Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/3545/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3545/19 пров. № А/857/2121/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії , - суддя в 1-й інстанції - Ковальчук В.Д., час ухвалення рішення - 26.12.2019 року, місце ухвалення рішення - м.Луцьк, дата складання повного тексту рішення - не вказано, в с т а н о в и в : У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №7 управління з питань застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 01.10.2019 року № 42/2; зобов`язання відповідача призначити та здійснити нарахування і виплату пенсії державного службовця за віком з часу звернення, тобто з 23 вересня 2019 року, відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" (далі - Закон № 3723) у розмірі 60 % заробітку, зазначеного у довідках від 23.09.2019 року №

7. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №7 управління з питань застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 01.10.2019 року № 42/2. Зобов`язано відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату позивачу з 23 вересня 2019 року пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723 у розмірі 60 % від заробітку, зазначеного в довідках від 23 вересня 2019 року №

7. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що відповідно до п. 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затв. постановою КМУ від 14.09.2016 року № 622 (далі - Порядок) право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу державної служби, передбаченого п. 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889) не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Враховуючи, що позивачу була призначена пенсія по інвалідності згідно ст. 37 Закону № 3723, 01.10.2019 року відповідачем було прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до вищевказаного Закону. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з`явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом встановлено, що позивач 26.01.2000 року була визнана інвалідом з дитинства 2 групи і, звільнившись з 31.01.2000 року з державної служби, за відповідною заявою з 01.02.2000 року була переведена на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 3723 (до цієї дати отримувала пенсію як інвалід з дитинства 3 групи на загальних підставах), яку і отримує по даний час. 23.09.2019 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону № 3723, надавши для цього всі необхідні документи. Рішенням відділу з питань призначення та перерахунку пенсій № 7 управління з питань застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 01.10.2019 року № 42/2, з посиланням на Закони № 889 та № 3723 визначено, що позивач не має права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 3723, оскільки з 01.02.2000 року позивач була переведена на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 3723 і її страховий стаж (повний) - 27 років 2 місяці 8 днів. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом №

889. Відповідно до п. 2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 з 01.05.2016 року втратив чинність Закон № 3723, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу. Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723 встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 % суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 % заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Верховний Суд у постанові від 01.04.2020 року у справі № 607/9429/17 дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723 і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Для жінок зазначений вік визначається ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та становить шістдесят років. Трудовий стаж позивачки на державній службі становить 25 років 03 місяці 04 днів, вона є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК серія ВДН № 018946 , досягла віку 60 років та має необхідний страховий стаж більше 30 років. Вказане не заперечується відповідачем в апеляційній скарзі. Стосовно аргументів відповідача, що позивачу була призначена пенсія по інвалідності згідно ст. 37 Закону № 3723, а тому з цих підстав їй було відмовлено в призначенні пенсії за віком, суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки на позивача поширюється п. 2 Порядку, який не вимагає попереднього непризначення пенсії відповідно до Закону « Про державну службу». Оскільки станом на час звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії державного службовця діяв Закон № 889, яким було визначено певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 під які, як встановлено судом, позивач підпадає, підстав для відмови у призначенні позивачу пенсії немає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає. Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 140/3545/19 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 06 травня 2020 року.