Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 592/3005/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2020 р.Справа № 592/3005/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Чалого І.С., суддів: Зеленського В.В. , П`янової Я.В. , за участю секретаря судового засідання Олійник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою поліцейського роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Шинкаренка Вадима Олександровича на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.04.2020, головуючий суддя І інстанції:Котенко О.А., повний текст складено 07.04.2020 по справі № 592/3005/20 за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Шинкаренка Вадима Олександровича про скасування постанови серія ЕАК №2132549 від 19.02.2020 про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з адміністративним позовом до поліцейського роти № 4 Управління патрульної поліції в Сумській області Шинкаренка В.О., в якому просив скасувати постанову поліцейського роти № 4 Управління патрульної поліції в Сумській області Шинкаренка В.О. серія ЕАК № 2132549 від 19.02.2020 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 425 грн. за ч.2 ст.122 КУпАП та стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 800грн. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.04.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову серії ЕАК №2132549 від 19.02.2020 у справі про адміністративне правопорушення, винесену поліцейським роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Шинкаренком Вадимом Олександровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП у виді штрафу в сумі 425 грн та закрито справу про адміністративне правопорушення. Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 800 грн за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що ним дотримано процедуру винесення та складення постанови у справі про адміністративне правопорушення. Вважає, що судом першої інстанції не враховано те, що з відеозапису наявного в матеріалах справи чітко видно, що позивач не заперечує того, що він здійснив проїзд на жовтий сигнал світлофора, помилково вважаючи, що жовтий сигнал світлофора дозволяє рух. Також скаржник зазначає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не є співмірними зі складністю цієї справи, ціною позову та значенням спору для сторони. Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, позивач, посилаючись на правові позиції Верховного Суду у справах № 338/1/17, 357/10134/17, предметом розгляду яких є аналогічні спірні правовідносини, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку (ч. 1 ст. 268 КАС України). Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України). Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України). Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно з постановою серія ЕАК №2132549 від 19.02.2020 року, винесеною поліцейським роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Шинкаренко В.О., на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. Відповідно до оскаржуваної постанови 19.02.2020 о 20:55:06 в м. Суми, вул. Металургів, 2, водій, керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN JETTA, номерний знак НОМЕР_1 , проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив вимоги п. 8.7.3 е) Правил дорожнього руху України (а.с.14). Не погоджуюсь з вказаною постановою, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про її скасування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів, які підтверджують правомірність винесення постанови від 19.02.2020 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП, зокрема, відеозапис правопорушення, яким підтверджено, що позивач проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений червоний сигнал світлофора. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з таких підстав. Відповідно до п. 8.7.3 е) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі по тексту - ПДР) передбачено, що червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух. Сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій (додаткових) секції разом з жовтим або червоним сигналом світлофора інформує водія про те, що рух дозволяється у вказаному напрямку за умови безперешкодного пропуску транспортних засобів, які рухаються з інших напрямків. Стрілка зеленого кольору на табличці, встановленій на рівні червоного сигналу світлофора з вертикальним розташуванням сигналів, дозволяє рух у зазначеному напрямку при увімкненому червоному сигналі світлофора з крайньої правої (лівої) смуги руху за умови надання переваги в русі іншим його учасникам. Виходячи зі змісту частини 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП), порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Cтаттею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. У відповідності до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За нормами ч. 2ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У відповідності до ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису. Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто, положеннями цього Закону надано право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення. Відповідачем на підтвердження факту скоєння позивачем вищевказаного правопорушення долучено до матеріалів справи відеозапис з нагрудної камери поліцейського, який було досліджено судами першої та апеляційної інстанцій. Однак, з наданого відповідачем відеозапису неможливо встановити подію правопорушення, вчинення якого інкримінується позивачу, оскільки з відео неможливо ідентифікувати транспортний засіб, рух якого простежується на відеозаписі. Крім того, вказаний відеозапис фіксує рух транспортного засобу протягом нетривалого проміжку часу перед зупинкою його працівниками поліції, і не відображає дорожньої обстановки, що передувала зупинці автомобіля. Отже, у суду апеляційної інстанції відсутні беззаперечні підстави для висновку, що ОСОБА_1 було вчинене адміністративне правопорушення пп. п. 8.7.3 е) ПДР, у зв`язку з чим, з огляду на норми ч.2ст.77 КАС України, неможливо стверджувати про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст.122 КУпАП. Інших доказів на підтвердження факту вчинення позивачем порушення пп. 8.7.3 е) ПДР відповідачем не надано. Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейським не заперечував факту проїзда автомобіля на жовтий сигнал світлофору, спростовуються дослідженим відеозаписом події, оскільки позивач на відеозаписі заявив про свою незгоду з висновком відповідача про порушення ПДР та з винесеною постановою. Також, слід вказати, що відповідно до ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема, про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався). Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, інспектор поліції в порушення вимог ст. 283 КУпАП не зазначив у постанові технічний засіб, яким ним було здійснено відеозапис, що виключає можливість прийняття його у якості належного доказу по справі. Такий висновок суду першої та апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 24.01.2019 по справі № 592/5576/17, від 11.12.2019 по справі № 761/41786/16-а, яка є обов`язковою для врахування в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт вчинення позивачем порушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122 КУпАП, не підтверджено належними та допустимими доказами. Позивач заперечив вчинення правопорушення, тоді як відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень у спірних відносинах, не надав доказів правомірності прийнятого ним рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п. 8.7.3 е) ПДР. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . Щодо доводів заявника апеляційної скарги про те, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не є співмірними зі складністю цієї справи, ціною позову та значенням спору для сторони, колегія суддів зазначає таке. Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування таких витрат за умови їх підтвердження належними доказами. Як правильно встановлено судом першої інстанції, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються достатніми та необхідними доказами, а саме: договором про надання правничої допомоги від 20.02.2020, актом здачі-прийняття робіт, дублікатом квитанції від 28.02.2020. Зазначена квитанція, як первинний документ, відповідає вимогам, установленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містить всі необхідні реквізити, призначення платежу та посилання на відповідний договір. З огляду на вищевикладене, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем доказами підтверджується факт понесення ним витрат на професійну правничу допомогу за подання позову в цій справі та їх розмір. Проаналізувавши зроблений позивачем розрахунок, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, та включення до їх складу оплату консультативно - правових послуг, витребування доказів, складання позовної заяви, суд першої інстанції, як вже зазначалось, дійшов правильного висновку, що обґрунтованим розміром витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до наявних доказів, є сума 800 грн, яка є мінімальною на ринку правових послуг для надання такого виду юридичної допомоги. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем у цій справі є поліцейський роти № 4 Управління патрульної поліції в Сумській області Шинкаренко В.О., тобто посадова особа суб`єкта владних повноважень, а не безпосередньо сам суб`єкт владних повноважень. Відтак, відповідно до вимог частини першої статті 139 КАС України, понесені позивачем у цій справі судові витрати підлягали стягненню за рахунок бюджетних асигнувань саме Департаменту патрульної поліції, який є юридичною особою та суб`єктом владних повноважень, посадовою особою якого є відповідач. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року по справі № 757/52466/18-а. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають. Відповідно до приписів ч. 3 ст. 272 КАС України судове рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справи, визначеної статтею 286 КАС України, не може бути оскаржено. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу поліцейського роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Шинкаренка Вадима Олександровича залишити без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.04.2020 по справі № 592/3005/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді В.В. Зеленський Я.В. П`янова