Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 1.380.2019.006063

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.006063 пров. № А/857/2256/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Запотічний І.І., суддя Макарик В.Я. секретар судового засідання Гнатик А.З. за участю: представник відповідача Кожухар І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2020 року (головуючий суддя Гулкевич І.З., м.Львів) у справі № 1.380.2019.006063 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: 19 листопада 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУПФ у Львівській області), в якому просив:. - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку загального розміру пенсійних виплат шляхом встановлення розміру підвищення до пенсії, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 року №355 "Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виходячи із 80, а не 88 % суми грошового забезпечення позивача станом на 01.04.2012, також основного розміру пенсії на підставі постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та №103 від 21.02.2018 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", виходячи із 70, а не 88 % суми грошового забезпечення позивача, а також зменшення із 01.01.2019 загальної суми пенсійних виплат на розмір підвищення до пенсії, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №355 "Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок загального розміру пенсійних виплат шляхом здійснення перерахунку із 01.09.2012 підвищення до пенсії, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №355, виходячи із 88% суми грошового забезпечення позивача станом на 01.04.2012, перерахунку із 01.01.2016 основного розміру пенсії на підставі постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 та №103 від 21.02.2018, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", виходячи з 88 % суми грошового забезпечення та збільшення загального розміру пенсійних виплат з 01.01.2019 загального розміру пенсійних виплат на суму підвищення до пенсії, передбаченого відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; - здійснити виплату ОСОБА_1 перерахованого загального розміру пенсійних виплат із врахуванням раніше проведених виплат. В обґрунтування вимог позову, ОСОБА_1 покликався на те, що перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з 10.11.2005 року. Відповідачем при розрахунку розміру підвищення до пенсії з 01.07.2012, 01.09.2012 та 01.01.2013 обраховано максимальний розмір пенсії із грошового забезпечення станом на 01.04.2012 виходячи із 80%, а не 88%, як йому було призначено відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб». Вважав, що розмір підвищень до пенсії передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №355 встановлені неправильно (занижено) з вини Пенсійного фонду, на який покладено обов`язок щодо здійснення такого нарахування та його виплати. Також відповідачем з 01.01.2016 здійснено перерахунок пенсії з розміром 70%. Відтак, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області безпідставно припинено з 01.01.2019 підвищення до пенсії, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2020 року позов задоволено частково: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру пенсії з 88% на 70% сум грошового забезпечення; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести з 01 січня 2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 88% сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум без обмеження її максимальним розміром. - задоволенні решти позовних вимог відмовити. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права просить: - внести зміни у рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.01.2020 року у справі № 1.380.2019.006063, якими додатково задовольнити позовну вимогу, а саме: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку загального розміру пенсійних виплат шляхом встановлення розміру підвищення до пенсії, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 року № 355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи із 80, а не 88 відсотків суми грошового забезпечення позивача станом на 1 квітня 2012 року. - внести зміни у рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.01.2020 року у справі № 1.380.2019.006063, якими додатково задовольнити позовну вимогу, а саме: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок загального розміру пенсійних виплат шляхом здійснення перерахунку із 01 вересня 2012 року підвищення до пенсії, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 року № 355, виходячи із 88 відсотків суми грошового забезпечення позивача станом на 1 квітня 2012 року. Здійснити виплату позивачу перерахованого загального розміру пенсійних виплат із врахуванням раніше проведених і виплат. В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає про неповне з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що мають значення для її вирішення, зокрема й положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У відповідь на апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду подало апеляційну скаргу, в якій проти вимог скарги заперечує, та зазначає, що вимога позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати з 01.09.2012 підвищення встановленого Постановою-355 є безпідставною, оскільки зазначена постанова не є рішенням Кабінету Міністрів України щодо перерахунку пенсій, а тому не може бути підставою для їх перерахунку, а лише встановлює підвищення до пенсій, які обчислені з грошового забезпечення визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294. Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими. Позивач надіслав до суду заяву, в якій просить провести розгляд справи без його участі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, з 10.11.2005, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262 в розмірі 88 % грошового забезпечення. 06.05.2019 року ОСОБА_1 , звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії з 01.09.2012 в розмірі 88% грошового забезпечення відповідно до ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, листом від 28.05.2019 №2595/Д-20/11.03-06 повідомило, що Законом України від 27.03.2014 №1166-VII внесено зміни у ст.13 Закону №2262, якими передачено, що максимальний розмір пенсії за вислугу років з 01.05.2014 не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області проведено перерахунок ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2016 відповідно до постанови КМУ від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та на підставі довідки про грошове забезпечення ліквідаційної комісії ГУМВСУ у Львівській області. Основний розмір пенсії з 01.01.2016 становить 5000,45 грн. З 01.01.2018 ОСОБА_1 виплачувалась перерахована пенсія в сумі 5000,45 грн. Сума 8602,32 грн перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 виплачується в порядку визначеному п.3 Постанови

103. Загальний розмір пенсії з 01.01.2019 становить 5179,67 грн, в тому числі - 5000,45 грн основний розмір; 179,22 - 50% вищевказаної різниці. Також зазначив, що максимальний розмір підвищення до пенсії відповідно до постанови КМУ від 23.04.2012 №355 "Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначалася як різниця між розміром пенсії станом на 01.01.2008 та розміром пенсії, визначеним на підставі довідки про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою станом на 01.04.2012. Враховуючи наведене, підстави для збереження у складі ОСОБА_1 пенсійної виплати підвищення відповідно до постанови №355 після проведення перерахунку пенсії відповідно до постанови №103з 01.01.2016 відсутні. Не погоджуючись з перерахунком пенсії, стверджуючи, що встановлений розмір пенсії на момент призначення не може бути в подальшому змінений, позивач звернувся до суду. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність бездіяльності управління пенсійного фонду щодо зменшення відсотку основного розміру пенсії з 88% на 70% при проведені її перерахунку на підставі Постанови № 103 та, відповідно, про наявність підстав для проведення перерахунку пенсії позивачу, починаючи з 1 січня 2016 року, виходячи з 88% від відповідних сум грошового забезпечення. Разом з тим, суд першої інстанції вважав вимогу позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати з 01.09.2012 підвищення встановленого Постановою-355 безпідставною, оскільки ця постанова не є рішенням Кабінету Міністрів України щодо перерахунку пенсій, а лише встановлює підвищення до пенсій, які обчислені з грошового забезпечення визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294. Колегія судді погоджується з таким висновком суду, зважаючи на наступне Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З огляду на цю норму апеляційний суд перевіряє висновки суду першої інстанції лише частині вимог та доводів ОСОБА_1 щодо незастосування окремих положень нормативно-правових актів. Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Згідно частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі, якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. За правилами п. 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45), перерахунок раніше призначених згідно із Законом №2262 пенсій проводиться в разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством. Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, наділених правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення таких осіб. Постановою Кабінету Міністрів України "Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 23 квітня 2012 року № 355 установлено з 1 липня 2012 року підвищення до пенсій, призначених до зазначеної дати відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон), крім пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, у розмірі 11 відсотків пенсій, обчислених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону, збільшивши його з 1 вересня 2012 року до 23 відсотків та з 1 січня 2013 року до 35 відсотків. Підвищення до пенсії у разі втрати годувальника встановлюється незалежно від дати її призначення, якщо такому годувальнику призначено пенсію відповідно до Закону до 1 липня 2012 року. При цьому розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону з урахуванням доплат до попередніх розмірів пенсій згідно з пунктом 4 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, та підвищень, передбачених абзацом першим цього пункту, не можуть перевищувати розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону виходячи з грошового забезпечення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на 1 квітня 2012 року. Постанова Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07 листопада 2007 року № 1294 та яка діяла до 30 серпня 2017 року вказувала, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним званням), щомісячних (підвищення посадового окладу, окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення і втратила чинність, а 30 серпня 2017 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою встановлено нові складові грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу. На підставі аналізу зазначених правових норм, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до Постанови № 355 розмір пенсій, обчислених з урахуванням підвищень, передбачених абзацом першим цього пункту, не може перевищувати розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, виходячи із грошового забезпечення, встановленого Постановою № 1294. Тобто, у вказаному нормативному акті зазначено про встановлення відсоткового підвищення розміру пенсій та не змінено розміри одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, і не введено нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій, у розмірах, встановлених законодавством, а тому припинення виплати підвищення до пенсії, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року № 355 "Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" є правомірним. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про "закон", стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки" (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy № 33202/96). Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для проведення підвищення пенсії позивачу за Постановою №355 в контексті перерахунку такої із застосуванням розмірів складових грошового забезпечення визначених Постановою №704, оскільки застосування підвищення до пенсії, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року № 355 "Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не може застосовуватись до грошового забезпечення іншого, ніж встановлене Постановою №1294. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2020 року у справі № 1.380.2019.006063 - без змін.. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний В. Я. Макарик Повне судове рішення складено 05 травня 2020 року.