Постанова 4850 № 200/11827/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2020 року справа №200/11827/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участі представника відповідача Лушер Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокуратури Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року (повне судове рішення складено 14 лютого 2020 року в м. Слов`янську) у справі № 200/11827/19-а (суддя в І інстанції Грищенко Є.І.) за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області про визнання протиправним та скасування п.2 наказу № 251-к від 25 березня 2019 року, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Прокуратури Донецької області про визнання п.2 наказу прокурора Донецької області №251-к від 25 березня 2019 року в частині виплати ОСОБА_1 премії за березень 2019 року у розмірі 50 % від встановленого у пункті 1 цього наказу протиправним, скасування п.2 наказу прокурора Донецької області №251-к від 25 березня 2019 року в частині виплати ОСОБА_1 премії за березень 2019 року у розмірі 50 % від встановленого у пункті 1 цього наказу. В обґрунтування позову зазначено, що пунктом 2 наказу прокурора Донецької області №251-к від 25 березня 2019 року за несвоєчасне та неякісне виконання завдань, погіршення ефективності роботи, порушення трудової дисципліни позивачу призначено виплатити премію у розмірі 50%. Позивач вважає, що зазначений п.2 наказу прокурора Донецької області №251-к від 25 березня 2019 року протиправним та таким, що не відповідає чинному законодавству, оскільки її службові обов`язки виконувались належним чином, завдання виконувались якісно та своєчасно, факти погіршення ефективності роботи та випадки порушення трудової дисципліни відсутні. Крім того, керівництвом прокуратури були допущенні чисельні порушення Положення про преміювання працівників органів прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 09 серпня 2017 року № 234 та Інформаційного листа щодо преміювання працівників органів прокуратури області № 11/1237-993вих-17-135окв від 19 вересня 2017 року, а протокол, на підставі якого було винесено спірний пункт наказу, не є офіційним документом. Також позивач зазначила, що наказ прокурора містить посилання на нормативно-правові акті, які стали підставою для позбавлення її премії, однак деякі з них не мають відношення до умов врегулювання її професійної діяльності та оплати праці. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано пункт 2 наказу прокурора Донецької області № 251-к від 25 березня 2019 року в частині виплати ОСОБА_1 премії за березень 2019 року у розмірі 50 відсотків від встановленого у пункті 1 наказу прокурора Донецької області № 251-к від 25 березня 2019 року розміру премії працівників для відповідної категорії. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства прокурор області має законне право встановлювати своїм наказом розміри щомісячної премії працівникам прокуратури області. Наказ прокурора №251-к стосувався виплати премії усім категоріями працівників прокуратури області, а отже наведення в описовій частині наказу вимоги нормативно-правових актів, які стосуються державних службовців не мають відношення до позивача. Також у відзиві зазначено, що чинним законодавством не встановлено, в якому саме документі мають бути визначені мотивовані пропозиції щодо зменшення премії, крім того, з протоколу наради вбачається, що позивач була присутня на нараді, надавала пояснення та була ознайомлено з текстом протоколу, а отже мотивовані причини зменшення розміру премії були доведені до позивача. Крім того, представник відповідача заперечує проти доводів позивача щодо відсутності фактів порушення трудової дисципліни та виконання завдань належним чином оскільки, по-перше, робітниками прокуратури було зафіксовано факт запізнення позивача на 40 хвилин 30 січня 2019 року, по-друге, позивач порушила вимоги щодо обов`язкового надіслання працівниками копій касаційних скарг не пізніше наступного дня після їх подання поштою та електронним зв`язком до підрозділів Генеральної прокуратури України, по-третє, позивач самовільно знищила оригінал документа з кадрових питань, чим порушила п.п. 5, 15, 16 Правил професійної етики та поведінки прокурорів. В судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Позивач до апеляційного суду не прибула. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне. Позивач - ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 ), РНОКПП: НОМЕР_2 . Судом встановлено, що 04 березня 2019 року була проведена оперативна нарада щодо обговорення порушень службової, трудової та виконавчої дисципліни, допущених працівником відділу ОСОБА_1, якою було вирішено клопотати перед прокурором Донецької області про зменшення їй премії на 50 % за березень 2019 року. Відповідно до протоколу зазначеної вище оперативної наради прокурором ОСОБА_1 було допущено ряд порушень, а саме: - в порушення «Правил внутрішнього службового трудового розпорядку» 30 січня 2019 року ОСОБА_1 допущено запізнення на робоче місце, про що складено відповідний акт від 30 січня 2019 року про її відсутність з 09.11 год. до 09.40 год.; - в періоди часу 28 січня 2019 року по 01 лютого 2019 року, з 18 лютого 2019 року по 22 лютого 2019 року та з 25 лютого 2019 року по 01 березня 2019 року невчасно надано звіти про відсутність касаційного оскарження Волноваській місцевій прокуратурі; - в порушення вимог п. 29.3 наказу, копію касаційної скарги з долученням копій оскаржувальних рішень спрямовано до Генеральної прокуратури невчасно з порушенням встановлено строку, а саме 11 січня 2019 року; - в порушення вимог розподілу обов`язків та п. 31.1 наказу Генерального прокурора України №4 внаслідок неякісного вивчення матеріалів кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 не ініційовано подання змін та доповнень до початку апеляційного розгляду до апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні Анищенка А.О. , що в свою чергу в подальшому призвело до відхилення колегією суддів; - після ознайомлення з наказом прокурора Донецької області №106-к від 31 січня 2019 року щодо встановлення неповного робочого тижня, зазначений наказ до секретаріату прокуратури не повернуто, вказівки начальника управління щодо надання до ознайомлення начальнику відділу забезпечення обвинувачення апеляційному суді Максименко Н.Г. не виконано. Начальником управління підтримання обвинувачення в суді А. Сосонською з погодженням заступника прокурора області Н. Бойко складено рапорт, яким, серед іншого, запропоновано за порушення трудової та виконавчої дисципліни на підставі протоколу оперативної наради у начальника відділу від 04 березня 2019 року зменшити розмір премії за березень 2019 року на 50 % прокурору відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді управління підтримання обвинувачення в суді ОСОБА_1 Пунктом 2 наказу прокурора Донецької області від 25 березня 2019 року № 251-к за несвоєчасне або неякісне виконання завдань, погіршення ефективності роботи, порушення трудової дисципліни вирішено виплатити ОСОБА_1 премію за березень 2019 року у розмірі 50 %. Позивач вважає пункт 2 вказаного наказу протиправним, тому звернулась до суду із даним адміністративним позовом. В процесі розгляду справи місцевим судом у відзиві на позов відповідач зауважував на пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, внаслідок чого ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 6 грудня 2019 року позов залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску. На виконання цієї ухвали ОСОБА_1 подано заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, в обґрунтування якої було наведено наступне. Підставою для невиплати їй премії став рапорт, підписаний начальником управління підтримання державного обвинувачення в суді Сосонською А.І. та начальником відділу підтримання державного обвинувачення в апеляційному суді Максименко Н.Г., який було складено ними з метою здійснення на неї адміністративного тиску для подальшого переводу до іншого структурного підрозділу прокуратури Донецької області. Також, з боку начальника відділу підтримання державного обвинувачення в апеляційному суді Максименко Н.Г. були попередження щодо зниження їй надбавки за особливо важливу роботу з 70% до 30%, що дуже суттєво могло зменшити розмір заробітної плати. Начальник управління підтримання державного обвинувачення в суді Сосонська А.І. неодноразово позивачку викликала до себе та наполягала на переведенні до іншого відділу прокуратури області. На її заперечення проти такого відвертого буллінгу та погроз щодо позбавлення її частини заробітної плати, як засобом маніпуляції позивачем, Сосонська А.І. відповідала, що її чоловік працює членом Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів України і вона може застосувати цій адміністративний важіль відносно перебування позивачки в органах прокуратури. Так само, Сосонська А.І. говорила ОСОБА_1 , що вона користується повною та всебічною підтримкою колишнього прокурора Донецької області ОСОБА_8 і такий фактор теж може вплинути на перебування позивача на посаді прокурора. У подальшому ОСОБА_1 все ж прийшлось написати заяву про перевід до іншого структурного підрозділу прокуратури Донецької області, щоб не бути постійно позбавленої заробітної плати. Всі перелічені вище обставини були великим стримуючим фактором для неї щодо звернення до адміністративного суду з позовною заявою про захист її прав та інтересів. Але, 13.09.2019 прокурора Донецької області ОСОБА_8 було звільнено з займаної посади та 19.09.2019 р. дію членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів України було призупинено до 01.09.2021. Вищевказані події надали ОСОБА_1 можливості безперешкодно та без обтяжливих наслідків для своєї подальшої професійної діяльності зібрати документи, підготувати позовну заяву та через 2 тижні, 28.09.2019, після зазначеного