Ухвала КЦС ВС № 314/1253/16

Ухвала 30 квітня 2020 року м. Київ справа № 314/1253/16 провадження № 61-19784св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І., учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 30 січня 2018 року у складі колегії суддів: Кримської О. М., Дашковської А. В., Подліянової Г. С., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк» або Банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов обґрунтовано тим, що 15 березня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме видав відповідачу платіжну картку з кредитним лімітом, встановленим договором. Проте, ОСОБА_1 свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 30 грудня 2015 року становила 32 204,23 грн та складається з: заборгованості за кредитом - 7 839,38 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом - 20 417,86 грн, заборгованості за пенею та комісією - 1 937,26 грн, штрафу (фіксованої частини) - 500,00 грн, штрафу (процентної складової) - 1 509,73 грн. У липні 2016 року ОСОБА_2 не погоджуючись із первісними позовними вимогами, звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним, яку в подальшому уточнила та обґрунтовувала тим, що кредитний договір з ПАТ КБ «ПриватБанк» 15 березня 2011 року не укладала, анкету-заяву не підписувала, до січня 2014 року не мала жодних кредитних відносин із позивачем. 17 січня 2014 року вона звернулася до відділення позивача, розташованого за адресою: вул. Лепіка, 33-А, м. Запоріжжя, для отримання банківської кредитної послуги «Оплата частинами» для сплати за навчання в магістратурі Запорізького національного університету. Оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано оригінал кредитного договору від 15 березня 2011 року з підписом ОСОБА_1 , який, за повідомленням Банку, був загублений в архівах банку, а з наданої копії договору практично неможливо встановити, що сторони досягли згоди за усіма його істотними умовами, позивач за зустрічним позовом просила суд визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір від 15 березня 2011 року, як такий, що не підписаний ОСОБА_1 та суперечить вимогам чинного законодавства. Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 01 грудня 2016 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 30 січня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 01 грудня 2016 року скасовано в частині вирішення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк». Позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в у розмірі 30 194,50 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 7 839,38 грн; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 20 417,86 грн; пені та комісії у розмірі 1 937,26 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2 714,38 грн. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи У квітні 2018 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 30 січня 2018 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Станом на дату постановлення цієї ухвали від Банку не надходило відзиву на зазначену касаційну скаргу. Рух справи у суді касаційної інстанції Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 23 квітня 2018 року цю касаційну скаргу призначено судді Білоконь О. В. Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 2 756,00 грн до ухвалення судового рішення у справі; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 напостанову Апеляційного суду Запорізької області від 30 січня 2018 року, витребувано матеріали справи № 314/1253/16-ц з суду першої інстанції та надано сторонам строк для подачі відзиву на касаційну скаргу. У квітні 2019 року матеріали справи № 314/1253/16-ц надійшли до Верховного Суду. Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року № 1077/0/226-20 у зв`язку з рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року провадження № 61-19784св18 призначено судді Гулейкову І. Ю. Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з частиною п`ятою статті 401 ЦПК України, суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Позиція Верховного Суду Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду. Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України, у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

УХВАЛИВ: Справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 30 січня 2018 року призначити до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на 20 травня 2020 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик