Постанова КАС ВС № 2а-1168/10/2470

ПОСТАНОВА Іменем України 07 травня 2020 року Київ справа №2а-1168/10/2470 адміністративне провадження №К/9901/4732/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Мартинюк Н.М., суддів Мельник-Томенко Ж.М., Яковенка М.М. розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №2а-1168/10/2470 за позовом Комунального підприємства «Міський торгівельний комплекс «Калинівський ринок» до Державної інспекції з контролю за цінами в Чернівецькій області, Державної інспекції України з контролю за цінами треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору - Чернівецька міська рада, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання нечинним рішення, за касаційною скаргою Комунального підприємства «Міський торгівельний комплекс «Калинівський ринок» на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року (прийняту у складі: головуючого судді Маренича І.В., суддів Брезіної Т.М., Левицького В.К.) і ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року (прийняту у складі: головуючого судді Білоуса О.В., суддів Курка О.П., Совгири Д.І.). УСТАНОВИВ: І. ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У березні 2010 року Комунальне підприємство «Міський торгівельний комплекс «Калинівський ринок» (надалі також - «КП «МТК «Калинівський ринок») звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати нечинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Чернівецькій області №10 від 11 лютого 2010 року і припису №36 від 11 лютого 2010 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державна інспекція з контролю за цінами в Чернівецькій області (далі - «відповідач 1») здійснила перевірку КП «МТК «Калинівський ринок» з питань формування цін за надання послуг і оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування. Відповідно до висновків акту перевірки позивач при формуванні вартості плати за користування торгівельним місцем (площею) порушив приписи законодавства, а саме наказу Міністерства економіки України та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30 червня 2009 року №638/109, що призвело до їх необґрунтованого завищення і необґрунтованого отримання виручки. Зазначені порушення стали підставою для винесення припису і прийняття рішення «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін», яким вирішено вилучити у КП «МТК «Калинівський ринок» у дохід Державного бюджету 5751736,93 грн, а також стягнути штраф у сумі: 11503473,86 грн. Однак позивач вважає оскаржувані рішення і припис протиправними, оскільки розрахунок вартості оренди торгового місця базувався на собівартості, яка розраховувалась виходячи з суми витрат товариства на обслуговування цих торгових місць, і з застосуванням рівня рентабельності. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2010 року №278 затверджено Типовий договір оренди торговельного місця. Проте, позивач не укладав жодного договору оренди на торгові приміщення (площі) та/або надання послуг з обслуговування приміщень (площ) та надання в оренду торговельно-технологічного та/або холодильного устаткування, а тому у відповідача 1 відсутні підстави для застосування Порядку розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринку з продажу продовольчих та непродовольчих товарів. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову КП «МТК «Калинівський ринок» відмовлено. Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, виходили з того, що КП «МТК «Калинівський ринок», при встановленні плати за надання в оренду (користування) торгових приміщень (площ) на ринку на 2009 рік, розрахунок здійснило шляхом ділення витрат з оренди (користування) 1 м2 торговельного місця (площі) не на загальну площу ринку, а на розраховану позивачем площу торговельних місць. Вказані дії позивача призвели до порушення норм чинного законодавства про ціни та ціноутворення. Унаслідок чого КП «МТК «Калинівський ринок» у період з 3 липня 2009 року до 31 грудня 2009 року необґрунтовано отримав виручку на загальну суму: 5751736,93 грн, що і стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення і припису про усунення порушень. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення) У касаційній скарзі КП «МТК «Калинівський ринок» просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року й ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року, і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Чернівецького окружного адміністративного суду. Зокрема, скаржник зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є необґрунтованими, прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також без повного і всебічного з`ясування обставин справи. Зазначає, що Порядок розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, затверджений наказом Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30 червня 2009 року № 638/109, розповсюджує свою дію при укладанні нових договорів оренди з 3 липня 2009 року. Оскільки позивач не укладав жодного договору оренди на торгові приміщення (площі) та/або надання послуг з обслуговування приміщень (площ) та надання в оренду торговельно-технологічного та/або холодильного устаткування, тому у відповідача 1 відсутні підстави для застосування норм зазначеного порядку. Відповідачі, треті особи та інші учасники справи свої заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду не надали. II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що КП «МТК «Калинівський ринок» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 1 липня 1997 року і взято на облік як платник податків. На підставі посвідчення від 25 січня 2009 року №36, відповідно до статті 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення», постанови Кабінету Міністрів України «Питання Державної інспекції з контролю за цінами » і пункту 35/4.1.5 Плану роботи Державного контролю за цінами на І квартал 2010 року відповідач 1 провів перевірку КП «МТК «Калинівський ринок» з питань дотримання вимог розпорядження Чернівецької обласної державної адміністрації від 3 червня 2008 року №287-р зі змінами, внесеними розпорядженням Чернівецької обласної адміністрації від 26 червня 2009 року №393-р і наказу Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30 червня 2009 року № 638/109. За результатами зазначеної перевірки відповідач 1 склав акт від 5 лютого 2010 року. Перевіркою встановлено, що за період, який підлягав перевірці, КП «МТК «Калинівський ринок» двічі змінювало плату за користування торгівельним місцем (площею), а саме: з 1 січня 2008 року до 31 грудня 2009 року діяла плата у розмірі: 0,65 грн/м2 в день (з ПДВ), а з 1 січня 2010 року введено в дію підвищену плату у розмірі: 0,88 грн/м2. Даний розмір плати затверджений наказом генерального директора позивача «Про затвердження Прейскуранта» від 24 грудня 2007 року і введений в дію з 1 січня 2008 року, при цьому плановий рівень рентабельності на 2008 рік врахований на рівні 25% до повної собівартості. Перевіркою правильності формування і застосування КП «МТК «Калинівський ринок» плати за надання в оренду (користування) торгових приміщень (площ) на ринку встановлено, що вартість даної послуги на 2009 рік позивачем розраховано шляхом ділення витрат з оренди (користування) 1 м2 торговельного місця (площі) не на загальну площу ринку, яка складає 326387,00 м2, а на розраховану позивачем площу торговельних місць у розмірі 129338,00 м2. Внаслідок чого, при застосуванні позивачем у період з 3 липня 2009 року до 31 грудня 2009 року розміру плати за надання в оренду (користування) торгових приміщень (площ) на ринку на рівні 0,65 грн/м2 (з ПДВ) в день, рівень рентабельності склав 179% до економічно обґрунтованих витрат, що перевищує граничний встановлений рівень - 20%. Отже, внаслідок даного порушення державної дисципліни цін, КП МТК «Калинівський ринок» у період з 3 липня 2009 року до 31 грудня 2009 року необґрунтовано отримало виручку на загальну суму: 5751736,93 грн. Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки, позивач подав заперечення до акту від 5 лютого 2010 року. На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідач 1 виніс припис №36 від 11 лютого 2010 року, яким зобов`язав позивача негайно припинити застосування плати за надання в оренду (користування) торгових приміщень (площ), сформованих із порушенням вимог розпорядження Чернівецької обласної адміністрації від 3 червня 2008 року №287-р «Про використання повноважень обласною державною адміністрацією в галузі ціноутворення», із внесеними змінами; привести плату за оренду (користування) торговими приміщеннями (площами) до їх економічно обґрунтованого рівня, відповідно до вимог розпорядження Чернівецької обласної адміністрації від 3 червня 2008 року №287-р. Про виконання цього припису та вжиті заходи позивач зобов`язувався повідомити Державну інспекцію з контролю за цінами в Чернівецькій області до 10 березня 2010 року. Крім того, відповідачем 1 за фактом виявленого порушення винесено рішення від 11 лютого 2010 року «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін» і вирішено вилучити у КП «МТК «Калинівський ринок» у дохід державного бюджету 5751736,93 грн, а також стягнути штраф у сумі: 11503473,86 грн. ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Основні засади цінової політики і регулювання відносин, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) і спостереження у сфері ціноутворення визначає Закон України «Про ціни і ціноутворення» (далі - «Закон»). У статті 2 Закону визначені терміни, які вживаються у ньому, зокрема, наступні терміни, норматив рентабельності - рівень прибутковості, що визначається суб`єктом господарювання під час формування ціни. Граничний норматив рентабельності є його максимально допустимим рівнем, який повинен враховуватися суб`єктом господарювання під час встановлення ціни товару; ціноутворення - процес формування та встановлення цін. Дія Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення і застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (частина перша статті 2 Закону). Стаття 4 Закону передбачає повноваження Кабінету Міністрів України у сфері забезпечення державної політики цін, а саме Уряд: - забезпечує здійснення державної політики цін; - визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного регулювання, крім сфери телекомунікації; - визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами). Відповідно до статті 8 Закону державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. З метою вирішення питань щодо регулювання цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об`єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів та недопущення соціального загострення ситуації на місцях Урядом було запроваджено державне регулювання цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об`єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів (Постанова Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №278 «Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об`єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи»). Дія зазначеної постанови поширюється на всі торгові приміщення (площі), що здаються в оренду у торговельному об`єкті або на ринку з продажу продовольчих та непродовольчих товарів. На виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №278 «Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об`єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи» розроблено Порядок розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, згідно з положеннями якого орендна плата за торгові приміщення (площі) на ринках розраховується орендодавцем виходячи із собівартості надання в оренду торгових приміщень (площ) та прибутку. До собівартості надання в оренду торгових приміщень (площ) включаються витрати, пов`язані з наданням в оренду торгових приміщень (площ), та/або витрати, пов`язані з обслуговуванням торгових приміщень (площ) на ринках. Наказом Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30 червня 2009 року №638/109 затверджено «Порядок розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів» (далі - «Порядок»), який визначає механізм формування економічно обґрунтованих цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів. Цей Порядок застосовується суб`єктами господарювання при укладанні договорів оренди на торгові приміщення (площі) та/або надання послуг з обслуговування приміщень (площ) та надання в оренду торговельно-технологічного та/або холодильного устаткування на ринках. Відповідно до розділу 2 Порядку розмір орендної плати за торгові приміщення (площі) на ринках розраховується у такій послідовності: - 2.1 визначається розмір річної орендної плати виходячи з розміру планових витрат або фактичних витрат за попередній рік з урахуванням прогнозного індексу споживчих цін (індексу інфляції); - 2.2 на основі розміру річної орендної плати встановлюється розмір орендної плати за місяць; - 2.3 розмір добової орендної плати встановлюється на основі розміру місячної орендної плати, у разі якщо строк оренди менший ніж один місяць; - 2.4 на основі розміру добової орендної плати розраховується розмір погодинної орендної плати. Згідно пунктом 3 розділу 2 Порядку до собівартості в оренду торгових приміщень (площ) включаються витрати, пов`язані з наданням в оренду торгових приміщень (площ) та/або витрати, пов`язані з обслуговуванням торгових приміщень (площ) на ринках. Відповідно до пункту 5 розділу 2 Порядку собівартість надання в оренду 1 м2 торгового приміщення (площі) розраховується шляхом ділення витрат (згідно з пунктом 3 цього розділу) на загальну площу ринку. Пунктом 9 розділу 2 Порядку встановлено, що у разі якщо орендовані приміщення (площі) на ринках або їх частини передаються в оренду третім особам (суборенда), то розмір орендної плати за такі приміщення (площі) сумарно неповинен перевищувати 20 відсотків розміру, зазначеного у договору оренди, укладеному з орендодавцем. Згідно з пунктом 7 розділу 2 Порядку нормативи рентабельності встановлюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київської та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 25 грудня 1996 року №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» та не повинна перевищувати 20%. Розпорядженням Чернівецької обласної державної адміністрації №287-р від 3 червня 2008 року «Про використання повноважень обласною державною адміністрацією у галузі ціноутворення», в тому числі встановлено, що норматив рентабельності за надання в оренду торгових приміщень (площ) торговельно-технологічного та/або холодильного устаткування у торговельних об`єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів у розмірі 20 відсотків до економічних витрат. Пунктом 4 вказаного розпорядження визначено, що суб`єкти господарювання, у разі недотримання ними державної дисципліни цін, несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства. Приписами пунктів 1-4 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року №1819 (далі - «Положення №1819»), Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому. Державна інспекція з контролю за цінами відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування. Відповідно до вказаного Положення Державна інспекція з контролю за цінами ( далі - «Держцінінспекція») у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінекономіки, а також цим Положенням. Основними завданнями Держцінінспекції є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування; розробляє плани та організує роботу своїх територіальних органів, надає їм методичну та практичну допомогу, контролює їх діяльність, вживає заходів до усунення виявлених недоліків і порушень, а також підвищення ефективності здійснення цього контролю. Пунктом 5 Положення №1819 визначено, що Держцінінспекція має право: 1) проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов`язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів; 2) одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, підприємств, установ та організацій матеріали та інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань; 3) обстежувати в установленому порядку виробничі, складські, торговельні та інші приміщення підприємств, установ та організацій, що використовуються для виготовлення, зберігання й реалізації товарів і сировини, організації та надання послуг; 4) у межах своєї компетенції вимагати від керівників та інших посадових осіб органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які перевіряються, усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів; 5) приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатись з позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами. ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - «КАС України»), зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу ІІІ «Перегляд судових рішень». Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Оскільки касаційна скарга КП «МТК «Калинівський ринок» у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України). Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач 1 провів перевірку КП «МТК «Калинівський ринок» з питань дотримання вимог розпорядження Чернівецької обласної державної адміністрації від 3 червня 2008 року №287-р із змінами, внесеними розпорядженням Чернівецької обласної адміністрації від 26 червня 2009 року №393-р і Порядку, затвердженого наказом від 30 червня 2009 року №638/109, за результатами якої складено акт від 5 лютого 2010 року. Відповідно до висновків зазначеного акту перевірки і обставин справи, встановлених судами першої й апеляційної інстанції, КП «МТК «Калинівський ринок», при встановленні плати за надання в оренду (користування) торгових приміщень (площ) на ринку на 2009 рік, здійснив розрахунок такої плати шляхом ділення витрат з оренди (користування) 1 м2 торговельного місця (площі) не на загальну площу ринку, яка складає 326387,00 м2, а на розраховану позивачем самостійно площу торговельних місць у розмірі: 129338,00 м2. Отже, орендна плата за надання КП «МТК «Калинівський ринок» в оренду (користування) торгових приміщень (площ) на ринку становила 0,65 грн/м2 (з ПДВ) в день, а рівень рентабельності склав 179%. Внаслідок чого КП «МТК «Калинівський ринок» у період з 3 липня 2009 року до 31 грудня 2009 року необґрунтовано отримано виручку на загальну суму 5751736,93 грн. Вказані дії позивача призвели до порушення норм чинного законодавства про ціни та ціноутворення, що і стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення і припису про усунення порушень. Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України і Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 року №298/519, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за №1047/6238 (чинна на момент виникнення спірних правовідносин, далі - «Інструкція») підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб`єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства. Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема: застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання, застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний. Згідно з пунктом 1.6 Інструкції необґрунтовано одержані суб`єктами господарювання, унаслідок порушень порядку встановлення і застосування цін, суми виручки та штрафи підлягають вилученню згідно із законодавством на підставі рішень, прийнятих органами державного контролю за цінами. Пунктом 1.7 Інструкції встановлено, що вилученню в дохід бюджету підлягають суми, які одержані внаслідок порушень державної дисципліни цін, визначених на підставі матеріалів перевірок незалежно від фінансового стану порушника та його розрахунків з бюджетом. Пунктом 3.8 Інструкції передбачено, що відповідно до наданих повноважень Державна інспекція з контролю за цінами, державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі на підставі проведених ними перевірок суб`єктів господарювання приймають рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій за порушення вимог законодавства, яким такі санкції та їх розміри передбачено. Оскільки під час перевірки було виявлено порушення позивачем нормативів встановлення цін та ціноутворення, відповідач 1 правомірно видав позивачу обов`язкові для виконання приписи про припинення застосування плати за надання в оренду (користування) торгових приміщень (площ), які сформовані з порушенням. Крім того, на підставі висновків, викладених в акті перевірки від 5 лютого 2010 року, відповідач за фактом виявленого порушення виніс рішення від 11 лютого 2010 року «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін». Вказаним рішенням відповідно до статті 14 Закону вирішено вилучити у КП «МТК «Калинівський ринок» у дохід державного бюджету необґрунтовано отриману виручку у сумі: 5751736,93 грн, а також стягнути штраф у сумі: 11503473,86 грн. Отже, враховуючи те, що порушення, які стали підставою для прийняття цього рішення, були підтверджені у ході судового розгляду цієї справи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Водночас колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги позивача про те, що Порядок розповсюджує свою дію тільки при укладанні нових договорів оренди з 3 липня 2009 року, з огляду на наступне. Відповідно до статті 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування встановлюють державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на роботи (послуги) в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. Отже, оскільки за надання послуг і оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об`єктах, на ринках з продажу продовольчих і непродовольчих товарів та недопущення соціального загострення ситуації на місцях Урядом було запроваджено державне регулювання цін за надання послуг і оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об`єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, то позивач повинен був зробити перерахунок цін на послуги і запровадити ціни відповідно до Порядку. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на повно встановлених обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, з правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Колегія суддів зазначає, що доводи наведені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої й апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень. У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. З огляду на результат касаційного перегляду справи судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не розподіляються. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Комунального підприємства «Міський торгівельний комплекс «Калинівський ринок» залишити без задоволення. Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року і ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року залишити без змін. Судові витрати не розподіляються. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена. …………………………… ……………………………. ……………………………. Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко М.М. Яковенко, Судді Верховного Суду