вище, звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів. Ухвалою від 18 грудня 2019 року, приймаючи до уваги обставини, викладені на обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, місцевий суд клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду задовольнив, визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом № 200/11827/19-а та поновив позивачеві строк звернення до адміністративного суду. В апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції відповідачем, серед іншого, заперечувалась обґрунтованість поновлення судом ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом. Відтак, спершу колегією суддів перевіряється законність та обґрунтованість поновлення місцевим судом ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом. Так, з оскаржуваним позивачкою в цій справі Наказом прокурора Донецької області від 25 березня 2019 року № 251-к вона була ознайомлена 01.04.2019, що підтверджується відповідною відміткою та особистим підписом ОСОБА_1 /том 1 арк. справи 39/. З цим позовом до суду остання звернулась 28.09.2019 /том 1 арк. справи 22/, тобто, майже через 6 місяців з дати ознайомлення із спірним наказом, а значить, - з дати, коли вона повинна була дізнатись про можливе порушення своїх прав. Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно приписів частини п`ятої тієї ж статті для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Відповідно до приписів пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України професійна діяльність прокурорів відноситься до публічної служби. Таким чином, строк звернення до суду з цим позовом складає 1 місяць. Враховуючи, положення частини 5 статті 122 КАС України, апеляційний суд вважає (як вважав і місцевий суд), що позивач пропустив місячний строк звернення до суду. Факт пропуску строку звернення до суду з цим позовом не заперечує і сама позивачка. Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративним процесуальним законодавством регламентовано строк звернення до суду з позовною заявою, перебіг якого починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення права та/або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року по справі № 800/98/17. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Преамбула Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112). У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28 жовтня 1998 року та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 року зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO№ 23452/94; CASE OF KREUZ v. POLAND № 28249/95). Аналогічний правовий висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 26.01.2018 в справі № 331/1154/17 (номер в Єдиному Державному реєстрі судових рішень - 71838035). Вирішуючи питання про поважність зазначених позивачкою причин для поновлення строку звернення до суду, колегія суддів виходить з наступного. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій і підтверджені належними доказами. Такий висновок зроблений Верховним Судом в постанові від 11.10.2018 в справі № 806/1350/16 (номер в Єдиному Державному реєстрі судових рішень - 77086102). Викладені в заяві ОСОБА_1 підстави для поновлення строку звернення до суду з цим позовом заперечувались відповідачем, в тому числі й щодо здійснення на неї будь-якого тиску. Зокрема, переведення до іншого відділу було здійснено за власноруч написаною ОСОБА_1 письмовою заявою, що остання не заперечувала /том 1 арк. справи 48/. Позивачем зазначені нею факти не підтверджені жодними доказами, хоча у відповідності до приписів ч. 1 ст. 77 КАС України саме вона повинна довести їх наявність перед судом, тому апеляційним судом такі доводи визнаються голослівними, й відповідно, не визнаються поважними. Відтак, місцевим судом ухвала про поновлення позивачці строку звернення до суду була постановлена без дотримання вимог процесуального закону щодо її законності та обґрунтованості. Частиною 1 статті 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Частиною 1 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Частиною 3 статті 123 КАС України встановлено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Колегія суддів вважає, що під час розгляду справи було встановлено, що позивач пропустив строк звернення до суду та причини його пропуску не є поважними, тому за таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовну заяву необхідно залишити без розгляду. Керуючись статями 292, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Прокуратури Донецької області - задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року у справі № 200/11827/19-а - скасувати. Позов ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області про визнання протиправним та скасування п.2 наказу № 251-к від 25 березня 2019 року, - залишити без розгляду. Повне судове рішення - 12 травня 2020 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Головуючий І.В. Сіваченко Судді А.А. Блохін Т.Г. Гаврищук