Ухвала КЦС ВС № 331/1640/19

У Х В А Л А 05 травня 2020 року м. Київ справа № 331/1640/19 провадження № 61-7538ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В., розглянув касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Державної казначейської служби України, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої працівниками Національної поліції України, В С Т А Н О В И В : У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів Державною казначейською службою України з рахунку державного бюджету на її користь майнову шкоду у розмірі 173 805,41 грн, відшкодувати моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 11 000,00 грн. Позов обгрунтований тим, що 21 червня 2018 року у гаражі № НОМЕР_1 а, розташованому у гаражному кооперативі «Крива Бухта» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 1-в, без присутності позивача, як власника нерухомості, старшим слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції в Запорізькій області Пашко О. С. проведено обшук та вилучено належні їй раки, що були придбані ОСОБА_1 20 червня 2018 року у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за видатковою накладною та посвідченням про якість від 20 червня 2018 року. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 13 вересня 2018 року скасовано ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2018 року про задоволення клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Запорізькій області Пашко О. С. щодо надання дозволу на знищення речових доказів у кримінальному провадженні № 12018080000000142 від 10 травня 2018 року, а саме раків у кількості 12 747 шт. загальною вагою 472,4 кг, які були вилучені у гаражі № НОМЕР_1 , постановлено нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання слідчого. 06 липня 2018 року вилучені у позивача раки у кількості 472,4 кг знищені (утилізовані) Токмацькою філією Державного підприємства «Укрветсанзавод» за договором на знищення (утилізацію) раків. ОСОБА_1 зазначила, що оскільки органом досудового розслідування - слідчим управлінням, що є стороною кримінального провадження, знищено речові докази, у Головного управління Національної поліції в Запорізькій області виник обов`язок щодо відшкодування вартості вилучених раків. 22 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулась до керівника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області із заявою про відшкодування вартості речових доказів. Проте до теперішнього часу, не отримано жодної відповіді на подану заяву. З огляду на вищенаведене, ОСОБА_1 завдано майнову шкоду внаслідок неправомірних дій працівників Головного управління Національної поліції в Запорізькій області. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2019 року, з яким погодився суд апеляційної інстанції, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 173 805,41 грн, компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 651,41 грн. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу завдано моральну та майнову шкоду внаслідок неправомірних дій відповідача. У квітні 2020 року Головне управління Національної поліції у Запорізькій області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 квітня 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини дев`ятої статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму дляпрацездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 1 січня 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 102,00 грн. З огляду на положення статті 19 у системному зв`язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України, суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. Предметом спору у зазначеній справі є відшкодування майнової та моральної шкоди у розмірі 203 805,41 грн. Ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Підстав, за яких судові рішення, постановлені у зазначеній справі можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, судом не встановлено і заявник на такі не посилається. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки оскаржувані заявником заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 квітня 2020 року постановлені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, У Х В А Л И В : У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої працівниками Національної поліції України відмовити. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: А. С. Олійник С. О. Погрібний В. В. Яремко