Ухвала КЦС ВС № 126/4481/14-ц

Ухвала Іменем України 07 травня 2020 року м. Київ справа № 126/4481/14-ц провадження № 61-6017ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 березня 2020 року у складі судді Денишенко Т. О., ВСТАНОВИВ: У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі - ДП «Укрспирт»), ОСОБА_2 . , ОСОБА_3 , в якому просив визнати неправомірними та протиправними дії відповідачів щодо ненадання йому щорічної основної відпустки за 2014 рік; визнати неправомірними дії відповідачів стосовно розпорядження від 10 липня 2014 року № 31, від 08 жовтня 2014 року № 56, від 10 листопада 2014 року № 61; визнати неправомірними дії відповідачів та працівників приймальної Бершанського МПД та ДП «Укрспирт» стосовно неприйняття його заяви, звернення, звітів та їх відмови від реєстрації як вхідної документації у ДП «Укрспирт». Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 04 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДП «Укрспирт» на користь ОСОБА_1 компенсацію заподіяної моральної шкоди в розмірі 1 000,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат та витрат на правову допомогу. У травні 2017 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на указане судове рішення, яку визнано неподаною та повернуто апелянту ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 11 травня 2017 року. У червні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просив ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 11 травня 2017 року скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду. Постановою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 11 травня 2017 року залишено без змін. У лютому 2020 року ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 04 квітня 2017 року. В апеляційній скарзі порушував питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, яке обґрунтовував тим, що строк на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції слід рахувати з дня отримання ним копії постанови Верховного Суду від 04 грудня 2019 року, а саме - 08 січня 2020 року. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням йому десятиденного строку з дня отримання копії цієї ухвали для подання заяви про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших поважних для цього причин. У березні 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про поновлення процесуального строку на оскарження судового рішення, посилався на поважність причин пропуску строку, оскільки про результат касаційного оскарження ним ухвали апеляційного суду від 11 травня 2017 року йому стало відомо 08 січня 2020 року, саме з цієї дати він мав право протягом тридцяти днів з дня отримання копії постанови суду касаційної інстанції від 04 грудня 2019 року повторно подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 березня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 . Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що наведена скаржником у заяві підстава для поновлення строку на апеляційне оскарження була визнана неповажною ухвалою апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, у зв`язку з чим ОСОБА_1 надавалася можливість вказати інші поважні причини для апеляційного оскарження судового рішення. Оскільки інших поважних підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду ОСОБА_1 не навів є підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження. ОСОБА_1 у березні 2020 року подав із застосуванням засобів поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 березня 2020 року у вищевказаній справі, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного оскарження. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог частини третьої статті 34 ЦПК України помилково вирішив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмову у відкритті апеляційного провадження одноособово, а не колегіально. Крім того ОСОБА_1 вважає, що перебіг строку на повторне апеляційне оскарження судового рішення слід рахувати з моменту отримання ним копії постанови Верховного Суду від 04 грудня 2019 року, якою його касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 11 травня 2017 року залишено без задоволення. Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, зокрема запропоновано сплатити судовий збір у розмірі 420,40 грн. У травні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, зокрема квитанція про сплату судового збору від 30 квітня 2020 року № 0.0.1692490173.1 у розмірі 420,40 грн. Таким чином недоліки касаційної скарги усунуто. Разом із тим, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити з таких підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення. Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку, що оскільки апеляційним судом було повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 11 травня 2017 року, то саме з цієї дати у нього виникло право на подання апеляційної скарги повторно. При цьому судом зазначено, що доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 04 квітня 2017 року, починаючи з 11 травня 2017 року не надано. Зазначені у касаційній скарзі доводи щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема визначення початку перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення з моменту повернення апеляційної скарги судом а не з моменту отримання копії постанови Верховного Суду є необґрунтованими, оскільки зводяться до суб`єктивного тлумачення заявником норм процесуального права. Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд помилково вирішив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження позивачем рішення суду першої інстанції та відмову у відкритті апеляційного провадження одноособово, а не колегіально, як того вимагає частина третя статті 34 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, з наступних підстав. Частина третя статті 34 ЦПК України передбачає перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції по суті колегією суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів, а оскільки питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується на стадії відкриття апеляційного провадження, то така процесуальна дія здійснюється одноособово суддею-доповідачем. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 11 грудня 2019 року у справі № 754/11709/16-ц та від 04 липня 2019 року у справі № 661/1308/16-ц. Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення. Таким чином, оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, постановленим із додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій службових осіб ДП «Укрспирт» та Бершадського МПД ДП «Укрспирт», стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 березня 2020 року відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик