Постанова 4855 № 361/5256/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Дутчак І.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2020 року Справа № 361/5256/18 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Епель О.В., суддів: Мельничука В.П., Степанюка А.Г., за участю секретаря Лісник Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора поліції роти № 4 батальйону патрульної поліції м. Бориспіль Київської області Берестяного Дмитра Віталійовича про скасування постанови, ВСТАНОВИВ : Історія справи. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора поліції роти №4 батальйону патрульної поліції м. Бориспіль Київської області Берестяного Дмитра Віталійовича (далі - відповідач) про скасування постанови від 11.08.2018 серії НК № 645751 у справі про адміністративне правопорушення, винесеної інспектором поліції роти № 4 батальйону патрульної поліції м. Бориспіль Київської області Берестяним Д.В., про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2020 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при винесенні спірної постанови було виконано вимоги законодавства та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення зі встановленням кваліфікації дій позивача відповідно до частини першої статті 126 КУпАП, а також з того, що позивачем дійсно було вчинено адміністративне правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач не відкрив належним чином провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності та не задокументував вчинене позивачем порушення ПДР, що зміст оскаржуваної постанови інспектора поліції не відповідає вимогам законодавства і що відповідачем не доведено законності зупинки транспортного засобу позивача. З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2020 було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду. У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив. Від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового розгляду справи. Сторони, які були завчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду цієї справи, а також про можливість участі в розгляді справи в режимі відеоконференції, 05.05.2020 о 12:40 год. до зали судових засідань не з`явилися. Клопотань про розгляд справи в режимі відеоконференції до суду не надходило. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2020, яка занесена до протоколу судового засідання, у задоволенні клопотання відповідача про відкладення судового розгляду відмовлено та вирішено перейти до розгляду в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 311 КАС України, з урахуванням того, що наявні у справі матеріали є достатніми для її вирішення апеляційним судом, а позиція сторін висловлена в апеляційній скарзі та у відзиві на неї. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11.08.2018 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ-2106» , реєстраційний номер НОМЕР_1 , із причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 ,рухаючись по автомобільній дорозі Київ-Харків був зупинений відповідачем на 76-м км. 11.08.2018 інспектором поліції Берестяним Д.В. було винесено постанову серії НК № 645751 про накладення на позивача стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 425,00 грн. У вказаній постанові зафіксовано порушення позивачем підпункту «ґ» пункту 2.1 ПДР, а саме керування транспортним засобом за відсутності у нього поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Позивач, вважаючи зазначену постанову протиправною, звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Нормативно-правове регулювання. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законами України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У частині першій статті 3 Закону № 580-VIII закріплено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Статтею 16 Закону № 3353-ХІІ передбачено, що водій має право знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи. Водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу працівників міліції пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У пункті 1 частини першої статті 35 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Відповідно до п. 2.4 ПДР на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. Згідно з п. 2.1 «ґ» ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення). Відповідно до п. 2.9 «д» ПДР водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв`язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання). У п. 30. 1 ПДР визначено, що власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов`язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів. Згідно з частиною першою статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») тягне за собою накладення штрафу. На підставі частини першої статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені ч.1 ст.126 цього Кодексу. Пунктом 5 розділу IV Інструкції № 1395 передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. У ст. 276 КУпАП визначено місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція № 1395. У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (пункт 4 розділ 1 Інструкції № 1395). Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції № 1395 передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення (пункт 2 розділу ІІІ Інструкції № 1395). У ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що керування транспортним засобом за відсутності полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є підставою для притягнення особи до відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП. При цьому, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене частиною першою статті 126 КУпАП, виноситься на місці його вчинення. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу, що станом на 11.08.2018 причіп до автомобіля, яким керував позивач, не був застрахований у порядку, визначеному законодавством. Такі обставини підтверджуються матеріалами справи і позивачем не спростовані, а навпаки - зазначені ним безпосередньо в його позовній заяві /т. 1 а.с. 1/. Отже, позивачем було порушено п. 2.1 «ґ» ПДР, за що його й притягнуто до відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП . Разом з тим, доводи апелянта про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення на місці здійснено відповідачем без підготовки, що відповідачем не було відповідних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що відповідач не відкрив належним чином провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності та не задокументував вчинене позивачем порушення ПДР, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки такі доводи жодним чином не спростовують факту вчинення саме того правопорушення, за яке позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності та/або правомірності винесення відповідачем спірної постанови чи обрання заходу адміністративного стягнення. Твердження позивача про те, що відповідачем було здійснено безпідставну зупинку його транспортного засобу, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки пунктом 1 частини першої статті 35 Закону № 580-VIII прямо передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив ПДР. Посилання апелянта на певні недоліки змісту оскаржуваної постанови інспектора поліції колегія суддів приймає до уваги, але зазначає, що така постанова містить всі необхідні відомості, які надають можливість ідентифікувати посадову особу, якою вона складена, дату, час та місце вчинення адміністративного правопорушення та його склад, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та стягнення, що до неї застосовується /т.1 а.с.13/. Тож, виходячи з принципу домінування змісту над формою, апеляційний суд не вбачає достатніх правових підстав для скасування такої постанови інспектора поліції за формальних недоліків. Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову. Отже, що судом першої інстанції повно і правильно встановлено обставини цієї справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2020 року - без змін. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. Судове рішення виготовлено 05 травня 2020 року. Головуючий суддя Судді: