Постанова 4852 № 160/3333/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 травня 2020 року м. Дніпросправа № 160/3333/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року (головуючий суддя Прудник С.В.) у справі № 160/3333/19 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Прем`єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича, Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства фінансів України про оскарження дій, рішень чи бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування шкоди,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Прем`єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича, Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства фінансів України про оскарження дій, рішень чи бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування шкоди. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 позовну заяву залишено без руху з підстав її не відповідності вимогам статей 160, 161 КАС України. 05.11.2019 позивач подав до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків разом із уточненою позовною заявою, клопотанням про звільнення від сплати судового збору, а також подав заяву про забезпечення позову у даній справі №160/3333/19. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто без розгляду на підставі ч.7 ст.154 КАС України. Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції від 07.11.2019, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати як таку, що порушує ст. 8, 24 Конституції України, повернути позовну заяву на повторний розгляд до суду першої інстанції. За позицією скаржника суд першої інстанції, повернувши поданий позивачем позовом, фактично відмовив у захисті порушених прав позивача. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не дотримано вимоги статті 152 КАС України, а саме: не долучено до заяви про забезпечення позову документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі за подання такої заяви. При цьому, розглянувши заявлене позивачем клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на те, що позивачем не надано до суду належних та допустимих письмових доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору. З огляду на фактичні обставини, норми чинного законодавства, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору. Статтею 152 КАС України визначені вимоги до змісту і форми заяви про забезпечення позову. Так, частиною 4 наведеної статті передбачено, що до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Відповідно до ч.7 ст.154 КАС України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до заяви про забезпечення позову не додано документ про сплату судового збору за подання такої заяви. Разом з тим, позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору з посиланням на те, що на момент звернення до суду позивач був позбавлений можливості його сплати через незадовільний матеріальний стан, так як сума судового збору значно перевищує 5 відсотків від доходу за 2018 рік, а іншого доходу, ніж пенсія, у позивача не має. За приписами ч.1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір»). Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Виходячи з наведених норм, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. В оскаржуваній ухвалі про повернення заяви про забезпечення позову без розгляду від 07.11.2019 суд першої інстанції фактично не дослідив обставини, зазначені позивачем в клопотанні про звільнення від сплати судового збору, та не надав їм належну правову оцінку. З огляду на аргументи заявленого клопотання суд, не визначивши розмір належного до сплати у даній справі судового збору за подання заяви про забезпечення позову, не співставив розмір такого судового збору з доходом позивача за попередній рік (2018 рік), та, відповідно, не вирішив питання щодо можливості звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір». Посилаючись на ненадання позивачем належних та допустимих письмових доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, суд першої інстанції разом з тим не врахував долучені позивачем до матеріалів справи на підтвердження незадовільного майнового стану докази, а саме: довідку органу ПФУ від 31.01.2019, яка містить інформацію про розмір отриманого позивачем доходу (пенсії) за 2018 рік; відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків. Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову передчасними, оскільки такі висновки зроблені без належної правової оцінки доводів позивача, викладених в клопотанні про звільнення від сплати судового збору, без належної та всебічної оцінки майнового стану позивача, з огляду на надані на його підтвердження докази. Наведене вище дає підстави для висновку, що ухвалу суду першої інстанції від 07.11.2019 неможливо визнати законною та обґрунтованою, як того вимагає ст..242 КАС України, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 311, 312, 315, 320, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року у справі № 160/3333/19 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у випадках та строки, встановлені ст.ст.328,329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя О.М. Лукманова