Постанова 4851 № 440/4553/19

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2020 р. рокуСправа № 440/4553/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів №7" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в адміністративній справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 року по справі № 440/4553/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів №7" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів № 7" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 06.11.2019 №000288501 в частині заниження податку на прибуток в сумі 285883, в тому числі: за 2016 рік у сумі 94505 грн, 2017 рік у сумі 89117 грн, 2019 рік у сумі 102261 грн. та №000289501 в частині завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся в сумі 410501 грн, в тому числі за 2018 рік - 410501 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів № 7" витрати зі сплати судового збору в сумі 10445,77 (десять тисяч чотириста сорок п`ять грн. сімдесят сім копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 12000,00 (дванадцять тисяч гривень). Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2020 року Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 року по справі № 440/4553/19 - залишено без змін. 30.04.2020р. до суду надійшла заява від позивача про ухвалення додаткового рішення по справі №440/4553/19. Позивач просить вирішити питання про судові витрати на професійну правову допомогу понесені під час апеляційного оскарження рішення. 07.05.2020р. до суду від відповідача надійшов відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому відповідач, заперечуючи проти заяви, вважає її необґрунтованою та просить суд відмовити в її задоволенні. Згідно з ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази у справі, прийшла до висновку про наявність підстав для ухвалення додаткової постанови з огляду на наступне. Перелік правових підстав, за наявності яких суд може постановити додаткове рішення, передбачений ст. 252 КАС України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Відповідно до ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Так, за визначенням ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У свою чергу, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що за змістом статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати. Відповідно до ст.16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються положеннями Кодексу адміністративного судочинства України та іншими законами. Згідно із ч.ч.1-5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Крім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на положення ч. 6 та ч. 7 КАС України, відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. З матеріалів справи встановлено, що 12.11.2019 між ТОВ "Завод залізобетонних виробів № 7" та адвокатом Литовченком Романом Вікторовичем укладено договір про надання правничої допомоги, згідно із пунктом 1.1 якого клієнт доручає та зобов`язується оплатити надання правової допомоги і фактичні витрати, необхідні для виконання договору, а Виконавець приймає на себе доручення надати правову допомогу на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, згідно з діючим законодавством України в інтересах Клієнта. Пунктом 2 Договору визначено, що виконавець зобов`язується здійснювати представництво у справі про оскарження в судовому порядку податкового повідомлення-рішення від 06.11.2019 №00289501 та податкового повідомлення-рішення від 06.11.2019 №00288501 (проведення аналітики матеріалів. підготовка позовних матеріалів, представництво інтересів клієнта в суді під час розгляду справи). Як вбачається з акту приймання-передачі юридичних послуг від 24.04.2020р., адвокатом Литовченко Р.В. на стадії апеляційного перегляду справи №440/4553/19 були надано наступні юридичні послуги: - проведення аналітики матеріалів, аналіз судової практики - 1500 грн., - підготовка, складання відзиву на апеляційну скаргу - 3000 грн., - представлення інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів №7" в Другому апеляційному адміністративному суді - 7500 грн., Загальний розмір гонорару за надання юридичних послуг становить 12 000 грн. Відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та фактично з домовленістю сторін позивачем сплачено його представнику 12000 грн., що підтверджується доданою до відзиву на апеляційну скаргу копією видаткового касового ордера № від 14.04.2020р. Отже, розмір витрат, які позивач сплатив у зв`язку з розглядом справи, відповідно до наданих доказів складає 12000 грн. З огляду на викладене, враховуючи положення КАС України та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 12000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області. Керуючись ст.ст. 132, 139, 143, 252, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - . П О С Т А Н О В И В: Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів №7" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат - задовольнити. Прийняти додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (ЄДРПОУ: 43142831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів №7" (ЄДРПОУ: 01270078) судові витрати, пов`язані з розглядом справи, на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 (дванадцять тисяч) гривень. Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, без врахування в цей строк терміну карантину встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Головуючий суддя Спаскін О.А. Судді Присяжнюк О.В. Любчич Л.В.