Постанова КЦС ВС № 707/1309/15-ц

Постанова Іменем України 04 травня 2020 року м. Київ справа № 707/1309/15-ц провадження № 61-46247 св 18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30 липня 2018 року у складі судді Смоляра О. А. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 26 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Василенко Л. І., Нерушак Л. В., ВСТАНОВИВ: 1-

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом. Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 залишила по собі заповіт від 30 липня 2010 року, яким усе майно, що їй належало на момент смерті, заповідала своїй дочці - ОСОБА_1 12 серпня 2013 року звернулася до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Кам`янецького В. В. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, де їй стало відомо про уже відкриту спадкову справу приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Старовойтовою О. С., а відтак заява позивачки була передана до нього. Вказувала, що згідно свідоцтва про право власності від 23 грудня 1997 року, яке видане державним нотаріусом Черкаської районної державної нотаріальної контори Вороною О. О. та яке зареєстроване у реєстрі № 6455 на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 , та свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видане державним нотаріусом Черкаської районної державної нотаріальної контори Вороною О. О, яке зареєстроване в реєстрі за № 6458 на Ѕ частину зазначеного будинку, житлова площа будинку становить 27,1 кв. м. Однак, відповідно до технічного паспорту, який було виконано по інвентаризаційні справі № 1194 на домоволодіння за зазначеною адресою, з проведенням відповідної до вимог законодавства інвентаризації в комунальному підприємстві «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «ЧООБТІ»), житлова площа будинку становить 45,9 кв. м. Листом від 15 травня 2015 року № 138/02-14 приватним нотаріусом Старовойтовим О. С. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності у порядку спадкування за заповітом після смерті матері у зв`язку з наявними розбіжностями між даними правовстановлюючого документу та матеріалами технічної інвентаризації щодо площі житлового будинку, який входить до складу спадщини, та роз`яснено про необхідність звернення до суду для вирішення питання прийняття спадщини у порядку спадкування за заповітом. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 30 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 . Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка є спадкоємцем оспорюваного майна за заповітом, право на спадщину якої має бути захищено у судовому порядку у зв`язку з неможливістю його нотаріального оформлення по причині розбіжностей між даними правовстановлюючих документів та матеріалами технічної інвентаризації щодо площі житлового будинку, який входить до складу спадщини. Крім того, право на спадщину ОСОБА_1 має пріоритет перед правом на спадщину за законом відповідачів у цій справі. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції Постановою апеляційного суду Черкаської області від 26 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30 липня 2018 року залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наявна розбіжність у правовстановлюючих документах та технічній документації КП «ЧООБТІ» щодо площі оспорюваного будинку АДРЕСА_1 дає можливість ОСОБА_1 захистити у судовому порядку свої права на спадщину, яку вона прийняла після смерті матері - ОСОБА_4 . Права відповідачки не порушені. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову. ОСОБА_3 не оскаржувала судові рішення ні до суду апеляційної інстанції, ні до суду касаційної інстанції. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 707/1309/15-ц з Черкаського районного суду Черкаської області. У грудні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду. У квітні 2020 року, згідно з протоколом автоматизованого розподілу, справа передана судді-доповідачеві. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що судом першої інстанції належним чином не було досліджено матеріали спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 та не перевірено коло спадкоємців за законом і за заповітом, а тому усім сторонам у справі належить 1/3 спадкового майна. Крім того, відповідачка зазначала, що за змістом пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що визнання права власності у судовому порядку має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ нотаріально, однак, нотаріус не відмовив у вчиненні нотаріальної дії, а лист нотаріуса не є таким підтвердженням. Відзив на касаційну скаргу не надійшов 2

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Відповідно до статей 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Частинами першою та другою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1260-1265 цього Кодексу. Відповідно до частин першої та третьої статті 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини. Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину. Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши фактичні обставини у справі, дійшли правильного висновку про те, що у позивачки існують перешкоди для оформлення права на спадщину в нотаріальному порядку, про які їй було повідомлено листом нотаріуса від 15 травня 2015 року, направленого у відповідь на її заяву про прийняття спадщини. Відмова в отриманні спадкових прав не постановою нотаріуса, а листом, не може бути перешкодою позивачці для захисту своїх прав у судовому порядку. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що у ОСОБА_1 є всі правові підстави для визнання права власності на спірне домоволодіння у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 у судовому порядку. Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що судами належним чином не досліджено спадкову справу після смерті ОСОБА_4 , неправильно визначено спадкоємців померлої та не взято до уваги її право на спадщину, як спадкоємця першої черги за законом безпідставні, оскільки законом встановлено, що право на спадкування за заповітом має пріорітет перед правом на спадщину за законом, що узгоджується зі статтею 1223 ЦК України. Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_2 висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Керуючись статтями 400, 401, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 26 вересня 2018 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник