Постанова 4824 № 754/14095/19

Єдиний унікальний номер 754/14095/19 Головуючий в суді I інстанції Шмигельський Д.І. Апеляційне провадженя № 33/824/786/2020 Суддя-доповідач Гриненко О.І. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 березня 2020 року суддя Київського апеляційного суду Гриненко О.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,- В С Т А Н О В И В : Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, зі стягненням судового збору на користь держави. Згідно із постановою суду, ОСОБА_1 17 вересня 2019 року о 00 годині 54 хвилин по пр. Маяковського, 61-В в м. Києві керував автомобілем марки «Citroen Berlingo», д.н.з. НОМЕР_1 , маючи ознаки наркотичного сп`яніння: розширені зіниці очей не реагують на світло, сповільнена рухливість ходи та мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від огляду на стан сп`яніння водій ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків у відповідності до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою справу про адміністративне правопорушення щодо нього на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду справи, без повного та об`єктивного з`ясування її обставин та належного вивчення доказів. Зазначає, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП не вчиняв, а відмовився від проходження медичного огляду, оскільки, на його переконання, воно було зумовлено тим, що у минулому році він вже притягувався до адміністративної відповідальності. Вказує, що не керував автомобілем в стані наркотичного сп`яніння, так як наркотичні засоби не вживає, а зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп`яніння є лише припущенням працівників поліції, які не відповідають дійсності та не підтверджуються жодними доказами. Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції належним чином не врахував пояснення, допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_2 , який вказував про те, що причиною зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 стало те, що він здійснив проїзд на забороняючий знак. При цьому працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, лише після виявлення у базі даних відомостей про те, що у минулому він вже позбавлявся права керування транспортними засобами, у зв`язку з чим ОСОБА_1 відмовився пройти такий огляд. Також, апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно врахував пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які не були допитані в судовому засіданні. Окрім того, апелянт зазначає, що при винесені оскаржуваного рішення його було позбавлено права на справедливий розгляд справи та можливості заявляти клопотання, оскільки розгляд справи проводився без його участі. Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 міститься клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови судді Деснянського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року, в якому останній просить поновити строк апеляційного оскарження постанови суду, посилаючись на поважність причин його пропуску. В обгрунтування свого клопотання зазначає, що у звязку зі смертю батька не був присутнім при винесенні оскаржуваного рішення, а про прийняте рішення йому стало відомо 19 грудня 2019 року, коли він звернувся до місцевого суду, щоб дізнатись дату наступного судового засідання. Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року, вважаю, що останнє підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 участі в судовому засіданні під час винесення оскаржуваного рішення не приймав, а копію постанови судді Деснянського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року, згідно розписки отримав 19 грудня 2019 року (а.с.57). Враховуючи викладене, вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду ОСОБА_1 пропущений з поважних причин, а тому має бути поновлений. Переглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , заслухавши його пояснення та поясненя захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити її, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, щоапеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, зокрема, дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18Д №316185 від 17.09.2019 (а с.2), в письмових поясненнях свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , щодо відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду (а.с. 4). Також, суддею місцевого суду з метою перевірки обставин адміністративного правопорушення зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення був допитаний свідок ОСОБА_2 , який показав, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому порядку, оскільки вважав, що працівниками поліції його було направлено на огляд безпідставно. Крім того, суддя місцевого суду обґрунтовано послався, як на доказ вини ОСОБА_1 на переглянутий в ході розгляду справи відеозапис з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано відмову ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння. Під час апеляційного розгляду скарги ОСОБА_1 на оскаржувану постанову, також було досліджено зазначений вище відеозапис, достовірність інформації на якому апелянтом та його захисником не оспорювалась. Таким чином, висновок судді місцевого суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є обґрунтованим та базується на комплексі доказів, досліджених судом першої інстанції і перевірених в ході апеляційного перегляду справи. Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначено в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП, та з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини. Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено. Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не керував автомобілем в стані наркотичного сп`яніння, так як наркотичні засоби не вживає, а ознаки наркотичного сп`яніння зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, і є лише припущенням працівників поліції, то вони не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП за порушення п.2.5 Правил дорожнього руху України, тобто за відмову від проходження в установленому порядку огляду на стан сп`яніння, а не за порушення п.2.9а) Правил дорожнього руху України, тобто керування транспортним засобом у стані сп`яніння. Посилання апелянта про те, що суд першої інстанції при винесенні постанови безпідставно врахував пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які не були допитані в судовому засіданні, а також не належним чином врахував пояснення свідка ОСОБА_2 не заслуговують на увагу, оскільки місцевим судом обґрунтовано було досліджено всіматеріали справи, в тому числі і долучені до протоколу про адміністративне правопорушення письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які об`єктивно узгоджуються з іншими доказами по справі, зокрема з даними протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 та фактичними даними зафіксованими на відеозапису з нагрудної камери поліцейського, крім того безпосередньо в судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_2 та надано оцінку його показанням у сукупності з іншими доказами по справі. Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення місцевим судом його права на справедливий суд, оскільки ОСОБА_1 був присутнім в судовому засіданні, надавав пояснення щодо обставин адміністративного правопорушення, а відсутність ОСОБА_1 лише в судовому засіданні, коли було ухвалено оскаржуване рішення, не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, а крім того, під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 та його захиснику було забезпечено можливість реалізації їх процесуальних прав, передбачених ст. 268 КУпАП. З урахуванням вищезазначеного, вважаю, що постанова Деснянського районного суду м.Києва від 09 грудня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою і апеляційних підстав для її скасування не вбачаю. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд - П О С Т А Н О В И В: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.І. Гриненко