Постанова 4857 № 300/2207/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2207/19 пров. № А/857/3191/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Шевчук С.М., суддів Кухтея Р.В., Носа С.П., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року (рішення ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у м. Івано-Франківськ судом у складі головуючого судді Боршовського Т.І., дата складення повного тексту рішення суду не зазначена) у справі № 300/2207/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення, суд - В С Т А Н О В И В : І. ОПИСОВА ЧАСТИНА В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області при призначенні пенсії, не врахувавши доплату за понаднормовий стаж в розмірі 1 процент заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, тобто встановлений частиною 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" стаж роботи (нормою, діючою в момент призначення пенсії); зобов`язати відповідача починаючи з часу призначення пенсії, тобто з 09.03.2013 здійснити перерахунок доплати за понаднормовий стаж у розмірі 20 відсотків заробітку, відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) щодо неврахування ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) при призначенні пенсії доплати за понаднормовий стаж в розмірі один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, встановлений частиною 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 08.05.2019 в частині доплати за понаднормовий стаж відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", збільшивши пенсію на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, та здійснити виплату з урахуванням вже виплачених сум. В задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області (ідентифікаційний код 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. На обґрунтування апеляційних вимог відповідач посилається на те, що судом не враховано, що 11.10.2017 у відповідній частині набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, згідно із п. 2 п. п. 3 розділу 1 норму ст. 56 ч. 2 Закону №796-XII доповнено словами і цифрами «у разі призначення пенсії на умовах частини другої ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Судом також не враховано, що позивач не виявив бажання перейти на пенсію за віком на умовах частини 2 статті 27 Закону №1058, а залишився на пенсії за віком на умовах частини 1 статті 27 статті 27 Закону №1058. Також вказують, що оскільки правове регулювання спірних правовідносин змінилось, то відповідач позбавлений можливості виплачувати передбачене ч.2 ст.56 Закону № 796-ХІІ (в редакції до внесення змін Законом № 2148-VIII від 03.10.2017) збільшення пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 жовтня 2019 року в справі №809/627/18 (провадження №К/9901/59503/18), який не враховано судом першої інстанції. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи обставини, що ОСОБА_1 з 09.03.2013 отримує пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджується копією протоколу № 20252 від 27.03.2013 (а.с.30). 08.08.2019 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою від 05.08.2019, в якій просив повідомити про розмір надбавки до пенсії, яка виплачується за понаднормовий стаж у відсотковому відношенні до заробітку. В зазначеній заяві позивач також просив здійснити перерахунок надбавки до пенсії за понаднормовий стаж з врахуванням частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на 20% заробітку за понаднормовий стаж (а.с.95). Листом від 05.09.2019 № 1022/Б-15 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило позивача, що йому призначена і перерахована пенсія відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому норми частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" про збільшення на 1% розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", для розрахунку пенсії ОСОБА_1 не застосовуються. Розмір пенсії позивача обчислений з урахуванням страхового стажу 42 років 8 місяців (коефіцієнт стажу становить 0,42667) та заробітної плати за період з 01.07.2000 по 28.02.2013 за даними персоніфікованого обліку (індивідуальний коефіцієнт заробітку - 2,73552), становить 6395,59 грн., в тому числі: 5140,60 грн. - основний розмір пенсії за віком (базова зарплата 4404,35 помножена на індивідуальний коефіцієнт зарплати 2,73552 і на коефіцієнт стажу 0,42667); 75,18 грн. - доплата за 7 років понаднормового стажу (за 7 років понад 35 років - 7% від 1074,00 грн., для працюючих пенсіонерів); 113,88 грн. - додаткова пенсія потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії; 1065,93 грн. - підвищення за проживання в гірському населеному пункті. Відповідач повідомив ОСОБА_1 , що його пенсія призначена відповідно до норм чинного законодавства (а.с.9). Вважаючи протиправними дії відповідача при призначенні пенсії, щодо неврахування доплати за понаднормовий стаж в розмірі 1 процент заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, звернувся з цим позовом до суду. ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що особам, яким призначена пенсія відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розрахунок (перерахунок) пенсії має здійснюватися з урахуванням пільг щодо обчислення стажу роботи, зокрема, за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік. Такий висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом в постановах від 6 лютого 2018 року в справі № 560/675/17, від 14 березня 2018 року в справі № 316/186316-а (2-а/316/133/16), від 15 травня 2018 року в справі № 565/1447/17, від 17 липня 2018 року в справі № 565/1211/17) і від 24 липня 2018 року в справі № 565/1060/17. За вказаних обставин, позивачу як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС "3-ої категорії", якому призначено пенсію на підставі Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розрахунок (перерахунок) пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії. З 19.03.2013 позивачу було призначено пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується копією протоколу № 20252 від 27.03.2013 (а.с.30) та вказано самим відповідачем у листі відповіді від 05.09.2019 року №1022/Б-15 (а.с.96-97). Відповідно до статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом. Обставини справи свідчать про те, що позивач обрав умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені спеціальним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній до 11 жовтня 2017 року), право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки 20 років, жінки 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком N 1, чоловіки 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку. 11 жовтня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, згідно із пунктом 3 частини 2 розділу І якого частину 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доповнено словами і цифрами: «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ч.2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому, частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Таким чином, особам надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» або спеціальним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно з абз.2 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Отже, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в частині 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи. Враховуючи те, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, на нього розповсюджується дія ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а перерахунок пенсії позивача повинен здійснюватись за кожен повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10.10.2018 у справі № 679/952/17, від 30.10.2018 у справі №565/1141/17. Щодо посилання відповідача на необхідність застосування до позивача ч.2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» разом з ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як того вимагає чинна редакція норми, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає таке. Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII свідчить про те, що обмеження у застосуванні пільгового обчислення стажу роботи стосуються саме «призначення пенсії», а не інших випадків. При цьому таке обмеження пов`язане з призначенням особі пенсії на умовах ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Проте, пенсію за віком позивачу було призначено згідно» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ще з 19.03.2013. Аналізуючи зазначене вище, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що відповідач безпідставно застосував до спірних правовідносин положення п.3 ч.2 розд.І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» №2148-VIII від 03.10.2017, згідно якого пункт 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII доповнено словами і цифрами: «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тим самим неправомірно звузивши існуюче право позивача на соціальний захист, встановлене законом. Водночас, слід враховувати, що у Законі України №2148-VIII від 03.10.2017 відсутнє застереження про те, що зміни, які вносяться до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII, поширюються на обчислення розміру пенсії особам, яким така пенсія призначена до набрання чинності такими змінами. Колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що зазначені зміни стосуються тих пенсій, які були призначені вперше та після внесення цих змін. Відтак, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги позивача та визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо неврахування йому при призначенні пенсії доплати за понаднормовий стаж в розмірі один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, встановлений частиною 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та зобов`язано відповідача здійснити йому перерахунок пенсії з 08.05.2019 в частині доплати за понаднормовий стаж відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", збільшивши пенсію на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, та здійснити виплату з урахуванням вже виплачених сум. Щодо покликання пенсійного органу на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23 жовтня 2019 року в справі №809/627/18, то апеляційний суд зазначає, що спірні правовідносини не є аналогічними, а тому не підлягають застосуванню. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги, в силу викладеного вище, висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року у справі № 300/2207/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 07 травня 2020 року.