Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/5358/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 травня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5358/19 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача - Турецької І. О., суддів - Стас Л. В., Шеметенко Л. П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби (правонаступник Львівської митниці ДФС) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» (далі - ТОВ «Таврія-В») звернулось до суду першої інстанції з позовом до Галицької митниці Держмитслужби в якому просило визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2019/00791 від 29 липня 2019 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на підтвердження преференційного походження товару, декларантом, зокрема, надано до митного органу сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 PL/MF/AN 0080935 від 26.07.2019 року. Даний сертифікат виданий уповноваженим органом країни відправлення товару (Польща), який відповідає зразку, наведеному в додатку №ІІІ до Протоколу І Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16.09.2014 №1678-VII (далі - Угода). Позивач наполягає на тому, що саме даний документ підтверджує походження товару з Європейського Союзу та є тим документом, який підтверджує статус преференційного походження товару. За таких умов, на думку позивача у суб`єкта владних повноважень були відсутні обґрунтовані сумніви щодо достовірності документа про походження товару та, відповідно, відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного рішення. Крім того, позивач, покликаючись на вимоги ч.1 ст.45 Митного кодексу України, вважає, що за наявності будь-яких сумнівів щодо країни походження товару, саме на митний орган покладається обов`язок звернутися до компетентного органу, що видав документ або до компетентних організацій країни із запитом про проведення перевірки документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Однак, в оскаржуваному рішенні, відсутні будь - які відомості про направлення митним органом такого запиту. Понад те, взагалі відсутні будь-які відомості про здійснення митим органом перевірки достовірності документів про походження товару. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року, ухваленого за правилами загального позовного провадження, позов ТОВ «Таврія-В» задоволено. Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що у митного органу були відсутні правові підстави для відмови у застосуванні, до ввезеного ТОВ «Таврія-В» товару, тарифної преференції, оскільки у декларанта в наявності були всі визначені законодавством документи. Окрім того, суд першої інстанції вважав, що за наявності у митного органу сумнівів щодо достовірності документа про походження товару, законодавець передбачив для нього право звернутися до компетентного органу, що видав документ, із запитом про проведення відповідної перевірки. Суд акцентував увагу, що у випадку наявності сумнівів орган доходів і зборів, повинен за кожним випадком здійснювати перевірку, шляхом направлення запитів до компетентних органів країни відправлення з метою здійснення верифікації документа. Однак, як зауважив суд, незважаючи на законодавчі положення, Галицька митниця Держмитслужби не здійснювала жодних перевірочних дій щодо, наданого позивачем, сертифікату, на підставі якого здійснювалось ввезення преференційного товару. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, Галицька митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Мотивуючи свої доводи скаржник зазначив, що суд першої інстанції не надав належну оцінку факту непідтвердження митними органами країн ЄС та ЄАВТ за період 2016-2018 років (станом на 01.11.2018 року) відповідність товару: вода мінеральна природна негазована «ACQUA PANNA», вода мінеральна природна газована «SAN PELLEGRINO», напої торгівельної марки «OSHEE» вимогам правил про преференційне походження, визначеним у Протоколі 1 до Угоди. Скаржник пояснює, що з урахуванням практики перевірки документів про походження товарів та пояснень Комісії ЄС (2007/С 83/01 від 17.04.2007) для цілей застосування преференцій вважаються непридатними документи про походження, в тому числі сертифікат з перевезення товару, що складений експортером, який експортував товари, походження яких не підтверджено митними органами країн ЄС, і в подальшому експортує такі товари. До того ж, Галицька митниця Держмитслужби вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що у випадку наявності сумнівів щодо застосування преференцій при розмитненні товарів, орган доходів і зборів повинен за кожним випадком здійснювати перевірку, шляхом направлення запитів до компетентних органів країни відправлення з метою здійснення верифікації документа. ТОВ «Таврія-В», скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, зазначає про її необґрунтованість та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Так, позивач вважає, що твердження апелянта про направлення на верифікацію ряду сертифікатів з перевезення товару EUR.1, які сформовані експортером BRAND DISTRIBUTION не підтверджені доказами. Зокрема, не вказано до якого органу звертався митний орган з метою верифікації сертифікатів, не вказана кількість сертифікатів, їх номери, дати їх формування, реквізити запитів про верифікацію сертифікатів, не вказано чи були отримані будь-які відповіді від компетентних органів країни-експортера на запити митного органу та інше. Позивач зазначає, що ним були надані усі необхідні документи на підтвердження преференційного походження товару, а митний органу відмовив в митному оформленні товару, навівши підстави, що не свідчать про наявність об`єктивних сумнівів у преференційному походженні товару. Суд апеляційної інстанції, в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, ухвалою від 27.02.2020 року, провів заміну скаржника в апеляційному провадженні, а саме: замінив Львівську митницю ДФС на Галицьку митницю Держмитслужби. Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи. 31.10.1996 року ТОВ «Таврія-В» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.37-38). Видами економічної діяльності товариства є, зокрема: неспеціалізована оптова торгівля (основний); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування. 14.02.2018 року між ТОВ «Таврія-В» (Покупець) та фірмою BRAND DISTRIBUTION SP.Z O.O. (Польща) (Продавець) укладений договір поставки №148/3, в якому відповідно до статей 1-1, 1-4 цього договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупця товар, який належить Продавцю на праві власності, а Покупець зобов`язується прийняти поставлений товар та оплатити його. Повне найменування товару, його опис та характеристика, кількість товару, ціна одиниці товару, вартість та інші характеристики, вказані в узгодженій сторонами специфікації, яка після її підписання сторонами є невід`ємною частиною даного Договору (а.с.64-71). 29.07.2019 року декларантом ТОВ «Таврія-В» було подано до митного оформлення митну декларацію №UA209180/2019/049416 на продовольчі товари (вода мінеральна природна негазована без додавання цукру та ароматичних речовин, розлита у скляні пляшки, напій молочний безалкогольний негазований, напої соковмісні безалкогольні негазовані з додаванням цукру, шоколад у вигляді плиток без начинки, печиво сухе без начинки і т.д.), в тому числі вода мінеральна природна негазована «ACQUA PANNA», вода мінеральна природна газована «SAN PELLEGRINO», напої торгівельної марки «OSHEE». Для підтвердження вказаних у митній декларації №UA209180/2019/049416 складових, декларантом до митного органу було надано: - сертифікати якості №№ КО.824.98.2019; КО.824.99.2019 від 25.07.2019 року; - пакувальні листи №№2019/07/FЕХ/CDB/000044, 2019/07/FЕХ/CDB/000045; - інвойси №№2019/07/FЕХ/CDB/000044, 2019/07/FЕХ/CDB/000045 (а.с.52, 54-55); - автотранспортна накладна №493340 від 25.07.2019 року; - сертифікати про походження товарів №№PL/MF/AN0012130 від 25.07.2019 року, PL/MF/AN 0012131 від 26.07.2019 року (а.с.60); - сертифікат форми EUR.1 №PL/MF/AN0080935 (а.с.61); - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №84 від 29.07.2019 року; - довідка, що підтверджує вартість перевезення товару №99 від 29.07.2019; - зовнішньоекономічний договір (контракт) № 148/3 від 14.02.2018 року з доповненнями; - договір (контракт) про перевезення №20/01 від 20.01.2015 року; - заява декларанта або уповноваженої особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом б/н від 25.07.2019 року; - інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів інших держав; - копії митних декларацій країни відправлення за №№ 19РL311010Е0284577, 19РL311010Е0284593 від 25.07.2019 року. У графі 36 митної декларації ТОВ «Таврія-В» вказало преференцію за кодом

410. За результатами здійснення митного контролю посадовими особами митного органу було прийнято рішення про відмову у митному оформленні товарів та, відповідно, оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2019/00791 від 29.07.2019 року (а.с.39-40). Причина відмови у митному оформленні є наступна: - неможливість завершення митного оформлення у зв`язку з тим, що документ про походження визначається непридатним для застосування преференцій відповідно до норм статті 32 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони від 27.06.2014 року, оскільки декларацію походження видано (складено) експортером, який експортував товари походження яких не підтверджено митними органами країн ЄС (а.с.40). Отримавши відмову у застосуванні преференційних ставок на ввезений товар, позивач розмитнив товар на загальних підставах за митною декларацією №UA209180/2019/050730, сплативши ввізне мито (а.с.42-49). Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляції, з огляду на таке. Відповідно до пункту 27 статті 4 Митного кодексу України (далі - МК) до митних платежів відноситься мито, а також податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції). Згідно частини першої, другої статті 272 МК ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Відповідно до частини першої статті 278 МК датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України. За змістом частини другої статті 270 МК правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом. Підпунктом «в» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПК) передбачено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України. Відповідно до пункту 190.1 статті 190 ПК базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. Згідно пункту 187.8 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що у разі ввезення товару на митну територію України виникає податковий обов`язок зі сплати ввізного мита, а також податку на додану вартість у розмірі та в порядку, встановленому законом. При цьому, при визначенні бази оподаткування податку на додану вартість враховується розмір мита. Відповідно до частини п`ятої статті 280 МК ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. Митний тариф України затверджений Законом України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 № 584-VII (далі - Митний тариф) та є невід`ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів (стаття 1). Допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори (частина перша статті 281 МК). Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що згідно укладених міжнародних договорів, Митним тарифом можуть встановлюватися тарифні пільги (тарифні преференції) щодо окремих категорій товарів. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 44 МК у разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. Отже, для підтвердження наявності підстав застосування преференційних ставок ввізного мита, декларантом вказуються відомості про походження товару та надається відповідний сертифікат. Частинами першою, другою статті 36 МК визначено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини сьомої статті 36 МК повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України. Як правильно вказав суд першої інстанції, Законом України від 16.09.2014 року № 1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, статтею 26 Глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» якої встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі І до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва») (далі - Протокол І). Відповідно до частини першої статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу І Угоди, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до нього Протоколу; або (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація <…>. Частинами 1, 3, 4 статті 17 розділу V Протоколу І Угоди визначено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера. Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу. Частиною 1 ст. 15 Регіональної конвенції про пан-євро-середноземноморські преференційні правила походження містить норму про те, що товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання сертифікату з перевезення товару EUR

1. Сертифікат з перевезення товару EUR 1 має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником (ч. 1 ст. 16 Конвенції). Таким чином, сертифікат з перевезення товару EUR 1 є підставою для застосування до товару тарифної преференції. Матеріалами справи підтверджується, що позивачем для застосування преференції по сплаті ввізного мита за кодом пільги « 410-товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу» на товар вода мінеральна природна негазована «ACQUA PANNA», вода мінеральна природна газована «SAN PELLEGRINO», напої торгівельної марки «OSHEE» наданий сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 26.07.2019 року №0080935, виданий митними органами Республіки Польща. Колегією суддів було проаналізовано вказаний сертифікат з перевезення товару EUR.1 та встановлено, що він в повному обсязі відповідає зразку наведеному в додатку №ІІІ до Протоколу І Угоди, що також і не заперечується апелянтом. Так, зокрема, у графі « 11 Митний дозвіл» проставлена печатка митного органу Республіки Польща, м. Белосток. Зміст апеляційної скарги полягає у тому, що у період 2016-2018 років експортер «BRAND DISTRIBUTION» поставляв аналогічні товари, заявлені позивачем до розмитнення у декларації №UA209180/2019/049416 від 29.07.2019 року, походження яких не підтверджено митними органами країн ЄС та ЄАВТ (Європейська асоціація вільної торгівлі). З приводу чого надає відповідний реєстр, складений станом на 01.11.2018 року (а.с.155-157). На думку скаржника, для цілей застосування преференцій вважаються непридатними документи про походження, в тому числі сертифікат з перевезення товару, що складений експортером, який експортував товари, походження яких не підтверджено митними органами країн ЄС, і в подальшому експортує такі товари. Поряд з цим, апелянт вважає, що за такої умови, митний орган не зобов`язаний за кожним випадком здійснювати перевірку, шляхом направлення запитів до компетентних органів країни відправлення з метою здійснення верифікації документа. Відповідаючи на дані аргументи, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частин 1, 3 та 5 статті 33 «Перевірка підтверджень походження» розділу VI Протоколу І Угоди подальші, перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу. Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Відповідно до частини першої статті 45 МК у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що митний орган повинен у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності поданих документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів звертатися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, щодо кожного окремого випадку, із запитом про проведення перевірки поданих декларантом документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Довід скаржника про те, що він не зобов`язаний за кожним випадком здійснювати перевірку, шляхом направлення запитів до компетентних органів країни відправлення з метою здійснення верифікації документа, суперечить вимогам частини першої статті 45 МК та вимогам Угоди. Так, за приписами Угоди сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 видається на кожну поставку і товари, які в ньому зазначені проходять перевірку щодо їх походження. Тому, у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності, наданого декларантом документа про походження товару, митний орган, відповідно до статті 45 МК, повинен провести перевірку. У зв`язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що митний орган не вжив будь-яких заходів щодо перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 26.07.2019 року №0080935. Зокрема, не звертався до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Натомість, керуючись виключно листом ДФС від 28.12.2018 року № 40584/7/99-99-19-04-17 (а.с.153-154), вважав поданий сертифікат непридатним для підтвердження країни походження без жодної його перевірки. Вирішуючи спір, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, де зазначено, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 308, 311, 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя Л. В. Стас суддя Л. П. Шеметенко Повне судове рішення складено 12.05.2020 року.