Постанова КЦС ВС № 182/3416/16-ц

Постанова Іменем України 05 травня 2020 року м. Київ справа № 182/3416/16-ц провадження № 61-5328св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, 47 Професійна пожежна частина Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів, третя особа - начальник Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області Кульбач Андрій Анатолійович, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2017 року у складі судді Рибакової В. В. та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, 47 Професійної пожежної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів (далі - 47 ППЧ), третя особа - начальник Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області Кульбач А. А., про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення сум. Позовна заява мотивована тим, що з 2009 року вона працювала у 47 ППЧ на різних посадах. Наказом від 25 травня 2016 року № 236 її було звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Вважала вищевказаний наказ про її звільнення з роботи незаконним та необґрунтованим, оскільки її звільнення відбулось із порушенням трудового законодавства. З урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд: скасувати наказ 47 ППЧ від 25 травня 2016 року № 236 про її звільнення, як неправомірний; поновити її на роботі у 47 ППЧ на одній із раніше займаних посад; стягнути з відповідачів на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 28 236,70 грн, недонараховану заробітну плату - 114,75 грн та недонараховані і недоплачені відпускні та лікарняні - 892,92 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з 47 ППЧ на користь ОСОБА_1 недонараховані та недоплачені суми із заробітної плати - 114,75 грн, за відпускними та лікарняними - 892,92 грн, а усього - 1 007,67 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при звільненні позивачки відповідачем були дотримані вимоги чинного трудового законодавства, проте на її користь підлягають стягненню з 47 ППЧ недонарахована заробітна плата у розмірі 114,75 грн та недонараховані і недоплачені відпускні та лікарняні - 892,92 грн. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2017 року залишено без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивачки відбулось з дотриманням трудового законодавства, оскільки у 47 ППЧ відбулися зміни в організації виробництва і скорочення штату, що призвело до звільнення позивачки на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Разом із тим, суд апеляційної інстанції вважав правильними висновки суду першої інстанції щодо стягнення з 47 ППЧ на користь позивачки недонарахованих та недоплачених сум із заробітної плати, відпускних та лікарняних, оскільки ці вимоги позивачки були визнані відповідачем. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області. У лютому 2018 року справа надійшла до Верховного Суду. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 лютого 2020 року справу призначено судді-доповідачу. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховані всі фактичні обставини, що мали значення для правильного та об`єктивного вирішення справи. Вважала, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що у 47 ППЧ при її звільненні були дотримані положення КЗпП України. Зазначала, що її не було повідомлено про наступне вивільнення у письмовій формі за два місяця. Не було запропоновано їй переведення за її згоди на іншу роботу та під час її звільнення не враховувалось її переважне право на залишення на роботі з урахуванням продуктивності, кваліфікації тощо, а також її звільнення не було узгоджене з профспілковою організацією. Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу У травні 2018 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу від 47 ППЧ та Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, у яких заявники посилалися на те, що касаційна скарга є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки судами попередніх інстанцій у повному обсязі з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, надано належну оцінку всім доказам, поясненням та запереченням, наданим сторонами. Фактичні обставини справи, встановлені судами Згідно наказу від 03 лютого 2009 року № 11 ОСОБА_1 було прийнято на посаду диспетчера в 47 ППЧ по охороні відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» (далі - ПАТ «Нікопольський завод феросплавів») (а. с. 15, 17-19 т. 1). 18 грудня 2015 року між ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» (замовник) та Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (виконавець) було укладено договір № 1506105 про закупівлю робіт з охорони від пожеж (а. с. 98-106 т. 1). Згідно листа заступника генерального директора з цивільного захисту ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» від 17 березня 2016 року направленого на ім`я начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, за результатами моніторингу виконання договірних зобов`язань між ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» та Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (силами 47 ППЧ) який здійснюється керівництвом ПАТ «Ніколаєвський завод феросплавів» упродовж 2014-2016 років, робота групи 47 ППЧ визнається недостатньою та незадовільною. Крім іншого також вказано, що враховуючи викладене, керівництво ПАТ «Ніколаєвський завод феросплавів» пропонує розглянути питання реформування групи 47 ППЧ (а. с. 129 т. 1). Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 25 березня 2016 року № 172 «Про здійснення організаційно-штатних заходів у підрозділах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області» відповідно до вимог Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1052, наказу Міністерства надзвичайних ситуацій України від 20 червня 2006 року № 380 «Про затвердження Інструкції про організацію та здійснення організаційно-штатної роботи в Міністерстві надзвичайних ситуацій України», з метою удосконалення процесу управління в системі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області та забезпечення виконання покладених на них завдань було наказано внести зміни до штатів оперативно-рятувальної служби Головного управління згідно з додатком. Згідно додатку до наказу від 25 березня 2016 року № 172, група аварійно-рятувальних робіт у 47 ППЧ була вилучена у повному складі (а. с. 55-60 т. 1). До штату № 04/123 47 ППЧ (ПАТ «Нікопольський завод феросплавів») були внесені зміни: 2 штатні одиниці інструкторів з протипожежної профілактики та 2 пожежних (а. с. 56-60 т. 1). Згідно відомості ознайомлення від 28 березня 2016 року присутніх працівників 47 ППЧ, а саме: Зайкан Ю. Ю. (заступник начальника частини), Яцик О. П. (начальник фінансово-економічної групи), ОСОБА_1 (начальник групи з аварійно-рятувальних робіт), Гейдарову К. О. (фахівець І категорії з аварійно-рятувальних робіт), Лимонченко Н. М. (фахівець І категорії) під підпис було ознайомлено з наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 25 березня 2016 року № 172 «Про здійснення організаційно-штатних заходів у підрозділах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області» (а. с. 61 т. 1). 28 березня 2016 року начальником 47 ППЧ Безпалько О. П. у присутності заступника начальника 47 ППЧ Зайкан Ю. Ю. та фахівця 47 ППЧ Лимонченко Н. М. , у тому числі і з ОСОБА_1 було проведено бесіду з приводу її відношення до звільнення у зв`язку зі здійсненням організаційно-штатних заходів у підрозділах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на підставі наказу від 25 березня 2016 року № 172, про що було складено лист бесіди від 28 березня 2016 року. ОСОБА_1 претензій щодо терміну звільнення - 29 травня 2016 року не мала. Остання висловлювала своє бажання, як особи, яка звільняється, щодо її працевлаштування на посаді інструктора з протипожежної профілактики. Їй було роз`яснено підстави її звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (а. с. 108 т. 1). З указаним листом бесіди від 28 березня 2016 року ОСОБА_1 була ознайомлена 28 березня 2016 року, про що свідчив її підпис (а. с. 108 т. 1 на звороті). Форма листа бесіди закріплена у Додатку до методичних рекомендацій щодо застосування наказу Міністерства надзвичайних ситуацій України від 07 лютого 2008 року № 90 (а. с. 138 т. 1). 28 березня 2016 року начальником Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області було направлено на ім`я директора Департаменту персоналу Державної служби України з надзвичайних ситуацій листа про направлення витягу з наказу від 25 березня 2016 року № 172 (а. с. 145 т. 1). Згідно акта від 16 травня 2016 року № 21, підписаного начальником 47 ППЧ Безпалько О. П. , заступником начальника 47 ППЧ Зайкан Ю. Ю. , фахівцем 47 ППЧ Лимонченко Н. М. , начальником фінансово-економічної групи Яцик О. П., начальником варти № 4 Пилипенко С. В . , 28 березня 2016 року начальник групи з аварійно-рятувальних робіт ОСОБА_1 та фахівець групи з аварійно-рятувальних робіт Гейдарова К. О. були ознайомлені під підпис з наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 25 березня 2016 року № 172 «Про здійснення організаційно-штатних заходів у підрозділах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області» (а. с. 20 т. 1). Відповідно вказаного наказу в 47 ППЧ група аварійно-рятувальних робіт у кількості 4 особи вилучається у повному складі, замість цих посад включається 2 посади інструктора з пожежної профілактики та 2 посади пожежного. Запропонувати посади, які включено до Штату № 04/123, затвердженого наказом від 25 березня 2016 року № 172 не має можливості, тому що освіта відповідного напрямку підготовки за освітньо-кваліфікаційним рівнем у начальника групи з аварійно-рятувальних робіт ОСОБА_1 та фахівця групи з аварійно-рятувальних робіт Гейдарової К. О. відсутня. З вказаним актом від 16 травня 2016 року № 21 ОСОБА_1 ознайомилась 16 травня 2016 року, про що свідчить її підпис (а. с. 20 т. 1 на звороті). Начальником 47 ППЧ Безпалько О. П. було направлено директору Нікопольського міського центру зайнятості лист від 13 травня 2016 року № 335 «Про надання інформації щодо здійснення організаційно-штатних заходів у підрозділах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, яким також повідомлено про вилучення у повному складі групи аварійно-рятувальних робіт 47 ППЧ у кількості 4 особи (а. с. 139 т. 1). ОСОБА_1 у 2001 році закінчила Нікопольський інститут управління, бізнесу та права і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Облік і аудит» та здобула кваліфікацію економіста, бухгалтера-аудитора (а. с. 111 т. 1). На час звільнення начальника групи з аварійно-рятувальних робіт ОСОБА_1 були вакантні посади пожежного, водія автотранспортних засобів та інструктора з протипожежної профілактики, однак вищенаведені посади не були їй запропоновані, оскільки освітньо-кваліфікаційний рівень та освіта відповідного напрямку у начальника групи з аварійно-рятувальних робіт ОСОБА_1 відсутні (а. с. 219 т. 1). Наказом від 25 травня 2016 року № 236 ОСОБА_1 з 30 травня 2016 року було звільнено з посади начальника групи з аварійно-рятувальних робіт 47 ППЧ на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Підставою для звільнення вказано наказ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 25 березня 2016 року № 172 (а. с. 16-19, 54 т. 1). 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Однією з гарантій забезпечення права громадянин на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Порядок вивільнення працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та порядок врахування переважного права працівника на залишення на роботі визначено у статтях 42, 43, 49-2 КЗпП України. Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При цьому, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. Чинне законодавство не передбачає виключення із строку попередження працівника про наступне звільнення (не менш ніж за 2 місяці) часу знаходження його у відпустці або тимчасової непрацездатності. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов правильного висновку, що звільнення позивачки відбулося із дотриманням вимог трудового законодавства та процедури звільнення у зв`язку із скороченням чисельності штату роботодавця. Відсутні належні та допустимі докази того, що звільнення позивачки було незаконним, а роботодавцем порушено процедуру про її звільнення. Крім того, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що відповідач - 47 ППЧ, визнав позовні вимоги позивачки щодо стягнення з нього на її користь недонарахованих та недоплачених сум із заробітної плати, відпускних та лікарняних, дійшов правильного висновку про задоволення цих вимог. Доводи касаційної скарги про те, що позивачку не було повідомлено про наступне вивільнення у письмовій формі за два місяця, не запропоновано їй переведення за її згоди на іншу роботу, не враховано переважне право на її залишення на роботі з урахуванням продуктивності, кваліфікації тощо, а також її звільнення не було узгоджене з профспілковою організацією були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Інші наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваних рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо їх оцінки. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «+4 посилання»), які з огляду на положення статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: С. Ф. Хопта Є. В. Синельников В. В. Шипович