Постанова КАС ВС № 126/1099/16-а

ПОСТАНОВА Іменем України 06 травня 2020 року Київ справа №126/1099/16-а адміністративне провадження №К/9901/8859/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Баланівської сільської ради Бершадського району Вінницької області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі суддів Курка О.П., Білоуса О.В., Совгири Д.І. від 04.10.2016, УСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Баланівської сільської ради Бершадського району Вінницької області (далі - Сільрада, відповідач), третя особа - ОСОБА_2 , у якому просив скасувати рішення 5 сесії 7 скликання від 05.02.2016 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства» громадянці ОСОБА_2 як незаконне (далі - спірне рішення).

2. В обґрунтуванні позову наводились аргументи про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 .. За життя матері, рішенням Сільради 24 сесії 6 скликання від 20.03.2012, було виділено на сім`ю земельну ділянку площею 0,30 га в с. Баланівка біля ферми № 1 за списком № 97 . До дня смерті матері вони разом обробляли вказану земельну ділянку і після її смерті він також продовжував її використовувати за призначенням. Після смерті матері ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою від 22.10.2015 про виділення їй зазначеної земельної ділянки. Рішенням від 05.02.2016 5 сесії 7 скликання Баланівської сільської ради ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки із земель державної власності, загальною площею (орієнтовно) 0,30 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яку раніше було передано в користування ОСОБА_3 . Про винесене рішення він взагалі нічого не знав і його не було про це повідомлено, а тому навесні 2016 року він здійснив на даній земельній ділянці посіви, які ОСОБА_2 навмисно знищила шляхом залиття нечистотами.

3. Позивач наголошував на тому, що Баланівська сільська рада з невідомих йому причин, не вилучивши земельну ділянку площею 0,30 га за життя та після смерті матері, незаконно наділила її ОСОБА_2 , що суперечить чинному законодавству та його особистим інтересам як землекористувача та спадкоємця на майно померлої матері. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 02.08.2016 позов задоволено та скасовано спірне рішення Сільради.

5. Приймаючи таку постанову, суд першої інстанції виходив з того, що Сільрада, в порушення вимог земельного законодавства, не вилучивши земельної ділянки у попереднього користувача, передала цю ж саме земельну ділянку в користування іншій особі.

6. Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 04.10.2016 ухвалене судом першої інстанції судове рішення скасував, а в задоволенні позову відмовив.

7. Свої висновки апеляційний суд мотивував тим, що спірне рішення відповідача його прав не порушує, оскільки не припиняє і не змінює обсяг прав позивача як користувача спірної земельної ділянки, не створює перешкод у реалізації ним прав щодо такої. Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з такою постановою апеляційного суду, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, якою позов задоволено. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20.03.2012 рішенням Баланівської сільської ради Бершадського району 24 сесії 6 скликання матері позивача - ОСОБА_3 було виділено в користування земельну ділянку площею 0,30 га в с. Баланівка Бершадського району біля ферми №1 за списком № 97 , що підтверджується копією цього рішення, наявної у матеріалах справи. 10 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про її смерть.

11. На час смерті матері та після цього син покійної - позивач ОСОБА_1 проживав разом з матір`ю та вів спільне господарство, що підтверджується копією його паспорту серії НОМЕР_3 , та не заперечується сторонами.

12. Після смерті матері ОСОБА_3 позивач не відмовився від користування виділеною їй за життя земельною ділянкою, продовжував здійснювати її обробіток і навесні 2016 року здійснив посіви. Вказаний факт не оспорюється сторонами. 13. 22.10.2015 до Баланівської сільської ради Бершадського району звернулася ОСОБА_2 з заявою про виділення їй земельної ділянки, яка перебувала в користуванні ОСОБА_3 .

14. Рішенням Сільради 5 сесії 7 скликання від 05.02.2016 громадянці ОСОБА_2 було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки із земель державної власності, загальною площею (орієнтовно) 0,30 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та рекомендовано ОСОБА_2 замовити в проектній організації виготовлення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, що підтверджується копією цього рішення.

15. Вищевказане рішення і є предметом цього спору. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

16. У касаційній скарзі позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував вимог законодавства, яке урегульовує спірні правовідносини, а саме частини п`ятої статті 5 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), і проігнорував приписи цієї правової норми стосовно необхідності, перед наданням земельної ділянки іншій особі, вилучення її у попереднього користувача з наступним повідомленням його про це.

17. Наголошував скаржник і на тому, що він є членом особистого селянського господарства, належним і добросовісним користувачем земельної ділянки, яка може бути вилучена з обліку особистих селянських господарств з припиненням права користування нею, лише у разі припинення ведення особистого селянського господарства (стаття 141 ЗК України, частина друга статті 11 Закону України «Про особисте селянське господарство»).

