Постанова 4856 № 120/190/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/190/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Н.В. Суддя-доповідач - Курко О. П. 12 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року (м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області розглянути та прийняти рішення по заяві ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1, з урахуванням висновків наведених в даному рішенні та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі №475/164/17; в іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією його паспорту громадянина України для виїзду за кордон, виданого 22.03.2017, який дійсний до 22.03.2027. З копії закордонного паспорту громадянина України позивача також вбачається, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на момент звернення до УПФУ досяг пенсійного віку (60 років виповнилося позивачу 2004 році). Згідно позовної заяви постійним місцем проживання позивача є країна Ізраїль, до виїзду до Ізраїлю позивач проживав за адресою: АДРЕСА_1 11.11.2019 представник ОСОБА_1 за нотаріально посвідченою довіреністю - Корнійчук Д.А . звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком в розмірах відповідно до чинного пенсійного законодавства, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни. Листом від 28.11.2019 за №7148/10-1-50/02 відповідач відмовив в розгляді поданої представником позивача заяви про призначення пенсії з підстав недотримання вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1 та ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". З даним рішенням позивач та його представник не погоджуються, у зв`язку з чим звернулись до суду з позовом в якому просять: - визнати протиправною відмову ГУ ПФУ у Вінницькій області у призначенні пенсії за віком громадянину України ОСОБА_1 ; - зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області призначити громадянину України ОСОБА_1 пенсію за віком з дати звернення - 11.11.2019 та провести її виплату; - зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області виплатити громадянину України ОСОБА_1 заборгованість по пенсійному забезпеченню за три роки, в період з 11.11.2016 по 11.11.2019 та провести її виплату. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заява ОСОБА_1 про призначення пенсії від 07.11.2019 належним чином не розглянута, а тому в діях відповідача наявні ознаки протиправної бездіяльності. Також судом зазначено, що вимога позивача зобов`язати ГУ ПФ України у Вінницькій області призначити позивачу пенсію є передчасною, оскільки така вимога може мати місце у випадку визнання протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні та виплаті пенсії, яке в даному випадку ним не приймалось. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Поряд з цим, відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Порядок нарахування та виплати пенсії регламентовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до статті 3 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР право на забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Аналізуючи зазначені норми права, суд приходить до висновку, що за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами. Відповідно до частини першої статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі Порядок №22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем, проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника. Пунктом 2.9 вказаного Порядку №22-1 встановлено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). Відповідно до статті 5 Закону України "Про громадянство України" документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну. Згідно із частиною другою статті Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Як свідчать матеріали справи, а саме з копії заяви про призначення/перерахунок пенсії від 07.11.2019 судом встановлено, що законний представник ОСОБА_1 , ОСОБА_4 звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії та долучив до неї нотаріально засвідчені копії: довіреності № б/н від 03.09.2019, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також копії РНОКПП, трудової книжки, довідок про заробітну плату №48, 49, 50 від 11.03.1997 та №б/н від 28.03.1997. Разом з тим, всупереч встановленим вимогам Порядку №22-1, відповідач будь-якого вмотивованого рішення (розпорядження) по заяві позивача не прийняв, натомість ГУ ПФУ у Вінницькій області листом № 7148/10-1-50/02 від 28.11.2019 відмовило в її розгляді з мотивів недотримання вимог Порядку №22-1 та ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Отже, заява ОСОБА_1 про призначення пенсії від 07.11.2019 належним чином не розглянута, а тому в діях відповідача наявні ознаки протиправної бездіяльності. Проте, вимога позивача зобов`язати ГУ ПФ України у Вінницькій області призначити позивачу пенсію є передчасною, оскільки така вимога може мати місце у випадку визнання протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні та виплаті пенсії, яке в даному випадку ним не приймалось. Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в межах спірних правовідносин вірним способом відновлення порушеного права ОСОБА_1 є визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФ України у Вінницькій області щодо не розгляду заяви позивача про призначення пенсії та зобов`язання відповідача розглянути та прийняти рішення за заявою ОСОБА_1 (його представника за довіреністю) про призначення пенсії за віком, відповідно Порядку №22-1. Стосовно посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не розглянув позовну вимогу щодо виплати заборгованості по пенсійному забезпеченню за 3 роки, в період з 11.11.2016 р. по 11.11.2019 р., колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Тобто, виплата нарахованих сум пенсії за попередні 3 роки має місце з того моменту, коли пенсіонер звертається до органу Пенсійного фонду України з відповідною заявою та в результаті чого приймається рішення про призначення пенсії. Враховуючи те, що вимога позивача про зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу є передчасною, то вимога щодо виплати заборгованості по пенсійному забезпеченню за 3 роки не підлягає задоволенню. До того ж, твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не мав права розглядати вказану справу за правилами спрощеного позовного провадження суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими. Статтею 263 КАС України визначено особливості розгляду окремих категорій справ незначної складності. Так, частиною 1 цієї статті регламентовано, що справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Отже, вказана справа віднесена до категорії справ незначної складності відповідно до ст.263 КАС України. З урахуванням наведеного та з огляду на те, що дана категорія справ є справою незначної складності для якої пріоритетним є швидке вирішення, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, а також у зв`язку з відсутністю клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Також судова колегія не приймає до уваги посилання позивача на позицію Верховного Суду у справі № 475/164/17 від 30 вересня 2019 року, оскільки в цій справі пенсійним фондом було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, посилаючись на відсутність правових підстав для призначення пенсії, у зв`язку з тим, що останній не має реєстрації на території України. Водночас, як вже зазначалось вище, у даній справі пенсійний фонд не прийняв будь-якого рішення по заяві позивача. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 12 травня 2020 року. Головуючий Курко О. П. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.