Ухвала Велика Палата ВС № 826/813/16

У Х В А Л А 27 квітня 2020 року м. Київ Справа № 826/813/16 Провадження № 11-110апп20 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача Золотнікова О. С., суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г. розглянула матеріали касаційної скарги Комунального підприємства «Київпастранс» (далі - КП «Київпастранс») на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у справі № 826/813/16 за позовом ОСОБА_1 до генерального директора КП «Київпастранс», КП «Київпастранс», треті особи: Київська міська рада (далі - Міськрада), Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент), про визнання протиправним, скасування наказу в частині і відшкодування шкодита ВСТАНОВИЛА: У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до генерального директора КП «Київпастранс», КП «Київпастранс», у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила визнати протиправним і скасувати пункт 2 наказу від 01 грудня 2015 року № 619 «Про організацію роботи автобусів на маршрутах № 46, 51 в експресному режимі руху» (далі - Наказ), яким встановлена вартість проїзду в автобусах-експрес на маршрутах № 46, 51, та відшкодувати шкоду. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 12 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року, позов задовольнив частково: визнав протиправним і скасував Наказ, а у решті позовних вимог відмовив. Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, КП «Київпастранс» у березні 2017 року подало касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 травня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції. Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. У лютому 2018 року справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27 березня 2020 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв`язку з оскарженням учасником справи судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції. За правилами частини шостої статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки предметом оскарження в цій справі є Наказ КП «Київпастранс», яке є суб`єктом господарювання, заснованим на комунальній власності територіальної громади міста Києва, його очолює генеральний директор, який призначається і звільняється з посади Київським міським головою за поданням директора Департаменту і погодженням із заступником голови Київської міської державної адміністрації згідно з розподілом обов`язків на контрактній основі. Оскільки відповідач не є суб`єктом владних повноважень, рішення щодо делегування повноважень КП «Київпастранс» стосовно встановлення вартості проїзду не приймалось, цей спір не може розглядатись за правилами адміністративного судочинства. Приймаючи участь у судах першої та апеляційної інстанцій, відповідач заявляв про порушення правил предметної юрисдикції, крім того, в поданій касаційній скарзі не зазначає рішення Верховного Суду у справах з аналогічною підставою та предметом позову в подібних правовідносинах. Оскільки скаржник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, то Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду. З огляду на те, що предметом перегляду в цій справі є рішення судів першої та апеляційної інстанцій, зокрема, щодо правильності застосування судами норм процесуального законодавства, а характер спірних правовідносин не вимагає участі сторін у судовому засіданні, незважаючи на клопотання відповідача про розгляд справи за його участю, Велика Палата Верховного Суду призначає розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами без виклику учасників справи. При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Велика Палата Верховного Суду створила учасникам справи належні умови для ознайомлення з рухом справи № 826/813/16 шляхом надсилання копій процесуальних документів. Крім того, кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов`язками, визначеними статтею 44 КАС України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені нею в письмових і додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників. Ураховуючи викладене та зважаючи на відсутність необхідності виклику сторін у справі для надання пояснень з огляду на обставини справи, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи за його участю. Водночас Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне поінформувати учасників справи про її розгляд шляхом надіслання копій цієї ухвали. Ураховуючи викладене та керуючись статтями 340, 345 і 346 КАС України, Велика Палата Верховного Суду УХВАЛИЛА:

1. Прийняти до розгляду справу № 826/813/16 за позовом ОСОБА_1 до генерального директора Комунального підприємства «Київпастранс», Комунального підприємства «Київпастранс», треті особи: Київська міська рада, Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання протиправним, скасування наказу в частині та відшкодування шкоди.

2. Відмовити в задоволенні клопотання Комунального підприємства «Київпастранс» про розгляд справи за його участю.

3. Призначити справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на27 травня 2020 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

4. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. С. Золотніков Судді: Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко В. В. Британчук О. Б. Прокопенко Ю. Л. Власов В. В. Пророк М. І. Гриців Л. І. Рогач Д. А. Гудима О. М. Ситнік В. І. Данішевська О. С. Ткачук Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич В. С. Князєв О. Г. Яновська