сплату процентів, розмір яких станом на 09 грудня 2018 року становить 177 грн 12 коп. (134,10 грн - 3 проценти річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) + 43,02 грн - 3 проценти річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом). Також, зважаючи на суму боргу та строк виконання зобов`язання позивачем здійснено розрахунок суми інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості за кредитом та відсотками у сумі 145 грн 96 коп. (89,99 грн - сума втрат від інфляції від прострочених сум заборгованості за кредитом + 55,97 грн - сума втрат від інфляції від прострочених сум заборгованості за відсотками). Вказані розрахунки відповідачем належними і допустимими доказами не спростовані. За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат з порушенням норм матеріального і процесуального права, так як висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи, тому рішення суду в зазначеній частині необхідно скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню за несвоєчасне погашення основного боргу та процентів у сумі 1632 грн 29 коп., 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів у сумі 177 грн 12 коп. та втрати від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту та процентів у сумі 145 грн 96 коп. В іншій оскаржуваній частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії у сумі 24 грн 52 коп. рішення суду є законним і обґрунтованим, тому його необхідно залишити без змін. Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні. Оскільки позовні вимоги задоволено на 99,83 % (14206,96 грн * 100 % / 14231,48 грн), тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у сумі 1917 грн 73 коп. (99,83 % від 1921 грн), а не 1653 грн 79 коп., як визначив суд першої інстанції, тому рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає зміні. Також, пропорційно до часткового задоволення позовних вимог у розмірі 99,83 % з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 2876 грн 60 коп. (99,83 % від 2881 грн 50 коп.). Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 4, ч. 4; 382 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково. Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 12 лютого 2020 року в даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в зазначеній частині задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» пеню за несвоєчасне погашення основного боргу та процентів у сумі 1632 грн 29 коп., 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів у сумі 177 грн 12 коп. та втрати від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту та процентів у сумі 145 грн 96 коп. В іншій оскаржуваній частині рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 12 лютого 2020 року в даній справі залишити без змін. Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 12 лютого 2020 року в даній справі в частині розподілу судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у сумі 1917 грн 73 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 2876 грн 60 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: С.Г. Хвостик Судді: О.І. Собина І.В. Орлов