Постанова 4811 № 460/898/19

Справа № 460/898/19 Головуючий у 1 інстанції: Кондратьєва Н.А. Провадження № 22-ц/811/3439/19 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Мікуш Ю.Р. Суддів: Копняк С.М., Савуляка Р.В. розглянувши у письмовому провадженні без участі учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Яворівського районного суду Львівської області від 19 серпня 2019 року у справі № 460/898/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- в с т а н о в и в: 19 лютого 2019 року позивач - АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 в якій просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 19.08.2010 року у розмірі 38 153,89 грн. та судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду в розмірі 1921,00 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до Кредитного договору б/н від 19.08.2010 року відповідач отримав кредит у розмірі 5 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту, який в подальшому був збільшений до 15 000 гривень на картковий рахунок. Своїм підписом на анкеті-заяві відповідач підтвердив, що підписана анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www. рrivatbank. Ua складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Зазначає, що право зміни кредитного ліміту врегульоване п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, згідно з якими, клієнт дає свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 19 серпня 2019 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 22.10.2015 року у розмірі 19 725,17 грн.. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати у розмірі 993, 13грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду оскаржив позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк»). В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення відсотків, пені, штрафів, необґрунтованим та безпідставним, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. У доводах апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків, допустивши грубе порушення норм цивільного права. Кредитний договір - це двосторонній та оплатний правочин, оплатою за користування кредиту є сплата встановлених договором або законом відсотків. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, місцевий суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. Вважає, що суд першої інстанції оскарженим рішенням не тільки призводить до нехтування принципами платності кредитного договору, а ще і наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку та у цілому порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Суд ігнорує, що важливою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів. Суд порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи. Просить скасувати рішення Яворівського районного суду Львівської області від 19 серпня 2019 року в частині відмови у стягненні відсотків, пені, штрафів, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Відповідно до ст.360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) Відзив на апеляційну скаргу суду не надано. Від представника АТ КБ «Приватбанк» Жарського І.Р. надійшли Додаткові пояснення до апеляційної скарги із додатками, які долучені до матеріалів справи. Учасники справи в судове засідання не з`явилися. Представник позивача ОСОБА_2 надав суду заяву про слухання справи за відсутності представника АТ КБ «Приватбанк». Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.2 ст.247 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Матеріалами справи та судом встановлено, що 19 серпня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» укладено Кредитний договір №б/н з ОСОБА_1 відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 15 000,00 грн. шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. У заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді. До Кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк». Позивач по справі АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що він свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідно до ст.1054 ЦК за Кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Згідно ст.ст. 526,527, 530 ЦК зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач не виконав своїх зобов`язань по поверненню коштів, якими користувався, внаслідок чого допустив заборгованість, яка станом на 31.01.2019 року становить 38 153,89 грн. з яких: -заборгованість за кредитом 19 725,17 грн.; -заборгованість за процентами за користування кредитом -15 414,14 грн.; -нарахована пеня та комісія -720,95 грн.; -штраф (фіксована частина) 500 грн. -штраф (процентна складова) 1 793,04 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту, суд відмовив у стягненні відсотків, пені, штрафу з тих причин, що вказані тарифи та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг відповідачем не підписані, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів). Із висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626,628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом частини першої ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст. 1048 ЦК). Із частини другої ст.1054 ЦК слідує, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець ( в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633,634 ЦК можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За приписами ст.1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно ст.549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Статтею 551 ч.ч.1,2 ЦК визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою ст.1050 ЦК, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Отже, у разі укладення Кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі). Враховуючи викладене й те, що у підписаній відповідачем анкеті-заяві не визначено розміру та підстав стягнення з позичальника процентів за користування кредитними коштами, пені та інших штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання, а також не визначено розміру та порядку внесення щомісячного платежу на погашення наданого банком кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, тому колегія суддів із врахуванням наведених вище норм матеріального права та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.07.2019 року (справа № 342/180/17/) погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача заборгованості по інших її складових, окрім, як заборгованості за тілом кредиту. Велика Палата Верховного Суду у названій вище постанові від 03.07.2019 року прописала такий правовий висновок згідно з яким Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Колегія суддів не бере до уваги пояснення представника позивача та долучену до матеріалів справи 16.03.2020 року довідку про умови кредитування по договору ОСОБА_1 (а.с.190), оскільки до позовної заяви та в суд першої інстанції зазначена довідка не надавалася, не була предметом дослідження. У доводах апеляційної скарги, апелянт не посилається на зазначену новопред`явлену апеляційному суду довідку та її умови. Згідно з ч.1 ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Відповідно до ч.1,3 ст. 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Доказів неможливості подання до суду першої інстанції довідки про умови кредитування по договору ОСОБА_1 з причин, що об`єктивно не залежали від нього, позивач не подав. Враховуючи те, що наведені доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення. Відповідно до ст.375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно із частиною 5 статті 268 датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. ( Справа була призначена на 04 травня 2020 року, повне судове рішення складено 06 травня 2020 року). Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 383,384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 19 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України. Головуючий Ю.Р.Мікуш Судді: С.М.Копняк Р.В.Савуляк