Постанова 4856 № 240/9485/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/9485/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко А.В. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 04 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Курка О. П. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці ДФС на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЦ" до Житомирської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення, В С Т А Н О В И В : в липні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Житомирської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 квітня 2020 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що 19.02.2019 між ТОВ "РЦ" («Покупець») та "Quanzhou Jinshan Stone Tools Technology Limited Co" (Народна Республіка Китай) («Продавець») укладено зовнішньоекономічний контракт №JR19219 (далі контракт №JR19219), предметом якого є реалізація «Покупцю» полімерних фікертів та полірувальних кругів з агломерованих штучних алмазів (а.с.34-36). Згідно з розділом 1 контракту №JR19219 товар, асортимент та кількість кожної партії зазначається в рахунку-фактурі (інвойсі), який оформляється на кожну партію товару та є невід`ємною частиною контракту. Пунктом 2.1 розділу 2 контракту №JR19219 визначено базисні умови поставки товару - за правилами Інкотермс 2010. Відповідно до інвойсу товар поставляється до Одеси (а.с.37,38, 39). Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 контракту №JR19219 визначено, що загальна вартість контракту №JR19219 становить 100000 доларів США. 08 липня 2019 року позивачем було заявлено до митного оформлення придбаний на підставі зовнішньоекономічного контракту від 19 лютого 2019 року №JR19219 товар - фікерти абразивні L14 для граніту зі штучних матеріалів торговельної марки: «JINSHAN», виробник «Quanzhou Jinshan Stone Tools Technology Limited Co» «Jinshan Stone», країна виробництва: Народна Республіка Китай. З метою митного оформлення імпортованого товару позивачем подано до Житомирської митниці Державної фіскальної служби України митну декларацію 08 липня 2019 року №UA101070/2019/039267 із заявленою позивачем митною вартістю товару. На підтвердження заявленої митної вартості позивачем подано до митному органу наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) №б/н від 29.05.2019; автотранспортна накладна №5466 від 05.07.2019; сертифікат про походження товару №19С350В2026/00026 від 30.05.2019; копію митної декларації країни відправлення від 29.05.2019; зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу №JS19262 від 19.02.2019 (а.с.34-36, 37-39, 40, 67, 107). Згідно з даними митної декларації від 08 липня 2019 року вартість партії товару вагою 23474 кг становила 406693,05 грн, або 15817,64 доларів США (0,91 дол. США/кг). З матеріалами справи встановлено, що за результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД №UA101070/2019/039267 та долучених документів автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) в автоматичному режимі було згенеровано ряд ризиків, зокрема, щодо контролю правильності визначення митної вартості товарів; витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів; контроль правильності класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД; витребування документів, які підтверджують коди товарів згідно з УКТ ЗЕД. За результатами опрацювання згенерованих профілів ризику відповідачем встановлено: 1) у п.4.2. контракту №JS19262 від 19.02.2019 оплата за товар здійснюється до моменту заходу товару в порт доставки. Відповідно до відмітки в коносаменті №С081І6213855330 05.07.2019 товар вже перебував в зоні діяльності Одеської митниці ДФС. Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України якщо рахунок сплачено, то до митного оформлення подається банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару. Всупереч зазначених норм чинного законодавства декларантом не подано платіжний документ, хоча на момент митного оформлення відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту рахунок повинен бути оплачений покупцем. 2) відповідно до листа Посольства України у КНР від 17.01.2019 № 6156/16-200-81 вартість транспортування 20-футового контейнеру з портів КНР становить 1700-1800 доларів США. У рахунку-фактурі (інвойсі) №JS19262 від 29.05.2019 вартість транспортування оцінюваного товару становить 1250 доларів США. Зазначені обставини викликали сумніви в достовірності декларування транспортних витрат, що відповідно до ст.58 Митного кодексу України є складовою митної вартості товару Зважаючи на вказане, декларанту 08.07.2019 було повідомлено про необхідність подання до митного органу додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (а.с.119). 08 липня 2019 року декларантом позивача було подано відповідачу такі документи: банківські платіжні документи №911 від 27.05.2019 та №926 від 25.06.2019; прайс-лист виробника товару від 22.05.2019; комерційну пропозицію від 14.05.2019; копію митної декларації країни відправлення (а.с.108-109, 110, 114-115, 116, 118). У подальшому, 09.07.2019 відповідач прийняв рішення №UA101000/2019/200206/2 про коригування митної вартості товарів, яким збільшено митну вартість - фікертів абразивних L14 для граніту зі штучних матеріалів вагою 23474 кг, торговельної марки «JINSHAN», виробник «Quanzhou Jinshan Stone Tools Technology Limited Co», країна виробництва: Народна Республіка Китай, у сторону збільшення та встановлено, що митна вартість імпортованої позивачем партії цього товару за МД від 08 липня 2019 року №UA101070/2019/039267 становить 28638,28 доларів США, або 736329,16 грн, тобто, 1,22 доларів США/кг (а.с.51-52). У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що документи, зазначені у частині другій ст.53 Митного кодексу України, подані для митного оформлення, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а саме: - у п.4.2 контракту №JR19219 від 19.02.2019 оплата за товар здійснюється до моменту заходу Товару в порт доставки. Відповідно до відмітки в коносаменті №COSU6213855330 05.07.2019 товар вже перебував в зоні діяльності Одеської митниці ДФС. Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України якщо рахунок сплачено, то до митного оформлення подається банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару. Всупереч зазначених норм чинного законодавства декларантом не подано платіжний документ, хоча на момент митного оформлення відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту рахунок повинен бути оплачений покупцем; - відповідно до листа Посольства України у КНР від 17.01.2019 №6156/16-200-81 вартість транспортування 20-футового контейнеру з портів КНР становить 1700-1800 доларів США. У рахунку-фактурі (інвойсі) №JS19262 від 29.05.2019 вартість транспортування оцінюваного товару становить 1250 доларів США. Зазначені обставини викликають сумніви в достовірності декларування транспортних витрат, що відповідно до ст.58 Митного кодексу України є складовою митної вартості товару. Додатково надані платіжні доручення в іноземній валюті №911 від 27.05.2019 та №926 від 25.06.2019 не можуть бути використані як документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, оскільки не містять відміток уповноваженого банку про те, що кошти фактично сплачені (перераховані) отримувачу. Крім того, у платіжних дорученнях призначенням платежу визначено «за фікерти абразивні». Разом з тим, відповідно до товаросупровідних документів має місце поставка разом з фікертами абразивними полімерних фікертів на загальну суму 15817,64 доларів США. У той час як платіжні доручення свідчать, що лише за фікерти абразивні сплачено 15 817,64 доларів США. Додатково наданий прайс-лист від 22.05.2019 та комерційна пропозиція від 14.05.2019 не може бути використаний як документ, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, оскільки містить інформацію про відпускні ціни на товар на умовах поставки CFR Одеса, тоді як у рахунку-фактурі №JS19262 від 29.05.2019 ціни на товар визначені на такому рівні, але без врахування вартості їх доставки до митної території України. Додатково надана копія митної декларації країни відправлення №370820190080269195 від 29.05.2019 не може бути використана як документ, що підтверджує заявлену митну вартість товару, оскільки відомості щодо транспортних витрат (USD/1250/3) не відповідають інформації про вартість транспортування товару, що зазначена у рахунку-фактурі №JS19262 від 29.05.2019. Крім того, у графі «Найменування, категорія, тип товару» зазначено, що постачається абразивний інструмент «Фікерт», шліфувальний камінь, магнезит, тоді як до митного оформлення пред`явлено фікерти абразивні та полімерні фікерти. Згідно із ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України не подано такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; 2) виписку з бухгалтерської документації. Проведено процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості товару відповідно до вимог ст. 59 Митного Кодексу України. Зазначено, що методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях МД від 04.07.2019 №UA101020/2019/12415 та від 25.01.2019 №UA100110/2019/160509 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року і становить 1,22 доларів/кг (а.с.51-52). У зв`язку з прийняттям вказаного рішення, відповідачем видано картку відмови у митному оформленні випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.07.2019 №UA101070/2019/00541, з тих підстав, що митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом у графі 45 декларації невірно розрахована митна вартість товару №1 та не підтверджена документально, а вибраний метод її визначення не відповідає умовам наведеним у графі 9 Митного кодексу України (а.с.53-54). Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі -МК України) та іншими законами України. Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Частиною друга статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України). Як свідчать матеріали справи, декларант (позивач) при здійсненні митного оформлення товару надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, а саме: банківські платіжні документи - платіжні доручення в іноземній валюті №911 від 27 травня 2019 року на суму 4500 доларів США та №926 від 25 червня 2019 року на суму 11317,64 доларів США, а всього на суму 15817,64 доларів США. Частинами першою, другою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з частиною п`ятою статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю. З наведеного випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Колегія суддів не заперечує право органу доходів і зборів перевіряти достовірність або точність будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п`ята статті 54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару, що імпортується, оскільки надані позивачем документи, на думку відповідача, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Зі змісту рішення відповідача слідує, що він поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку з тим, що декларантом не подано платіжний документ, хоча на момент митного оформлення відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту рахунок повинен бути оплачений покупцем. Однак, колегія суддів не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки 08 липня 2019 року декларантом позивача було подано відповідачу такі документи: банківські платіжні документи №911 від 27.05.2019 та №926 від 25.06.2019; прайс-лист виробника товару від 22.05.2019; комерційну пропозицію від 14.05.2019; копію митної декларації країни відправлення. Судова колегія зауважує, що той факт, що товар вже перебував в зоні діяльності Одеської митниці Державної фіскальної служби України, жодним чином не впливає на заявлену митну вартість імпортованого товару. Окрім того, твердження апелянта про вартість транспортування 20-фунтового контейнеру з порту КНР становить 1700-1800 доларів США, відповідно до листа Посольства України в КНР від 17.01.2019 №6156/16-200-81, є також необґрунтованим, зважаючи на наступне. Митним органом вказано, що у рахунку-фактурі (інвойсі) №1819262 від 29 травня 2019 року вартість транспортування оцінюваного товару становить 1250 доларів США, тому зазначені обставини викликають сумніви в достовірності декларування транспортних витрат, що відповідно до статті 58 МК України є складовою митної вартості товару. Однак колегія суддів зазначає, що договірна вартість транспортування товару входить до компетенції договірних сторін, та не відноситься до повноважень Житомирської митниці Державної фіскальної служби України. Окрім того, відповідно до змісту листа Посольства України в КНР від 17.01.2019 №6156/16-200-81 зазначено, що вказана інформація надається на виконання відповідного доручення Міністерства закордонних справ України до листа Державної фіскальної служби України від 18.09.2017 №15909/5/99-19-02-02-5, проте не зазначено станом на яку дату та час була надана інформація про вартість перевезення морським видом транспорту товару у об`ємі 20-фунтового контейнеру (а.с.169-170). Щодо твердження апелянта про те, що у платіжних дорученнях призначенням платежу визначено «за фікерти абразивні», а відповідно до товаросупровідних документів має місце поставка разом з фікертами абразивними полімерних фікертів на загальну суму 15817,64 доларів США, колегія суддів вказує на наступне. Відповідно до вимог чинного законодавства щодо оформлення первинних документів бухгалтерського обліку, не міститься вимоги про обов`язковість зазначення у призначенні платежу повної назви, видів та предмету договору за яким здійснюється оплата. Матеріали справи свідчать, що «фікерти абразивні» були переважним видом товару, поставка якого відбувалася, в свою чергу полімерних фікерти є одним із видів товару, що постачається - "фікертів". Водночас, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів щодо наявності ознак підробки, розбіжностей, неповноти даних щодо складових митної вартості в наданих позивачем до митної декларації документах. Таким чином, надані позивачем матеріали спростовують доводи митного органу про те, що подані документи не місять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, щодо ціни яка була сплачена за товар. Подані декларантом документи, в своїй сукупності підтверджують факт проведення оплати позивачем за придбаний на підставі зовнішньоекономічного договору від 19 лютого 2019 року №JR19219 товар - фікерти абразивні, торговельної марки: «JINSHAN», виробник «Quanzhou Jinshan Stone Tools Technology Limited Co» «Jinshan Stone», країна виробництва: Народна Республіка Китай вагою 23474 кг у сумі розміром 406693,05грн, або 15817,64 доларів США. Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що алгоритм дій митного органу щодо здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів визначений правовими нормами глави 9 Митного кодексу України. За приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до змісту рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2019/200206/2 від 09.07.2019, у ньому зазначено лише про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічна правова позиція викладе на Верховним Судом в постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18). Разом з тим, у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, оскільки зазначено лише номер та дати митних декларацій (№UA101020/2019/12415 від 04.07.2019 та №UA100110/2019/160509 від 25.01.2019) на підставі яких здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. Окрім того, витребування митним органом додаткових документів має відбуватися у випадку наявності обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей. Також суд зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а. Оскільки, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 09.07.2019 № UA101000/2019/200206/2 є необґрунтованим та безпідставним. Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що як у взаємозв`язку, так і окремо, кожне порушення, допущене митним органом призвело до прийняття неправомірного рішення, яким скориговану митну вартість товару, фікерти абразивні L14 для граніту зі штучних матеріалів торговельної марки: «JINSHAN», виробник «Quanzhou Jinshan Stone Tools Technology Limited Co» «Jinshan Stone», країна виробництва: Народна Республіка Китай. До них належать: відсутність аргументації та невідповідність нормам митного законодавства в прийнятих рішень; недоведеність необхідності застосування резервного методу визначення митної вартості товару, що в свою чергу потягнуло за собою неправомірність проведення наступних дій митним органом, в тому числі винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2019/00541 від 09.07.2019. Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність коригування митної вартості товару згідно із оскаржуваним рішенням №UA101000/2019/200206/2 від 09.07.2019 та винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2019/00541 від 09.07.2019, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення адміністративного позову. Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Житомирської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Курко О. П. Біла Л.М.