Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/8046/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3409/20 Справа № 185/8046/19 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М. М. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О., за участю секретаря - Синенка Є.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН", на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором позики, - ВСТАНОВИЛА: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" (далі ТОВ "ВЕЛЛФІН") у серпні 2019 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача виниклу заборгованість за кредитним договором /а.с. 2-8/. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 25 липня 2016 року між сторонами укладено договір позики № 58115 в електронній формі, згідно якого ОСОБА_1 отримала кошти в сумі 2 400 грн строком на 30 днів. Нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: - 1,8 % від суми позики, але не менше ніж 20 грн за перший день користування; - 1,8 % від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в 1.2 цього договору; - 3,8 % від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк зазначений в п. 1.2 цього Договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором. Зобов`язання за договором позики відповідач не виконала, у зв`язку з чим, станом на 22 серпня 2019 року загальна сума заборгованості становить 103 400,80 грн, з яких: 2 400,00 грн - основний борг, 48 556,80 грн - заборгованість по відсоткам, 52 444,00 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Посилаючись на порушення умов договору з боку позичальника кредитор просить стягнути з нього виниклу суму заборгованості. Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ВЕЛЛФІН" суму боргу за договором позики № 58115 від 25 липня 2016 року в розмірі 3 696 грн., що складається з 2 400,00 грн - основний борг, 1 296,00 грн - заборгованість по відсоткам. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розпоідлу судових витрат /а.с. 68-69/. Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ "ВЕЛЛФІН", подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог кредитора в повному обсязі, посилаючись на те, що кредитний договір діє до повного виконання зобов`язання за ним, тому відсотки на суму заборгованості нараховують до повного погашення заборгованості /а.с. 73-79/. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав. Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано законами України «Про електронну комерцію» та «Про електронний цифровий підпис». Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа. Згідно статті 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичнини та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі. Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Судом встановлено, що 25 липня 2016 року між сторонами укладено договір позики № 58115 (далі - Договір), відповідно до якого відповідач отримала від позивача позику в сумі 2 400 грн на умовах строковості, зворотності, платності. Нарахування процентів за користування позикою здійснюється у відповідності до п. 1.5 Договору на наступних умовах: - 1,8 % від суми позики, але не менше ніж 20 грн за перший день користування; - 1,8 % від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в 1.2 цього договору; - 3,8 % від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк зазначений в п. 1.2 цього Договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором. Згідно із п. 1.4 договору кредит надавався ОСОБА_1 в безготівковій формі на реквізити платіжної банківської карти, вказаної нею. При цьому датою укладення цього договору є дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта. На підтвердження перерахування коштів позивач надав повідомлення ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 23 липня 2019 року № 4162-ВП, відповідно до якого останнє здійснило за дорученням успішний переказ коштів картку відповідача у сумі 2 400 грн. Пункт 8 Договору «Реквізити та підписи сторін» містить відовості щодо позичальника, а саме серію та номер паспорту, ІПН, місце реєстрації, а також електронний підпис. Договір укладено між сторонами відповідно до ст. 10, 11 Закону України «Про електронну комерцію», тобто шляхом пропозиції на його укладення однієї сторони та її прийняття іншою стороною.Оферта (пропозиція) укласти договір розміщена на сторінці відповідача в мережі Інтернет на сайті https:www.cashyou.ua. На вказаній сторінці розміщена інформацію про товариство, зокрема скановані копії правовстановлюючих документів, пропозиції щодо видачі кредитів, тощо. Прийняття пропозиції відбувається, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі, з зазначенням в ній бажаної суми кредиту, та її підписання в порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», тобто за допомогою аналога власноручного підпису. Оскільки позивач заповнив заяву з метою отримання кредитних коштів, прийняв пропозицію оферти та приєднався до умов публічного договору щодо правил та оформлення і видачі кредитів, які підписав електронним підписом аналогом власноручного підпису, фактично вільно прийнявши умови договору. У статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію» (зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»). Частина 5 статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Виходячи з наведених норм закону, колегія суддів вважає, що між ОСОБА_1 до ТОВ "ВЕЛЛФІН" правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами позивач ознайомився та погодився. Відповідно до п. 1.2 Договору, строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим Договором. Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За умовами договору сторони погодили нарахування відсотків у розмірі 1,8% від суми позики, але не менше ніж 20 за перший день користування позикою. 1,8 відсотків від суми позики щоденно, починаючи з другого дня в межах строку зазначеного в п.1.2 договору, тобто в межах 30 днів. (пункт 1.5 договору). Також сторони погодили графік розрахунків до договору, яким визначено суму процентів, яка підлягає до сплата за користування позикою, у розмірі 1 296 грн. Також визначили сукупну вартість позики, яка підлягає поверненню для повного виконання зобов`язань у розмірі 3 696 грн. Відтак, у межах строку кредитування позичальник мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти. Враховуючи норми ст.1048 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такого з висновку прийшов Верховний Суд у свої постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12. Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення заборгованості за основною сумою боргу та суми відсотків в межах строку кредитування. З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості та незаконності рішення не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування рішення, оскільки скарга не містить обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків суду. Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Рішення суду відповідає матеріалам справи, доказам та вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає. В силу ст.367 ЦПК України рішення суду переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто в межах заявлених позовних вимог банку, в іншій частині рішення судом апеляційної інстанції не переглядається. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" - залишити без задоволення. Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров