Ухвала КЦС ВС № 521/21661/18

УХВАЛА 05 травня 2020 року м. Київ справа № 521/21661/18 провадження № 61-5189ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Жданової В. С. розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року в справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України, заінтересована особа - Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС України в Одеській області), ВСТАНОВИВ : У березні 2020 року ГУ ДМС України в Одеській області звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року, яка не була оплачена судовим збором. Крім того, всупереч пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявник в касаційній скарзі не зазначив підставу (підстави), передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга. Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2020 року касаційну скаргу ГУ ДМС України в Одеській області залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме, заявнику запропоновано сплатити судовий збір за подання касаційної скарги; надати суду касаційної інстанції уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити підставу (підстави), передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга. У квітні 2020 року на адресу Верховного Суду заявник надіслав уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначає, що наявні підстави для касаційного оскарження судових рішень, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Таким чином, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити підставу (підстави), передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга. Крім того, в клопотанні, доданому до уточненої редакції касаційної скарги, заявник просить відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги до 25 квітня 2020 року, посилаючись на відсутність можливості сплатити судовий збір, оскільки станом на 13 квітня 2020 року не відкрито бюджетні асигнування на квітень 2020 року по КЕЕВ 2800 «Інші видатки». У задоволенні клопотання слід відмовити з таких підстав. Згідно із частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати юридичної особи є врахування судом її майнового стану. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Наведені заявником доводи та надані у їх підтвердження докази не можна визнати такими, що унеможливлюють чи утруднюють сплату судового збору або свідчать про відсутність коштів для сплати судового збору, тому не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору, що узгоджується із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, яка діяла на час подання заяви) за подання до суду заяви у справах окремого провадження, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми (352,40 х 200% = 704,80). Таким чином, заявник має сплатити судовий збір у розмірі 704 грн 80 коп. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначений статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Враховуючи викладене вище, зазначений в ухвалі Верховного Суду від 23 березня 2020 року строк для усунення недоліків слід продовжити та повідомити про це заявника. 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон № 540-IX). Відповідно до підпункту 3 пункту 12 розділу XII «Прикінцевих положень» вказаного Закону № 540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Керуючись статтями 127, 185, 393 ЦПК України, УХВАЛИВ : У задоволенні клопотання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити. Продовжити Головному управлінню Державної міграційної служби України в Одеській області строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 23 березня 2020 року, протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, але який не може перевищувати десяти днів з дня закінчення дії карантину, встановленого Кабінету Міністрів України з метою запобігання поширенню коранавірусної хвороби (COVID-19). У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. С. Жданова