Постанова 4812 № 478/943/19

12.05.20 22-ц/812/876/20 Суддя суду першої інстанції Іщенко Х.В. Провадження № 22-ц/812/876/20 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 травня 2020 року м. Миколаїв Справа № 478/943/19 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М., із секретарем судового засідання - Біляєвою В.М., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 07 квітня 2020 року про призначення судово-технічної експертизи, постановлену під головуванням судді Іщенко Х .В . , в приміщені цього суду, о 15 год. 31 хв., у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 та Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області в особі державного реєстратора Слободанюка Василя Олександровича (далі - Казанківської РДА), про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації, В С Т А Н О В И В: 18 червня 2019 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та Казанківської РДА, в якому просила визнати недійсним договір оренди земельних ділянок, площею: 1,3631 га, реєстровий номер 4823655100:29:000:0117 та 4,9162 га, кадастровий номер 4823655100:29:000:0116, укладений між сторонами 01 листопада 2018 року та скасувати рішення про його державну реєстрацію, посилаючись на те, що після їх підписання орендатором ОСОБА_1 було замінено першу сторінку договору на іншу, яка суттєво відрізняється від тієї, що вона підписувала, зокрема іншими були строк дії договору (п. 8), умови виплати орендної плати (п.11) та наслідки розірвання договору (п. 15). До того ж, вказаний правочин вчиненій під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, отже її волевиявлення не було вільним і не відповідало її внутрішній волі. Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 08 липня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. 07 жовтня 2019 року ухвалою того ж суду підготовче провадження закрито та цивільну справу призначено до розгляду. Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2019 року у справі призначено судово-технічну експертизу, проведення якої доручено Миколаївському науково - дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (далі - Миколаївський НДЕКЦ). На вирішення експертизи були поставлені наступні питання: чи можливо встановити (визначити) факт заміни першого аркуша договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 01 листопада 2018 року, та чи можливо встановити факт виготовлення договору оренди землі, на підставі якого було проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки ОСОБА_5 шляхом монтажу окремих сторінок даного документу. Згідно висновку експерта Миколаївського НДЕКЦ № 312 від 16 січня 2020 року, відповісти на ті питання, що поставлені судом на вирішення експерта, не виявилось можливим. 24 лютого 2020 року до Казанківського районного суду Миколаївської області від представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 надійшло клопотання про призначення судово-технічної експертизи договору оренди землі. Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 07 квітня 2020 року зазначене клопотання задоволено, судом призначено судово-технічну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено. Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , оскаржив її в апеляційному порядку, де посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржену ухвалу, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для завершення підготовчого засідання. Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржена ухвала не відповідає вимогам ч. 3 ст. 103, 113 ЦПК України, а саме місцевим судом не зазначено та необґрунтовано підстави призначення по суті аналогічної експертизи в іншій експертній установі. Також суд не надав можливості іншій стороні належним чином підготуватися та висловитися з приводу заявленого клопотання про проведення вказаної експертизи. Між тим, в клопотанні представника позивача в редакції від 24 лютого 2020 року на дослідження ставляться питання, які вже були предметом дослідження попередньої експертизи. Правом надати відзив на апеляційну скаргу учасники справи не скористались. В судове засідання до суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися, проте про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню та зазначає наступне. Згідно з положенням п. 4 ч. 1 статті 376 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є порушення норм процесуального права або неправильне застосування судом норм матеріального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам процесуального закону оспорювана ухвала суду першої інстанції не відповідає. Згідно із ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін. Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. У ч.ч. 1, 2, 8 ст. 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Відповідно до ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2018 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі, а саме земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 6,2793 га, в тому числі: 6,2793 га ріллі, з яких: площею 4,9162 га, кадастровий номер 4823655100:29:000:0116 та 1,3631 га, кадастровий номер 4823655100:29:000:0117, які знаходяться в межах Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області, строком на 20 років. Вказаний договір було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. За клопотанням представника позивача - ОСОБА_7 у справі судом першої інстанції була призначена та проведена судова технічна експертиза на предмет встановлення факту заміни першого аркушу спірного договору оренди землі. За висновком цієї експертизи від 16 січня 2020 року неможливо однозначно оцінити виявлені розбіжності та встановити причину їх походження, а також, враховуючи те, що на сьогоднішній день відсутнє будь-яке нормативно або технічне регулювання виготовлення багатосторінкових документів за допомогою копіювально-розмножувальної техніки, вирішити поставлені судом питання не виявляються можливим. Отже, позивач, скориставшись своїм правом на надання доказів заявив клопотання про проведення судово-технічної експертизи, з яким погодився суд першої інстанції. 24 лютого 2020 року інший представник позивача - ОСОБА_6. заявив клопотання про призначення судово-технічної експертизи проведення якої обґрунтував необхідністю з`ясування обставин, що мають значення у справі, з метою установлення документа, виготовленого шляхом монтажу із застосуванням копіювально-розмножувальної та комп`ютерної техніки. Між тим, суд першої інстанції не вирішуючи питання щодо оголошення висновку експерта та його дослідження в судовому засіданні, не поставивши питання на обговорення учасників справи щодо роз`яснення та доповнення висновку експерта через допит останнього в судовому засіданні (ст.ст. 102, 239 ЦПК України), 07 квітня 2020 року задовольнив клопотання представника позивача ОСОБА_6 повністю та призначив у справі судово-технічну експертизу, проведення якої доручив іншій експертній установі. При цьому суд в ухвалі про призначення експертизи не обґрунтував необхідність проведення у справі такої експертизи та не навів правових підстав для її призначення, тоді як така експертиза вже призначалася цим же судом в цій же справі та була проведена з відповідним висновком. Водночас цивільно-процесуальне законодавство передбачає, що у разі, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумнів у його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові чи групі експертів (ст. 113 ЦПК України). Суд першої інстанції при ухвалені оскарженої ухвали зазначених вимог процесуального закону не дотримався, внаслідок чого вдруге призначив судово-технічну експертизу по цій справі за клопотанням представника позивача, не давши оцінку попередньому висновку експерта призначеної судом судово-технічної експертизи, з огляду на який не вирішив питання за участю учасників справи щодо допиту експерта, а також за результатами доцільність призначення додаткової або повторної експертиз. З огляду на встановлені обставини та наведені процесуальні норми, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції надано неправильну правову оцінку підставам призначення експертизи у цивільній справі, за заявленим клопотанням представника позивача, на відповідність його вимогам ст.ст. 102-105, 110-113 ЦПК України і, як наслідок, помилково вдруге призначено судово-технічну експертизу Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на це, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні клопотання про призначення судово-технічної експертизи. Питання розподілу судових витрат будуть вирішуватися судом першої інстанції при вирішення спору по суті заявлених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , задовольнити частково. Ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 07 квітня 2020 року скасувати. В задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_6 про призначення судово-технічної експертизи у цивільній справі № 478/943/19 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 і Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області в особі державного реєстратора Слободанюка Василя Олександровича про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 01 листопада 2018 року, та скасування його державної реєстрації, відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Л.М. Царюк Судді: Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повний текст постанови складено 12 травня 2020 року.