Постанова 4856 № 127/5056/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 127/5056/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайленко А.В. Суддя-доповідач - Сушко О.О. 05 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сушка О.О. суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Вінницькій області на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 квітня 2020 року (м. Вінниця, 09 квітня 2020 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора першої роти БУПП у Вінницькій області Якименко Юлії Сергіївни, Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАК № 2099237 від 12.02.2020 року та закриття провадження по справі, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову винесену поліцейським БУПП у Вінницькій області Якименко Ю.С. серія ЕАК № 2099237 від 12.02.2020. Відповідно до рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 квітня 2020 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що зі змісту постанови в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАК № 2099237 встановлено, що 12.02.2020 о 17.06 год. в м. Вінниця по вул. Пирогова, буд. 2, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Nissan» д.н.з. НОМЕР_1 , водій здійснив зупинку (стоянку) транспортного засобу на проїжджій частині в другому ряду, чим порушив п. 15.4 ПДР, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Дослідивши доказ, а саме відеозапис з нагрудної камери працівника поліції встановлено, що на відеозаписі зафіксовано вчинення позивачем правопорушення. Частиною 3 ст. 283 КУпАП прямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Із постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення встановлено, що вона винесена з порушенням вимог ст. 283 КУпАП, а саме не зазначений технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, не зазначений жоден доказ, який був покладений в основу оскарженого рішення. Разом з тим, у відзиві представник відповідача жодним чином не обґрунтовує відсутність у постанові відомостей про докази, що були покладені в основу оскарженої постанови, а також не довів, що відповідачем було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскарженого рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Тобто, відповідач, в обґрунтування своїх заперечень не може посилатися на докази, які не були зазначені в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки ним не доведено, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскарженого рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Також, слід врахувати, що відповідно до п. 15.4 Правил дорожнього руху транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди. Велосипеди, мопеди і мотоцикли без бокового причепа дозволяється ставити на проїзній частині не більше ніж у два ряди. У відповідності до термінів відображених у п. 1.10. ПДР, зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо); стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу; Постанова не містить посилань на те, що відповідачем при притягненні позивача до адміністративної відповідальності враховано пояснення позивача про те, що він зупинився, щоб здійснити посадку пасажирів. При цьому, відсутні докази здійснення зупинки позивачем більше п`яти хвилин. Відтак, відповідачем складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за порушення, яке не передбачене п. 15.4 Правил дорожнього руху, оскільки за вказаним пунктом заборонено ставити автомобіль, тобто здійснювати стоянку, а не здійснювати зупинку. Беручи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, а тому за відсутності допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення позивачем, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що останнього неправомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки докази протилежного суду надано не було, а саме здійснення позивачем стоянки на проїжджій частині в другому ряду. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 квітня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Сушко О.О. Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.