Постанова 4819 № 766/5869/18

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И «07» травня 2020 року м. Херсон Справа № 677/5869/18 Провадження № 22-ц/819/652/20 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя - доповідач)Воронцової Л. П. суддів:Ігнатенко П. Я., Полікарпової О. М. секретарСікора О. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Майдан С. І. від 24 грудня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У квітні 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося з вище зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що відповідно до укладеного між банком та ОСОБА_1 договору від 26 серпня 2008 року останній отримав кредит у розмірі 5 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява, разом з «Умовами і правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», «Тарифами Банку» складає між ним і банком договір. Відповідач, у порушення умов договору, належним чином зобов`язання за договором не виконував, внаслідок чого станом на 27 березня 2018 року має заборгованість в сумі 113 704,56 грн, яка складається з: 3 142,06 грн - заборгованості за кредитом; 100 409,90 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом; 4 500 грн - заборгованості за пенею та комісією; штрафів: 250 грн - фіксована частина; 5 402,60 грн - процентна складова. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 24 грудня 2020 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просило рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначило, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності, не звернув уваги на те, що перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки, тобто з 01 травня 2015 року, Банк звернувся з позовом до суду у квітні 2018 року, тобто в межах строку позовної давності; відсутність підпису боржника в Умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, оскільки суть договору приєднання полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них; позичальником підписана Довідка про умови кредитування, тобто останній обізнаний з умовами кредитування, розміром відсоткової ставки за процентами, тому у даному випадку правові висновки, що містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 не можуть бути застосовані. Сторони та їх представники в судове засідання не з`явилися, про місце і час розгляду справи повідомлені належним чином, подали до суду апеляційної інстанції заяву про розгляд справи у їх відсутність, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що у серпні 2008 року ОСОБА_1 отримав кредит (кінцевий термін повернення якого відповідає строку дії картки) у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, неналежно виконував свої зобов`язання по вказаному кредитному договору, термін дії картки закінчився, останній платіж було внесено у травні 2014 року, а з позовом до суду банк звернувся лише у квітні 2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, 26 серпня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 400 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна», з терміном дії до 11/11, з базовою відсотковою ставкою по кредитному ліміту на момент підписання договору - 1,9 % на місяць з розрахунку 360 днів на рік та кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки та отримав кредитну картку № НОМЕР_1 /а. с. 12/. Кредитний ліміт неодноразово змінювався, востаннє 06 вересня 2013 року його було встановлено у розмірі 3 150,00 грн /а. с. 53/. Згідно довідки про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду від 26 серпня 2008 року, підписаної ОСОБА_1 , базова відсоткова ставку за користування кредитом становить 1,9 %, розмір щомісячних платежів - 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн, строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним, визначено розмір комісії, пені, штрафів /а. с. 13/. Із довідки-розрахунку заборгованості і виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що він користувався кредитними коштами, здійснював частково оплату. Останній платіж в сумі 1 258,07 грн ним здійснено 23 травня 2014 року /а. с. 8-11, 52-55/. ОСОБА_1 у відзиві на позов зазначав, що кредитну картку ним було втрачено, інших карток він не отримував /а. с. 42-42/. Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 видавалися наступні кредитні картки: НОМЕР_2 , яка відкрита 03 квітня 2007 року з терміном дії до 11/11; НОМЕР_3 , яка відкрита 18 листопада 2010 року з терміном дії до 11/11; НОМЕР_4 , яка відкрита 22 лютого 2012 року з терміном дії до 04/15. Банк вважає, що оскільки строк дії останньої картки, виданої ОСОБА_1 , було встановлено до 04/15 року, то, звернувшись з позовом до суду 05 квітня 2018 року, він не пропустив строк позовної давності. Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Як вбачається з наданої позивачем виписки по рахунку, вона створена на базі основної картки ОСОБА_1 НОМЕР_5 , з терміном дії до 11/11 року, у ній відображені операції використання кредитних коштів з застосуванням саме кредитної картки НОМЕР_5 , лише такої і жодної іншої картки. Дана кредитна картка була використана ОСОБА_1 , у тому числі 18 листопада 2010 року за операцією «видача готівкових коштів /а. с. 52/. В той же час, позивач стверджує, що 18 листопада 2010 року ОСОБА_1 була видана картку № НОМЕР_3 , з терміном дії до 11/11, а 22 лютого 2012 року - картка № НОМЕР_4 , з терміном дії да 04/15. Відповідач заперечує отримання вказаних карток, а виписка по рахунку позичальника не відображає використання останнім при здійсненні операцій по рахунку даних кредитних карток. Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Однак, позивач не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів видачі ОСОБА_1 послідуючих кредитних карток, у тому числі з терміном дії до 04/15. За вказаних обставин строк дії укладеного між сторонами договору закінчився 30 листопада 2011 року (строк дії картки № НОМЕР_5 до 11 /11 ), тому звернувшись з позовом до суду 05 квітня 2018 року, Банк пропустив строк позовної давності, про застосування якого просив відповідач. Враховуючи вище зазначене, доводи апеляційної скарги Банку щодо строку дії договору до 04/15 р. не ґрунтуються на доказах, наданих ним і підлягають відхиленню. Щодо доводів апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про оплату ОСОБА_1 останнього платежу 23 травня 2014 року, слід зазначити наступне. Верховний Суд неодноразово висловлював у своїх судових рішеннях позицію про те, що перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу (постанови: від 23 січня 2018 року справа № 444/9519/12-ц (провадження № 61-582св18); від 20 червня 2019 року справа № 189/62/16 (провадження № 61-23068св18); від 09 січня 2020 року справа № 200/7369/15-ц (провадження № 61-13627св19) та інших). Відповідач не здійснив сплату чергового платежу 25 червня 2014 року, і саме від цієї дати починається перебіг позовної давності, який позивач мав використати до 25 червня 2017 року, однак Банк звернувся з позовом 05 квітня 2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявлено ОСОБА_1 в суді першої інстанції. З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» не ґрунтуються на законі, не стверджені належними доказами, висновки суду не спростовують та підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 24 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає як ухвалена у малозначній справі. Головуючий Л. П. Воронцова Судді: П. Я. Ігнатенко О. М. Полікарпова