Постанова 4802 № 166/438/19

Справа № 166/438/19 Головуючий у 1 інстанції: Лозицький С. О. Провадження № 22-ц/802/344/20 Категорія: 39 Доповідач: Здрилюк О. І. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 травня 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Здрилюк О.І., суддів - Бовчалюк З.А., Карпук А.К., секретар судового засідання - Концевич Я.О., з участю позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживача, зобов`язання здійснити перерахунок кредиту, визнання кредитного договору виконаним та повернення зайво сплачених коштів за апеляційною скаргою відповідача - Акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 11 жовтня 2019 року, В С Т А Н О В И В : У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що 30 листопада 2015 року між ним та ПАТ «Ідея Банк» було укладено кредитний договір №Z02.201.73697, згідно умов якого банк надав йому кредит (грошові кошти) на поточні споживчі потреби в сумі 70000 гривень строком на 60 місяців зі сплатою відповідних процентів і комісій, з визначеним графіком щомісячних платежів та правом дострокового повернення всього кредиту чи його частини. Свої зобов`язання щодо погашення кредиту він виконував своєчасно та добросовісно і, бажаючи достроково погасити кредитну заборгованість, 08 червня 2017 року достроково сплатив 50000 гривень, у серпні 2017 року - 5000 гривень, у вересні - 3090 гривень. Разом із тим, працівники банку належні перерахування не зробили і точної суми боргу йому не назвали. На його неодноразові вимоги з приводу визначення залишку суми боргу 06.09.2017 працівники банку надали виписку із зазначенням розміру боргу - 11366,48 гривень, яку він повністю погасив та сплатив додатково поза передбачених кредитним договором 15000 гривень. Разом із тим, відповідач у подальшому вимагає сплатити ще 15000 гривень, але звірку за кредитним договором так і не проводить. Ураховуючи неправомірні вимоги банку, а також повну сплату ним кредиту, просив зобов`язати ПАТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок сплачених сум (основний борг, проценти, комісії) по кредитному договору №Z02.201.73697 від 30.11.2015 за період з 01.06.2017, визнати кредитний договір виконаним повністю та повернути йому зайво сплачені кошти в сумі 15000 гривень. Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 11 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Визнано виконаним повністю кредитний договір №Z02.201.73697 від 30.11.2015, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк». Зобов`язано Акціонерне товариство «Ідея Банк» повернути ОСОБА_1 зайво сплачені кошти в сумі 1979 грн. 92 коп.. У решті позову відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач Акціонерне товариство «Ідея Банк», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати це рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення - про відмову в позові. У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність апеляційної скарги та законність і обґрунтованість судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. У судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу заперечили та просять залишити її без задоволення. Будучи належним чином повідомлений про день та годину розгляду справи, відповідач у судове засідання не з`явився і його неявка відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до вимог ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК). Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Судом встановлено, що між сторонами 30.11.2015 було укладено кредитний договір №Z02.201.73697, за умовами якого банк надав позичальнику ОСОБА_1 кредит в сумі 70000 грн. строком на 60 місяців, зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 1,99% річних від залишкової суми кредиту та сплатою за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно плати в розмірі 2,65% від початкової суми кредиту. Визначено договором графік погашення платежів та їх щомісячний розмір, а також наявні умови щодо дострокового погашення кредиту та щодо сплати штрафних санкцій (а.с.38-40). Графіком щомісячних внесків за кредитним договором встановлено, що їх розмір становить 3081,64 грн. щомісячно і останній внесок - 3147,32 грн.. Із виписки по рахунку вбачається, що позивач щомісячно вносив платежі у рахунок погашення кредитної заборгованості, розмір яких перевищував визначений банком у графіку і банк самостійно визначав, на погашення яких складових слід перерахувати внесені кошти (а.с.42-44). Із пунктів 1.4 та 1.5 кредитного договору вбачається, що за обслуговування кредитної заборгованості визначено щомісячну плату у розмірі 2,65% від початкової суми кредиту і ця плата є стабільною та не може змінюватися. 2,65% від початкової суми кредиту (70000 грн.) становить 1855 грн.. Разом із тим банк у графіку платежів визначив цей щомісячний розмір змінним та відповідно у рахунок погашення заборгованості за обслуговування кредитної заборгованості визначав суму не 1855 грн.. Посилання в апеляційній скарзі на несвоєчасне внесення позивачем щомісячних платежів у рахунок погашення кредиту та зазначення розмірів заборгованих сум по складових кредиту - відхиляються апеляційним судом, оскільки банк не подав конкретного розрахунку, з якого утворилися, на його думку, заборговані суми по кредиту, чим не довів наявної у позивача перед банком заборгованості за кредитним договором. З урахуванням наведеного, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову частково. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення в оскаржуваній частині, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду в частині відмови у позові сторонами не оскаржується, а тому і не переглядається апеляційним судом. Згідно з ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, а саме, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу відповідача - Акціонерного товариства «Ідея Банк» залишити без задоволення, а рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 11 жовтня 2019 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий - суддя Судді