Постанова 4804 № 263/504/20

33/804/158/20 263/504/20 Суддя 1-ої інстанції Музика О.М. Суддя доповідач Куракова В.В. Категорія: ч. 4 ст. 121 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2020 року м. Маріуполь Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду Куракова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 березня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, накладено стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) місяці, - УСТАНОВИЛА: Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 07 січня 2020 року, близько 22-35 год., керував транспортним засобом марки «Peugeot 301», д.н.з. НОМЕР_1 , з технічними несправностями, з якими відповідно до правил його експлуатація забороняється, а саме: не горіла лампа лівої фари у режимі ближнього світла у темну пору доби, повторно протягом року, чим порушив вимоги п. п. 31.4.3.в ПДР, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 121 КУпАП. На вказане рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що постанова незаконна та підлягає скасуванню. Звертає увагу, що судовий розгляд був проведений без його участі, чим істотно порушено його права. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення є недопустимим доказом, а сукупності доказів недостатньо для встановлення у його діях вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Просить постанову скасувати, провадження по справі закрити. Захисником Лисаковою О.О. була подана заява про розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за її відсутності та відсутності ОСОБА_1 , просить ухвалити нове рішення, яким провадження по справі закрити на підставі ст.ст. 38, 247 КУпАП. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін за таких підстав. З матеріалів справи вбачається, що суддя районного суду вірно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП. Частиною 4 статті 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів в темну пору доби. Пунктом 31.4.3.в ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: зовнішні світлові прилади: не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла. Факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджуються: - протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 176148 від 07 січня 2020 року (а.с. 4); - довідкою про притягнення до адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_1 (а.с. 2); - роздруківкою з бази автоматизованого робочого місця оперативного робітника, зі змісту якої вбачається кількість адміністративних правопорушень, вчинених ОСОБА_1 (а.с. 6); - постановою серії ЕАК № 1927705 від 01.01.2020 року (а.с. 7); дана постанова підтверджує повторність порушення ОСОБА_1 вимог ПДР протягом року; - рапортом поліцейського Семенко І.В. (а.с. 8); - відеозаписом події адміністративного правопорушення за участю ОСОБА_1 (а.с. 9). Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та прийшов до обґрунтованого правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення. Відносно доводів апеляційної скарги про наявність в протоколі про адміністративне правопорушення недоліків, і як наслідок його недопустимості звертаю увагу на наступне. З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 176148 від 07 січня 2020 року складений відповідно до «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 р., тому підстав вважати вищевказаний протокол недопустимим доказом немає. Особа, яка керує транспортним засобом повинна мати відповідний дозвіл від органів державної влади. Даний дозвіл за своєю зовнішньою формою представляється як водійське посвідчення. Процедура його отримання регламентована таким чином, що особи, які бажають стати водіями повинні знати ПДР та їх дотримуватися. Так, п. 31.4.3.в ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: зовнішні світлові прилади: не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла. Сама правова природа цієї норми має імперативний характер та зобов`язує кожного, хто має дозвіл на керування транспортними засобами неухильно дотримуватись цього пункту. Таким чином, ОСОБА_1 повинен знати ПДР та їх виконувати. Крім того ст. 68 Конституції України встановлено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Відносно доводів апеляційної скарги щодо незаконності дій поліцейського слід звернути увагу на наступне. Ані під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 та його представник не надали жодних доказів щодо оскарження протизаконних дій працівників поліції, тому доводи апеляційної скарги в цій частині не підтверджуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення. Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, що і було зроблено судом першої інстанції при розгляді даної справи. Згідно ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Ч. 8 ст. 294 КУпАП встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. Аналіз вищенаведених правових норм вказує на те, що у випадку скасування постанови суду першої інстанції судом апеляційної інстанції та спливу на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення судом апеляційної інстанції строків, передбачених ст. 38 КУпАП, суд апеляційної інстанції закриває провадження по справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Разом з тим, дана справа про адміністративне правопорушення розглянута судом першої інстанції у строк, встановлений ст. 38 КУпАП, підстав для скасування оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції не вбачає. За таких обставин, посилання представника ОСОБА_2 адвоката Лисакової О.О. щодо закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення задоволенню не підлягають. Суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 33 КУ¬пАП прийняв до уваги характер вчиненого правопорушення, його наслідки, обставини даної справи, а також дані про особу правопорушника та систематичність його адміністративних правопорушень, і наклав на правопорушника справедливе адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 місяці. Постанова суду першої інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог та скасування постанови суду першої інстанції немає. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 березня 2020 року відносно ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.В. Куракова