Постанова 4804 № 242/2218/19

22-ц/804/1634/20 242/2218/19 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Єдиний унікальний номер 242/2218/19 Номер провадження 22-ц/804/1634/20 07 травня 2020 року м. Маріуполь Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мальцевої Є.Є., суддів Баркова В.М., Биліни Т.І., секретар судового засідання Сікора М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 16 березня 2020 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Петренко Олесі Сергіївни, В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця. В обґрунтування заяви зазначив, що рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 19 червня 2019 року були задоволені його вимоги про стягнення з ДП «Селидіввугілля» середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. На виконання рішення суду було видано виконавчий лист від 13.08.2019 р. 15.08.2019 р. було відкрито виконавче провадження та винесена постанова про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження та передано до виконання державному виконавцю Петренко О.С. До теперішнього часу державним виконавцем не було вжито вичерпних та ефективних заходів примусового виконання, що мало наслідком тривале виконання рішення суду. Вважає, що державним виконавцем допущено бездіяльність з примусового виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 19.08.2019 р. по справі, що порушує його права та інтереси. Просив визнати бездіяльність державного виконавця Селидівського міського відділу державно виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Петренко Олесі Сергіївни щодо виконання виконавчого листа № 242/2218/19 від 13.08.2019 р., виданого на підставі рішення Селидівського міського суду Донецької області від 19.06.2019 р. по справі № 242/2218/19 неправомірною; зобов`язати державного виконавця Селидівського МВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Петренко Олесю Сергіївну вжити передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішення, ефективно та в повному обсязі вчинити виконавчі дії та виконати виконавчий лист № 242/2218/19 від 13.08.2019 р. Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 16 березня 2020 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Петренко Олесі Сергіївни відмовлено. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувану ухвалу скасувати, визнати бездіяльність державного виконавця Селидівського міського відділу державно виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Петренко Олесі Сергіївни щодо невиконання виконавчого листа № 242/2218/19 від 13.08.2019 р., виданого на підставі рішення Селидівського міського суду Донецької області від 19.06.2019 р. по справі № 242/2218/19 неправомірною; зобов`язати державного виконавця Селидівського МВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Петренко Олесю Сергіївну вжити передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішення, ефективно та в повному обсязі вчинити виконавчі дії та виконати виконавчий лист № 242/2218/19 від 13.08.2019 р. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд не надав оцінку тому факту, що в даному випадку доказовою інформацією бездіяльності державного виконавця та невжиття ним заходів примусового виконання, серед іншого, може слугувати сам факт тривалого невиконання рішення суду, адже результатом ефективної роботи виконавця та органів ДВС є виконання рішення суду. Проте, за сім місяців навіть часткового виконання рішення суду не відбулося. Також доказом бездіяльності є винесення виконавцем формально лише постанови про відкриття провадження, після чого жодних дій не було проведено. При розгляді скарги судом також не враховано, що державний виконавець не надав доказів виконання виконавчого листа № 242/2218/19 від 13 серпня 2019 року, не надав жодних пояснень з приводу скарги або виконавчого провадження, заперечень, а також не з`явився до суду. Висновок суду про те, що стягувач не звертався до державного виконавця, не знайомився з матеріалами виконавчого провадження та не контролював хід виконавчого провадження є необґрунтованим та безпідставним. При вирішенні питання про прийняття скарги до розгляду, суд першої інстанції не витребував від державного виконавця належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження, а тому дійшов передчасного висновку про відсутність бездіяльності державного виконавця. До апеляційного суду надійшов відзив Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому, зазначено, станом на 13 квітня 2020 року до зведеного виконавчого провадження № 170185 приєднано 210 виконавчих документів на суму 6 490 846,66 грн щодо стягнення заборгованості по трудовим відносинам що віднесено до третьої черги. Черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів встановлена статтею 46 ЗУ «Про виконавче провадження». Черга ОСОБА_1 у зведеному виконавчому провадженні № 170185

168. В рамках зведеного виконавчого провадження державним виконавцем з арештованих рахунків боржника платіжними вимогами списуються грошові кошти , які перераховуються фізичним особам для погашення заборгованості на підставі ст. 46 ЗУ «Про виконавче провадження». У зв`язку з вищевикладеним, Селидівський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги у повному обсязі, а рішення Селидівського міського суду від 16 березня 2020 року залишити без змін. Також просить слухати справу без участі представника Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків). Письмові відзиви на апеляційну скаргу іншими учасниками справи на час розгляду справи не надані. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні скарги стягувача ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи його скарги в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Селидівського МВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Петренко О.С. не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Крім того, суд дійшов висновку про відсутність порушення державним виконавцем норм Закону України «Про виконавче провадження», дії якого були вчинені відповідно до закону та у межах повноважень, у зв`язку з чим скарга задоволенню не підлягає. Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду з огляну на наступне. Частиною п`ятою статті 124 Конституції України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанції) передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Зазначене конституційне положення відображено й у статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Статтею 6 Конвенції передбачено право на справедливий суд. Тривале невиконання рішень, постановлених національними судами є системною проблемою України, яка констатована у декількох рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). ЄСПЛ в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення ЄСПЛ у справі «Піалопулос та інші проти Греції»). У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Вирішуючи справу, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність порушення державним виконавцем норм Закону України «Про виконавче провадження» лише на підставі копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 15 серпня 2019 року № ВП 59815059 про стягнення з ДП «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за виконавчим листом № 242/2218/19, виданим 13.08.2019 року. Апеляційний суд вважає дані висновки суду першої інстанції передчасними та такими, що зроблені без належного дослідження доказів по справі. З наданих за вимогою апеляційного суду копій матеріалів виконавчого провадження при примусовому виконанні виконавчого листа № 242/2218/19 від 13.08.2019 року, що видав Селидівський міський суд (а.с. 80-90) вбачається, що за даним виконавчим листом державним виконавцем 15.08.2019 року було ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59815059. 15 серпня 2019 року також було винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № 59815059 до зведеного виконавчого провадження 170185, яке веде Селидівський міський ВДВС ГТУЮ у Донецькій області. Матеріали справи не містять відомостей, що вищевказані постанови державного виконавця фактично були відправлені до ДП «Селидіввугілля» та ОСОБА_1 , та отримані ними. Інших даних щодо проведених державним виконавцем дій та вжитих заходів, встановлених ЗУ «Про виконавче провадження» по виконанню рішення Селидівського міського суду Донецької області від 19 червня 2019 року Селидівським міським відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) до суду не надано. Даних щодо виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 19 червня 2019 року суду також не надано. Статтею 10 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено наступні заходи примусового виконання рішень: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Відповідно до ч.ч. 1-3 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом. Що стосується зазначених у відзиві Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) на апеляційну скаргу ОСОБА_1 даних щодо черговості виконання зведеного виконавчого провадження у порядку ст. 46 ЗУ «Про виконавче провадження», то зазначені відомості нічим не підтверджені та не спростовують факту невиконання рішення суду протягом тривалого часу. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Петренко Олесі Сергіївни щодо невиконання виконавчого листа № 242/2218/19 від 13 серпня 2019 року, виданого на підставі рішення Селидівського міського суду Донецької області від 19 червня 2019 року по справі № 242/2218/19 та задоволення скарги ОСОБА_1 в даній частині. Що стосується вимог заявника про зобов`язання держаного виконавця Селидівського МВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Петренко Олесі Сергіївни вжити передбачених Законом Укрїни «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання рішення, ефективно, своєчасно та в повному обсязі вчинити виконавчі дії та виконати виконавчий лист № 242/2218/19 від 13 серпня 2019 року, то в цій частині колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне відмовити з наступних підстав. Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби. Перелік прав і обов`язків виконавців передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження». Визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною тягне за собою обов`язок останнього виконувати прямо передбачені законом обов`язки щодо вжиття передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, перелік яких встановлено статтею 10 ЗУ «Про виконавче провадження». таким чином задоволення вимог скарги у даній частині є недоцільним. Також апеляційний суд зазначає, що своїм рішення суд захищає порушені права заявника щодо виконання рішення на його користь, однак не може ухвалювати рішення щодо попередження можливого порушення прав заявника під час виконання рішення у майбутньому. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду в частині відмови у визнанні бездіяльності державного виконавця неправомірною не відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність порушення державним виконавцем норм Закону України «Про виконавче провадження», дії якого були вчинені відповідно до закону та у межах повноважень. Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду ухвали Селидівського міського суду Донецької області від 16 березня 2020 року та стали підставою для висновків колегії суддів апеляційної інстанції про необхідність її скасування, визнання незаконною бездіяльності державного виконавця. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 16 березня 2020 року скасувати. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Петренко Олесі Сергіївни щодо невиконання виконавчого листа № 242/2218/19 від 13 серпня 2019 року, виданого на підставі рішення Селидівського міського суду Донецької області від 19 червня 2019 року по справі № 242/2218/19. В іншій частині вимог ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складений 07 травня 2020 року. Судді Є.Є. Мальцева В.М. Барков Т.І. Биліна