18. Однак, у ході судового розгляду справи не були встановлено обставин, які б свідчили про наявність підстав для прийняття рішення про припинення права користування спірною земельною ділянкою, визначених законодавством, й таке рішення стосовно позивача не приймалось. Відтак, на думку скаржника, суд першої інстанції дійшов слушного висновку про наявність підстав для задоволення даного позову і ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення.

19. Відтак, позивач вважає, що внаслідок неврахування апеляційним судом вищевказаних обставин справи і норм законодавства, у нього були відсутні підстави для скасування прийнятої судом першої інстанції постанови, яка відповідає нормам матеріального і процесуального права. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

21. В свою чергу, як зазначено у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, в рішенні від 12.10.1978 у справі «Занд проти Австрії» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

22. Відтак, для забезпечення права на справедливий суд, закріпленого у статті 6 Конвенції, яка визнається і ратифікована Україною, суттєвого значення набуває питання дотримання національними судами правил предметної юрисдикції.

23. Вирішуючи цей спір, суди виходили з того, що такий є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

24. В той же час, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, далі - КАС України, в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).

25. При цьому, відповідно до частини другої статті 4, пункту першого частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

26. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

27. Наведені норми права узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

28. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

29. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

30. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

31. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

32. При цьому, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

33. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 (справа №11-479апп18 (№ 805/4506/16-а)).

34. В свою чергу, у частині першій статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

35. Натомість, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

36. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

37. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

38. Такий правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №815/7008/15 (провадження №11-1149апп18). Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

39. Як свідчать обставини цієї справи, у даній справі предмет спору виник у сфері відносин приватноправового характеру між позивачем і третьою особою, а звернення до суду з цим позовом спрямоване насамперед на захист права позивача стосовно користування спірною земельною ділянкою як спадкоємцем попереднього користувача - його матері, тобто права цивільного. Порушення прав та інтересів, про які зазначає ОСОБА_1 у своїй позовній заяві, не мало місце у межах правовідносин публічно - правового характеру, оскільки позивач не звертався до Сільради з жодними заявами або клопотаннями тощо, з приводу яких відповідачем прийнято, як вважає позивач, незаконне рішення, яке ним і оскаржується.

40. Натомість, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17).

41. У справі, яка розглядається, позивач головним чином оспорює і заперечує наявність у ОСОБА_2 самого права на звернення до Сільради з клопотанням про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, оскільки вважає, що він успадкував таку земельну ділянку після смерті матері та є законним її користувачем. За таких обставин, позивач наголошує, що спірне рішення відповідача посягає на його право користування спірною земельною ділянкою, яке у встановленому законом порядку не припинено, і це, як наслідок, унеможливлює надання цієї ж самої земельної ділянки третій особі.

42. Тобто, перевірка за критеріями, визначеними у КАС України, дотримання Сільрадою встановленої законодавством процедури вирішення порушеного третьою особою земельного питання, а також законності прийнятого нею рішення як результату реалізації публічно-владних управлінських функцій, у цій справі набувають другорядного значення й фактично не призводить до вирішення даного спору, який виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно прав на спірну земельну ділянку. У такому випадку завдання адміністративного судочинства не виконується.

43. Такий правовий висновок відповідає правозастосовчій практиці Великої Палати Верховного Суду, наведеній у постанові від 21.08.2019 (справа №305/216/18), у справі з подібними правовідносинами. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що даний спір позбавлений ознак публічно - правового, оскільки є спором щодо захисту цивільного права позивача, відтак, з огляду на суб`єктний склад учасників спірних правовідносин та предмет спору, такий повинен вирішуватись судом цивільної юрисдикції.

45. Вищенаведене не враховано судами попередніх інстанцій, які допустили порушенням норм процесуального права і ухвалили судові рішення, що не відповідають закону.

46. За правилами пункту 5 частини першої статті 349, частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

47. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

48. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

49. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 341 КАС України).

50. В той же час, пунктом 1 частини першої статті 238, частиною першою статті 239 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

51. Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає за необхідне вийти за межі доводів і вимог касаційної скарги й задовольнити її частково. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасувати і закрити провадження у справі. При цьому, роз`яснити позивачу, що даний спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

52. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 354, 355, 356 підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 02.08.2016 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 - скасувати. Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Баланівської сільської ради Бершадського району Вінницької області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення. Роз`яснити позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції цивільного суду, а також про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Судді: Я.О. Берназюк І.В. Желєзний