Постанова КЦС ВС № 454/30/16-ц

Постанова Іменем України 29 квітня 2020 року м. Київ справа № 454/30/16-ц провадження № 61-8214св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В., суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - Фермерське господарство «Бурки Віталія Володимировича», представник позивача - Бурка Валерій Володимирович, відповідач - Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» на заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30 жовтня 2017 року у складі судді Струс Т. В. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2015 року Фермерське господарство «Бурки Віталія Володимировича» (далі - ФГ «Бурки В. В.») звернулося до суду з позовом до Львівського апеляційного адміністративного суду, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. На обгрунтування позовних вимог зазначало, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2013 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФГ «Бурки В. В.» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року у справі за позовом ФГ «Бурки В. В.» до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Львівській області про встановлення наявності чи відсутності повноважень, визнання протиправними дії, та зобов`язання вчинити дії. Посилаючись на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2015 року у справі № К/800/46031/13 скасовано ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2013 року, що свідчить про порушення конституційних прав ФГ «Бурки В. В.» та спричинило приниження його честі, гідності та ділової репутації, позивач просив стягнути з відповідачів на відшкодування моральної шкоди 1 000 000 грн. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 06 січня 2016 року відмовлено у відкритті провадження у справі в частині вимог до Львівського апеляційного адміністративного суду. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 28 березня 2016 року апеляційну скаргу ФГ «Бурки В. В.» залишено без задоволення, ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 06 січня 2016 року залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2017 року касаційну скаргу ФГ «Бурки В. В.» залишено без задоволення, ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 06 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 28 березня 2016 року залишено без змін. Заочним рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 30 жовтня 2017 року у задоволенні позову ФГ «Бурки В. В.» відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дії судді Львівського апеляційного адміністративного суду при постановленні ухвали від 23 серпня 2013 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі не визнані незаконними у встановленому законом порядку. Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» виключне право перевірки законності та обгрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом. Крім того, позивач не довів в чому полягає завдана йому шкода та не обгрунтував визначення її розміру. Постановою Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року апеляційну скаргу ФГ «Бурки В. В.» залишено без задоволення, заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30 жовтня 2017 року залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що для наявності підстав відшкодування державою шкоди необхідно, щоб рішення, дії або бездіяльність суду були незаконними. Ураховуючи наведене, а також установлені в судовому засіданні обставини справи, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про недоведеність позивачем незаконності дій судді Львівського апеляційного адміністративного суду при постановленні ухвали від 23 серпня 2013 року та заподіяння немайнової шкоди. Узагальнені доводи касаційної скарги та позицій інших учасників справи У лютому 2018 року ФГ «Бурки В. В.» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року, ухвалити нове судове рішення, яким позов ФГ «Бурки В. В.» задовольнити, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що незважаючи на наявність ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2015 року, якою встановлено незаконність дій Львівського апеляційного адміністративного суду, суди першої та апеляційної інстанцій порушили вимоги статей 8, 22, 40, 55, 56, 124 Конституції України, статей 16, 23, 1166, 1167, 1176 ЦК України, не звернули увагу, що статтею 56 Конституції України, яка є нормою прямої дії, фермерському господарству гарантоване право на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Оскаржувані судові рішення не містять обгрунтування відхилення доказів доданих до позовної заяви на підтвердження його вимог. Рух справи в суді касаційної інстанції Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд. Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі. Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду. Згідно частини другої статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2013 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФГ «Бурки В. В.» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року у справі за позовом ФГ «Бурки В. В.» до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Львівській області про встановлення наявності чи відсутності повноважень, визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2015 року касаційну скаргу ФГ «Бурки В. В.» задоволено, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2013 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування Відповідно до статті 15 ЦПК України 2004 року, якій кореспондує стаття 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства. У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Статтями 1, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у редакції чинній на дату відкриття провадження у справі, передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно зі встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам статті 4 ГПК України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер. Частина друга статті 4 ГПК України встановлює право юридичної особи на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і спір господарськими, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за наступних умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Статтею 2 ГК України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи (частина перша статті 1 Закону України «Про фермерське господарство»). Спори, що виникають між юридичними особами та державою Україна в особі Державної казначейської служби України при реалізації ними своїх повноважень, за своїм суб`єктним складом підвідомчі господарським судам. Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарювання, а також спори, пов`язані, зокрема, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК України. Майнові відносини (у розумінні статті 4 ГК України) суб`єктів господарювання з юридичними особами, у тому числі тими, що не є суб`єктами господарювання (органами державної влади), регулюються ГК України та ГПК України. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 461/1930/16-ц (провадження № 14-60цс18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 464/1874/17 (провадження № 14-395цс18). Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України). Відмовляючи у задоволенні позову ФГ «Бурки В. В.», суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, не надав оцінки тому, що ФГ «Бурка В. В.» заявило вимогу до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної діями суб`єкта владних повноважень, яка за своїм суб`єктним складом підпадає як під дію статті 1 ГПК України, в редакції чинній на час відкриття провадження у справі, так і під дію статті 4 ГПК України, а тому зазначений спір підвідомчий господарському суду. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Ураховуючи наведене, суди дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову ФГ «Бурки В. В.», оскільки зазначений спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судичнства, а має розглядатися у порядку господарського судочинства, у зв`язку з чим провадження у справі необхідно закрити. За змістом частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Ураховуючи наведене, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з закриттям провадження у справі, з повідомленням заявника про те, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 414, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» задовольнити частково. Заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року скасувати. Провадження у справі за позовом Фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди закрити. Роз`яснити Фермерському господарству «Бурки Віталія Володимировича», що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції господарського суду та, що протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови, позивач може звернутися до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий: О. В. Ступак Судді: І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний Г. І. Усик