Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/13056/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2020 року справа №200/13056/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (Ліквідаційна комісія) на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 р. (у повному обсязі складено 10 лютого 2020 року у м. Слов`янськ) у справі № 200/13056/19-а (головуючий І інстанції суддя Арестова Л.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (Ліквідаційна комісія) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 08.11.2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не призначення та не проведення розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем 19.08.2015 року на автомобільній стоянці за адресою: м. Маріуполь, вул. Італійська, 32 напроти будинку ОБОП; зобов`язати відповідача призначити та провести розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем 19.08.2015 року на автомобільній стоянці за адресою: м. Маріуполь, вул. Італійська, 32 напроти будинку ВБОЗ (а.с. 3-4). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року у справі № 200/13056/19-а позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Донецькій області щодо не призначення та не проведення розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 19.08.2015 р. на автомобільної стоянці за адресою: м. Маріуполь, вул. Італійська , б. 32 напроти будинку ВБОЗ . Зобов`язано ліквідаційну комісію Головного управління МВС України в Донецькій області призначити та провести розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 19.08.2015 на автомобільній стоянці за адресою м. Маріуполь, вул. Італійська, б. 32 напроти будинку ВБОЗ (а.с. 97-99). Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 122-127). В обґрунтування апеляційної скарги посилається на положення Порядку № 1346 та зазначає, що призначення розслідування безпосередньо залежить від втрати працівником працездатності внаслідок захворювання (поранення). Так, положеннями Порядку № 1346 визначено, що розслідування нещасного випадку призначається у разі, якщо внаслідок захворювання (поранення) працівники втратив працездатність хоча б на день (п. 3.1) і після отримання керівником повідомлення про нещасний випадок (п. 3.5). І у цьому повідомленні має бути зазначено про дату і місце госпіталізації. Тобто, подання лише одного повідомлення не є єдиною і основною підставою для призначення розслідування нещасного випадку. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на практику Верховного Суду, висловив згоду з мотивувальною частиною судового рішення і просив відхилити апеляційну скаргу. Згідно ч. 1 п. 3 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 01.11.2014 до 13.03.2015 ОСОБА_1 обіймав посаду старшого оперуповноваженого відділу боротьби з груповою злочинністю учинених іноземцями та відносно них УКР ГУМВС України в Донецькій області (наказ від 31.10.2014 № 387 о/с). З 13.03.2015 до 06.11.2015 обіймав посаду заступника начальника відділу боротьби з груповою злочинністю учинених іноземцями та відносно них УКР ГУМВС України в Донецькій області (наказ від 13.03.2015 № 76 о/с) (а.с. 60). Наказом № 346 о/с від 06.11.2015 ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) (а.с. 59). 12.06.2019 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління МВС України в Донецькій області про проведення службового розслідування за фактом отримання ним тілесних ушкоджень 20.08.2015 р. на автомобільної стоянці за адресою: м. Маріуполь, вул. Італійська , б . 32 напроти будинку ВБОЗ при виконанні службових обов`язків. 07.07.2019 Головне управління МВС України в Донецькій області надало відповідь на звернення позивача від 12.06.2019, згідно якої у призначенні та проведенні розслідування вказаного нещасного випадку відмовлено, з підстав, що в наданих ОСОБА_1 документах відсутня довідка про тимчасову втрату працездатності з приводу отриманої травми (а.с. 8). 03.08.2019 ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою до Головного управління МВС України в Донецькій області про проведення службового розслідування за фактом отримання ним тілесних ушкоджень, уточнив дату події, 19.08.2015 р. на автомобільної стоянці за адресою: м. Маріуполь, вул. Італійська , б. 32 напроти будинку ВБОЗ при виконанні службових обов`язків, та надав витяг з амбулаторної картки. Відповіддю від 29.08.2019 Головне управління МВС України в Донецькій області повідомило позивачу, що відповідачем вдруге розглянута його заява про проведення службового розслідування нещасного випадку, що стався з ним 19.08.2015, на підставі п. 2.1 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженим наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346, травма зазначена у наданому ОСОБА_1 витягу з амбулаторної картки з записом лікаря розслідуванню не підлягає (а.с. 9). Спірним у даній справі є правомірність дій відповідача щодо не призначення та не проведення розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем 19.08.2015 року на автомобільній стоянці за адресою: м. Маріуполь, вул. Італійська, 32 напроти будинку ВБОЗ на підставі його заяви. При вирішенні справи суд виходить з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 14 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII працівник зобов`язаний дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Крім того, положеннями пункту 5 статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть. З метою врегулювання питань, пов`язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України розроблено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 № 1346 (надалі - Порядок № 1346). Так, приписами пункту 2.1 Порядку № 1346 визначено, що розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки). Пунктом 2.2 Порядку № 1346 визначено, що за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків. Згідно з положеннями пункту 2.4 Порядку № 1346 якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто, нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ*. Про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги (п. 3.1 Порядку). За унормуванням п. 3.2 Порядку керівник (посадова особа), у свою чергу, зобов`язаний: - терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, а в разі потреби доставити його до лікувально-профілактичного закладу; - повідомити про те, що сталося, керівника підрозділу, службу охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС, УМВС. Якщо потерпілий є працівником іншого підрозділу, повідомити керівника цього підрозділу, у разі нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався внаслідок пожежі, - місцеві органи державної пожежної охорони, а при гострому професійному захворюванні (отруєнні) - відповідну санітарну епідеміологічну станцію (далі - СЕС) системи МВС України; - зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку в тому стані, у якому вона була на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров`ю інших працівників), а також ужити заходів до недопущення подібних випадків. У разі нещасного випадку (у тому числі поранення) з працівником головного управління, самостійного управління, департаменту чи відділу центрального апарату МВС, підрозділу прямого підпорядкування МВС України, розташованого в м. Києві, керівник зобов`язаний повідомити про це відділ державного нагляду за охороною праці Департаменту матеріального забезпечення МВС. Керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС (п. 3.5 Порядку). При травмуванні працівників апарату МВС, ГУМВС, УМВС комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), крім групових випадків травматизму або випадків травматизму зі смертельним наслідком, створюється розпорядженням начальника структурного підрозділу (головного управління, департаменту, самостійного управління або відділу), де працює потерпілий працівник (п. 3.7 Порядку № 1346). Пунктом 3.8 Порядку № 1346 закріплено, що комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків) або в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю потерпілого в охороні громадського порядку, громадської безпеки або в боротьбі зі злочинністю; скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію. Разом з тим, пунктами 3.19, 3.20 Порядку № 1346 передбачено, що нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством. Нещасний випадок (у тому числі поранення), що стався в підрозділі з працівником іншого підрозділу під час виконання ним завдання свого керівника, розслідується підрозділом, де стався нещасний випадок, і про нього складається акт за формою Н-1* (НТ*) комісією з розслідування за участю представників підрозділу, працівником якого є потерпілий. Такий нещасний випадок береться на облік підрозділом, працівником якого є потерпілий. Підрозділ, де стався нещасний випадок (у тому числі поранення), зберігає в себе один примірник затвердженого акта за формою Н-1* (НТ*). Водночас, положеннями пункту 3.24 Порядку № 1346 врегульовано, що нещасні випадки (у тому числі поранення) з працівниками, які виконували завдання (роботи) у складі зведених загонів (груп, бригад, транспортної колони), сформованих певним підрозділом, розслідуються цим підрозділом за участю представника підрозділу, що направив працівника. Такі випадки беруться на облік підрозділами, працівниками яких є потерпілі. Таким чином, Порядком № 1346 чітко врегульований випадок, за якого нещасний випадок, про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, має бути розслідуваний протягом місяця після одержання заяви потерпілого. При цьому час, коли стався нещасний випадок, не має значення. Матеріалами справи підтверджено, що позивач декілька раз звертався до відповідача з заявами про проведення службового розслідування за фактом отримання ним тілесних ушкоджень. Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що пунктом 3.5. Порядку № 1346 прямо передбачено, що керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією. Тобто, при зверненні позивача із заявою про проведення розслідування нещасного випадку, який з ним стався, відповідачу необхідно було створити комісію з розслідування нещасного випадку. Аналогічна позиція щодо подібних правовідносин викладена в постановах Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 580/1768/19, від 01.11.2019 у справі № 823/346/17. Таким чином, доводи апелянта стосовно того, що подання лише одного повідомлення не є єдиною і основною підставою для призначення розслідування нещасного випадку спростовується положеннями Порядку № 1346. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відмова ліквідаційної комісії у проведенні розслідування нещасного випадку ОСОБА_1 , викладена в листах голови ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 07.07.2019 № Г-2181 та від 29.08.2019 № 309 лк, є протиправною. Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем не доведено, що, відмовляючи у задоволенні заяви позивача про проведення розслідування нещасного випадку, він діяв правомірно. З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається. Керуючись ст. ст. 205, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (Ліквідаційна комісія) на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 р. - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 р. у справі № 200/13056/19-а - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Повне судове рішення складено 6 травня 2020 року. Головуючий суддя Г.М. Міронова Судді Т.Г. Арабей І.В. Геращенко