Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/146/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/146/20 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Первомайський кар`єр «Граніт» на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Первомайський кар`єр «Граніт» до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Державна податкова інспекція у м. Черкасах про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : 10 січня 2020 року Приватне акціонерне товариство «Первомайський кар`єр «Граніт» за допомогою засобів поштового зв`язку звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, в якому просило: визнати протиправними та скасувати рішення державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Постоєнка Михайла Васильовича прийняті у формі: - постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.03.2018 ВП №56066894 з примусового виконання вимоги ГУ ДФС у Черкаській області від 06.02.2018 № Ю-2655-25-У про сплату боргу (недоїмки); - постанови від 08.06.2018 про закінчення виконавчого провадження №56066894. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 cічня 2020 року вказаний адміністративний позов залишено без руху. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Первомайський кар`єр «Граніт» -повернуто позивачеві разом із усіма доданими до неї матеріалами. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року та направити справу до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в оскаржуваній ухвалі відсутня вказівка на ту чи іншу дату з якою суд пов`язав відлік строку звернення до суду. У той же час, позивачем чітко визначено період з 17.12.2019 по 26.12.2019, з яким слід обрахувати строк звернення до суду з даною позовною заявою. Апелянт вказує, що позивач як боржник не повинен дізнаватись про існування або можливе існування виконавчих документів, так як обов`язок надсилання на адресу боржника виконавчих документів покладається саме на державного виконавця. Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, як б давали підстави стверджувати, що позивач про порушення свого права дізнався або міг дізнатись раніше 16.12.2019. Згідно частини другої ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час подання апеляційної скарги) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, 10 cічня 2020 року позивач за допомогою засобів поштового зв`язку звернувся до суду з даним позовом, в якому просив: визнати протиправними та скасувати: постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.03.2018 ВП №56066894 з примусового виконання вимоги ГУ ДФС у Черкаській області від 06.02.2018 № Ю-2655-25-У про сплату боргу (недоїмки); та постанову від 08.06.2018 про закінчення виконавчого провадження №56066894. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 cічня 2020 року вказаний адміністративний позов залишено без руху, оскільки: 1) до позовної заяви не додано докази сплати судового збору; 2) при зверненні до суду з даним позовом, позивачем значно пропущено строк звернення до суду визначеного ст. 287 КАС України, а доводи зазначені в заяві про його поновлення не є поважними, тому позивач повинен надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, зазначивши інші підстави поважності пропуску строку та надати докази поважності причин пропуску строку звернення до суду. На виконання вимог ухвали суду 10.02.2020 позивачем надано заяву щодо зменшення позовних вимог, в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Постоєнка Михайла Васильовича прийняті у формі постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.03.2018 ВП №56066894 з примусового виконання вимоги ГУ ДФС у Черкаській області від 06.02.2018 № Ю-2655-25-У про сплату боргу (недоїмки). Також, позивачем подано заяву, в якій останній просить поновити строк звернення до суду, та додає квитанцію про сплату судового збору. В обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду позивач зазначив, що про протиправність оскаржуваної постанови дізнався лише 16.12.2019 в результаті ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху у встановлений судом строк позивачем не виконані, так як пояснення позивача щодо строку звернення до адміністративного суду, вказані в клопотанні, не є поважними причинами пропуску строку. Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 КАС України). У силу вимог частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України). Частиною третьої цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно частин першої та другої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що приписами чинного законодавства визначено спеціальний десятиденний строк звернення до суду, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. За правилами частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали, особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. У силу вимог частини другої вказаної статті якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Тобто, дотримання строків на подання позовної заяви є однією з умов дисциплінування учасників судового процесу. У випадку ж пропуску строку, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поняття «особа повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Отже, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено законом, з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі №120/1560/19-а. Як свідчать матеріали справи, 28.03.2018 старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Постоєнко М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56066894 з примусового виконання вимоги ГУ ДФС у Черкаській області від 06.02.2018 № Ю-2655-25-У про сплату боргу (недоїмки). Позивач звернувся з даним адміністративним позовом первинно 27.12.2019, втім ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 28.12.2019 у справі №580/4231/19 дану позовну заяву було повернуто на підставі п. 3 частини четвертої статті 169 КАС України у зв`язку з відстутністю повноважень у адвоката Кураса С.А. щодо права підпису та подання позову до суду від його імені. У подальшому, 10 січня 2020 року Приватним акціонерним товариством «Первомайський кар`єр «Граніт» повторно подано даний адміністративний позов до суду. У апеляційній скарзі позивач вказує, що про існування оскаржуваної постанови від 28.03.2018 та про наявність виконавчого провадження №56066894 йому стало відомо лише після ознайомлення ним 16.12.2019 із матеріалами виконавчого провадження №56066894, відтак строком на подання даного позову є період з 17.12.2019 по 26.12.2019. При цьому, апелянт зазначає, що позивач як боржник не повинен дізнаватись про існування або можливе існування виконавчих документів, оскільки обов`язок надіслати на адресу боржника документи виконавчого провадження покладено саме на державного виконавця. Також позивач стверджує, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач ознайомлювався з матеріалами виконавчого провадження раніше ніж 16.12.2019 та/або звертався до виконавця із заявою про ознайомлення до вказаної дати. Повертаючи дану позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спірне рішення державного виконавця прийняте 28.03.2018 та про яке позивач знав у 2018 році, проте позивач звернувся з адміністративним позовом первинно 27.12.2019, що перевищує встановлений законом десятиденний строк звернення до адміністративного суду. Відтак, суд попередньої інстанції дійшов до висновку, що доводи представника позивача, що строк пропущений з поважних причин в наслідок того, що факт протиправності рішення був встановлений лише з моменту ознайомлення з матеріалами ВП, а не отриманням постанови, нівелюється правами наданим Законом України «Про виконавче провадження» боржнику. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Стверджуючи про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду та відсутність поважних причин його пропуску, суд першої інстанції не встановив коли саме позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів оскаржуваною постановою. Не встановлювалося судом ні дати отримання позивачем оскаржуваної постанови, ні обставин його обізнаності про наявність виконавчого провадження взагалі. Відтак, твердження суду першої інстанції про можливу обізнаність позивача з спірним рішенням у 2018 році ґрунтується лише на припущеннях, не підтверджених жодними належними та достовірними доказами у розумінні вимог статтей 73 та 75 КАС України. Суд апеляційної інстанції наголошує, що судове рішення, яке стосується прав та інтересів учасників справи не може ґрунтуватися на непідтверджених фактах та/або лише на припущеннях суду, який в силу частини четвертої статті 9 КАС України має вживати визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Враховуючи, що у матеріалах справи, окрім заяви про ознайомлення 16.12.2019 з матеріалами виконавчого провадження на підставі відповідного клопотання представника позивача від 09.12.2019, відсутні будь-які інші належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що позивач мав змогу і повинен був дізнатися про існування оскаржуваної ним в межах даної адміністративної справи постанови державного виконавця від 28 березня 2018 року і саме з цієї дати необхідно обраховувати строк, встановлений приписами статті 287 КАС на оскарження цієї постанови, тому висновок про повернення даної позовної заяви є передчасним та таким, що винесений з порушенням норм процесуального права. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини. Відповідно до вимог ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи. Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За правилами частини третьої ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Згідно з ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви - скасувати та направити справу до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Первомайський кар`єр «Граніт» - задовольнити. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року - скасувати, а справу № 580/146/20 направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук