Ухвала КЦС ВС № 233/3958/19

Ухвала 04 травня 2020 року м. Київ справа № 233/3958/19 провадження № 61-7406ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 10 січня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 14 квітня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У червні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (надалі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що згідно із договором від 05 листопада 2010 року, укладеним між АТ КБ «Приватбанк» і відповідачем, останній отримав кредит у розмірі 31 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідно до умов укладеного договору, він складається із заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку. Відповідач кредитні зобов`язання не виконував, у зв`язку з чим станом на 20 травня 2019 року у нього виникла заборгованість у сумі 120 847,46 грн, яка складається із: 49 510,79 грн - заборгованість за тілом кредитом, 20 034,27 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 45 071,57 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, а також штрафи: 500,00 грн (фіксована частина) та 5 730,83 грн (процентна складова). Із урахування наведених обставин, позивач просив суд стягнути із відповідача на його користь заборгованість у сумі 120 847,46 грн. Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 10 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 14 квітня 2020 року, у задоволення позову АТ КБ «Приватбанк» відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що витяг з тарифів та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах цієї справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, комісій, штрафів) за порушення виконання договірних зобов`язань. Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що за кредитним договором погашено заборгованість за тілом кредиту у розмірі 44 571,98 грн, за простроченим тілом кредиту - 29 423,33 грн, а загалом - 73 995,31 грн, що є більшою сумою за встановлений відповідачу кредитний ліміт у сумі 33 000,00 грн. 23 квітня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк»звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 10 січня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 14 квітня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (далі - Закон № 460-ІХ). Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Враховуючи те, що касаційна скарга подана 23 квітня 2020 року, тому вона підлягає розгляду відповідно до положень ЦПК України в редакції Закону № 460-ІХ. Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. За правилом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості у розмірі 120 847,46 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 200,00 грн), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною. При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Касаційна скарга містить посилання заявника на те, що у цій малозначній справі наявні підстави, передбачені підпунктами «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. У касаційній скарзі заявник посилається на те, що оскаржувані судові рішення не відповідають висновкам, зробленим у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 750/6058/17-ц (провадження № 61-47353св18) та від 12 лютого 2020 року у справі № 382/327/18 (провадження 61-21994св19), відповідно до яких узгодження сторонами у довідці про умови кредитування процентної ставки є підставою для задоволення вимог про стягнення заборгованості за процентами. Такі доводи касаційної скарги по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи, а саме: довідки про умови кредитування. Проте, підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України як підставу для оскарження у касаційному порядку судових рішень у малозначних справах визначено саме ситуацію, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. З урахуванням наведеного, Верховний Суд вважає, що питання оцінки довідки про умови кредитування, як доказу, який може підтверджувати ті, чи інші обставини у справі, не є питанням права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, відповідно доводи касаційної скарги про те, що у цій малозначній справі наявні підстави, визначені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є безпідставними. Посилання заявника у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16 (провадження № 61-16362св18) є безпідставними, оскільки встановлені судами у вказаній справі та у цій справі обставини не є тотожними. Доводи касаційної скарги про те, що зазначена справа має виняткове значення для заявника, оскільки невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором перешкоджає стабільній роботі банку, обмежує його права та порушує майнові інтереси, є необґрунтованими, оскільки вони по своїй суті є викладом суб`єктивних суджень заявника, нічим не підтверджені. Оскільки, касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, відсутні передбачені процесуальним законом підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі. Керуючись пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 10 січня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 14 квітня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостівідмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик