Постанова КЦС ВС № 757/18215/17-ц

Постанова Іменем України 04 травня 2020 року м. Київ справа № 757/18215/17-ц провадження № 61-39035 св 18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 , відповідач - комунальна організація «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва», третя особа - первинна профспілкова організація Олександрівської клінічної лікарні м. Києва, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на постанову апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2018 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Семенюк Т. А., Шкоріної О. І., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунальної організації «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» (далі - КП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва»), третя особа - первинна профспілкова організація Олександрівської клінічної лікарні м. Києва, про визнання незаконними та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення. Позовна заява мотивована тим, що він працює на посаді завідуючого сателітним відділенням діалізу у КП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва». 24 лютого 2017 року наказом відповідача № 53/к «Про застосування дисциплінарного стягнення» йому було оголошено догану за неналежне виконання функціональних обов`язків та розпоряджень головного лікаря, оскільки він, начебто, володів інформацією про те, що у відділенні станом на початок лютого 2017 року повністю відсутній розчин натрію хлориду 0,9 %, без якого лікування пацієнтів методом діалізу є неможливим, але він не вжив заходів для забезпечення роботи апаратів й збереження життя пацієнтів. Проте вказаний наказ він вважає незаконним та необґрунтованим, оскільки 13 лютого 2017 року на баланс лікарні згідно з актом приймання-передачі товару було прийнято апарати для гемодіалізу «Artis Physio» виробника «Gambro Dasko S.p .А.», які, як йому стало відомо, 14 лютого 2017 року планувалося розмістити у сателітному відділенні діалізу лікарні. Незважаючи на те, що саме він є завідуючим цього відділу та за посадою у межах визначених посадовою інструкцією повноважень відповідає за його належне функціонування, йому не було повідомлено уповноваженими посадовими особами адміністрації лікарні про введення 14 лютого 2017 року до експлуатації у відділенні додатково десяти зазначених апаратів. Про вищевказані обставини він дізнався лише 13 лютого 2017 року та відразу у межах своєї компетенції вжив заходів щодо забезпечення відділення необхідною кількістю витратних матеріалів, з урахуванням додаткової кількості встановлених апаратів. Потреба відділення у витратних матеріалах, у тому числі фізіологічному розчині натрію хлориду 0,9 %, визначається з урахуванням, зокрема, установленої у ньому кількості апаратів для гемодіалізу та об`єму використання ними вказаного розчину. Тобто, до 13 лютого 2017 року об`єм витратних матеріалів, у тому числі фізіологічного розчину натрію хлориду 0,9 %, визначався на підставі існуючої кількості апаратів для гемодіалізу у відділенні та їх технічних характеристик. Потреба у фізіологічному розчині натрію хлориду 0,9 % при експлуатації раніше діючих у відділенні апаратів для гемодіалізу «Gambro Innova» складала 400-600 мл. на один генератор. При цьому, потреба у розчині натрію хлориду при використанні одного нового апарату становила уже 800-1000 мл., тобто фактично у два рази більше. Таким чином, введення до експлуатації нових апаратів автоматично збільшило у два рази потребу відділення у фізіологічному розчині натрію хлориду 0,9 %. Зважаючи на вказані обставини, керівництво лікарні зобов`язано було заздалегідь повідомити його про введення до експлуатації нових апаратів з метою забезпечення належного функціонування відділення та проведення ним процедур гемодіалізу з використанням нових апаратів. 13 лютого 2017 року він направив на ім`я головного лікаря письмовий рапорт, в якому виклав потребу відділення у збільшенні отримуваного ним фізіологічного розчину натрій хлориду 0,9 %, надавши головному лікарю вичерпну інформацію про кількісну потребу вказаного розчину для нормальної роботи відділення на період з 14 лютого 2017 року до 18 лютого 2017 року, включно. Вищевказані обставини свідчать про належне виконання ним своїх посадових обов`язків та халатне ставлення відповідальних осіб адміністрації лікарні до питання забезпечення сателітного відділення діалізу витратними матеріалами для використання нових апаратів. У подальшому він усно доповідав заступнику головного лікаря з хірургічної допомоги ОСОБА_3 про місячну потребу відділення у фізіологічному розчині натрій хлориду 0,9 %, а також у письмовій формі надавав вказану інформацію головному лікарю. Крім того, 17 лютого 2017 року, за його вказівкою, старшою медичною сестрою було підготовлено накладну (вимогу) № 3697 в аптеку на місячний об`єм фізіологічного розчину натрій хлориду 0,9 %, враховуючи при цьому збільшену потребу відділення у вказаному розчині при проведенні замісної процедури гемодіалізу з використанням нових апаратів. Вказане замовлення у цей же день було передано до приймальні головного лікаря та затверджене останнім, про що свідчить штамп приймальні на замовленні. На підставі зазначеного замовлення цього ж дня відділення отримало від аптеки вказаний фізіологічний розчин натрій хлориду 0,9 %, необхідний для забезпечення роботи відділення більше одного місяця. Таким чином, факт надання ним усних та письмових доповідей керівництву лікарні та повідомлення місячної потреби відділення у витратних матеріалах, підтверджується, у тому числі замовленням із відміткою приймальні головного лікаря. Проте, незважаючи на зазначені обставини, наказом відповідача від 24 лютого 2017 року № 53/к, без отримання від нього письмових пояснень, йому було оголошено догану за неналежне виконання функціональних обов`язків та розпоряджень головного лікаря, з яким його ознайомлено 28 лютого 2017 року. З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати наказ КП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» від 24 лютого 2017 року № 53/к «Про застосування дисциплінарного стягнення» оголошення йому догани. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2018 року у складі судді Писанця В. А. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасувано наказ КП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» від 24 лютого 2017 року № 53/к «Про застосування дисциплінарного стягнення» щодо оголошення догани завідуючому сателітного відділення діалізу ОСОБА_1 ішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем неодноразово вживались заходи завчасного повідомлення керівництва про потребу відділення у витратних матеріалах та медикаментах, що свідчить про належне виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 , як завідувачем сателітного відділення діалізу, тому необґрунтованим є застосування до останнього дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2018 року апеляційна скарга КП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» задоволена, рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що 29 грудня 2016 року та 13 лютого 2017 року на позабалансовий рахунок у сателітне відділення діалізубуло поставлено нові апарати для діалізу «Artis Physio», на які потреба препарату для забезпечення одного пацієнта у лікуванні методом діалізу складає 800-1000 мл., на відміну від старих апаратів 400-600 мл. При підписанні актів приймання-передачі апаратів штучної нирки від 06 січня 2017 року, від 13 лютого 2017 року, а також проходження персоналом курсу навчання по роботі з апаратом для діалізу «Artis Physio », позивач, як завідувач сателітного відділення діалізу, знаходився на робочому місці і погоджував власним підписом вказані акти. Встановлення цих апаратів, погодження місця їх розташування було б неможливим без попередньої домовленості з завідувачем відділення, тобто з позивачем. Разом з тим, ОСОБА_1 у встановленні строки, кожного місяця не подавав відповідачу відповідну потребу відділення в усіх видах витратних матеріалів та медикаментів, у зв`язку з чим виникла відсутність лікарських засобів для забезпечення роботи вищевказаних апаратів та загроза збереження здоров`я та життя пацієнтів. Позивач звітував за попередні місяці про кількість пацієнтів, які перебувають на лікуванні в його відділенні, розрахунок дози того чи іншого препарату, який використовувався для кожного пацієнта індивідуально, проте не звертався із потребою про необхідність лікарських засобів на наступний місяць, враховуючи наявність установлених нових апаратів штучної нирки, які потребують більшої кількості препарату на одного пацієнта, ніж старі апарати. Ураховуючи викладене, позивачем не здійснювались відповідно до пунктів 1.2, 2.4.4., 4.2. Посадової інструкції завідувача сателітного відділення діалізузаходи завчасного повідомлення керівництва про потребу відділення у витратних матеріалах та медикаментах, що призвело до відсутності у відділенні необхідних лікарських засобів і загрози життю та здоров`ю пацієнтів, а тому відповідачем обґрунтовано застосовано до нього дисциплінарне стягнення, у вигляді догани. У рапорті від 08 лютого 2017 року про вимогу позивача вирішити питання забезпечення витратними матеріалами для апарату « INNOVA » або встановлення апаратів « ARTIA », відсутні відомості про його подання до канцелярії лікарні та він не спростовує того факту, що станом на грудень 2016 року й січень-лютий 2017 року були відсутні необхідні лікарські засоби у відділенні, а лише підтверджує те, що позивач із запізненням звернувся до відповідача з такою потребою. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що позивачу завчасно адміністрацією лікарні не було повідомлено про заплановане прийняття 13 лютого 2018 року додатково 10 апаратів для діалізу та введення їх 14 лютого 2017 року до експлуатації у сателітному відділенні діалізу. Про вищевказані обставини він самостійно дізнався лише 13 лютого 2017 року та відразу у межах своєї компетенції вжив заходів щодо забезпечення відділення необхідною кількістю витратних матеріалів. Він належно та вчасно інформував адміністрацію лікарні про попит відділення, у тому числі у витратних матеріалах. Крім того, 17 лютого 2017 року за вказівкою позивача старшою медичною сестрою було підготовлено накладну (вимогу) в аптеку на місячний об`єм фізіологічного розчину натрій хлориду 0,9 %, тобто з урахуванням збільшеної потреби відділення у цьому розчині, яка була затверджена головним лікарем. На підставі зазначеного замовлення відділення отримало від аптеки вказаний фізіологічний розчин необхідний для забезпечення роботи більше одного місяця. Проте у порушення трудових прав позивача та незважаючи на виконання ним усіх покладених на нього посадових обов`язків, спірним наказом застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення. Відповідач не зажадав від позивача письмових пояснень щодо дисциплінарного правопорушення, чим порушив положення частини першої статті 149 КЗпП України. Доводи особи, яка подала відзив У серпні 2018 року КП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» подало відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Позивачем було порушено свої трудові обов`язки шляхом завчасного неповідомлення керівництва про потребу відділення у витратних матеріалах та медикаментах, що призвело до відсутності у відділенні необхідних лікарських засобів і загрози життю і здоров`ю пацієнтів, тому до нього правомірно застосовано дисциплінарне стягнення. Письмових пояснень від позивача щодо ситуації у відділенні не надійшло, що підтверджується актом від 24 лютого 2017 року комісії у складі заступника головного лікаря з хірургії ОСОБА_3, начальника відділу кадрів ОСОБА_7 , провідного юрисконсульта ОСОБА_6 Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 757/18215/17-ц з Печерського районного суду м. Києва. У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу передано судді доповідачеві. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права У статті 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Відповідно до частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Статтею 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Відповідно до частини третьої статті 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що при підписанні актів приймання-передачі апаратів штучної нирки від 06 січня 2017 року, від 13 лютого 2017 року, а також проходження персоналом курсу навчання по роботі з апаратом для діалізу «Artis Physio», ОСОБА_1 , як завідувач сателітного відділення діалізу, знаходився на робочому місці і погоджував власним підписом вказані акти (а.с. 80-81, т. 2). Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що встановлення вищевказаних апаратів, погодження місця їх розташування є неможливим, без попередньої домовленості з позивачем, як завідувачем сателітного відділення діалізу, що свідчить про обізнаність останнього щодо надходження до відділення нових апаратів. Ці обставини спростовують доводи касаційної скарги у відповідній частині. Ураховуючи викладене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що позивач звітував за попередні місяці про кількість пацієнтів, які перебувають на лікуванні в його відділенні, розрахунок дози того чи іншого препарату, який використовувався для кожного пацієнта індивідуально, проте не звертався заздалегідь до відповідача із потребою про необхідність лікарських засобів на наступний місяць, враховуючи наявність установлених нових апаратів штучної нирки, які потребують більшої кількості препарату на одного пацієнта, ніж старі апарати, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині. Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 належним чином посадові обов`язки не виконувалися, а саме не було здійснено заходи завчасного повідомлення керівництва про потребу відділення у витратних матеріалах та медикаментах, що призвело до відсутності станом на грудень 2016 року, січень-лютий 2017 року у відділенні необхідних лікарських засобів і призвело до загрози життю та здоров`ю пацієнтів, унаслідок чого відповідачем обґрунтовано застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Доводи касаційної скарги про те, що позивач належно та вчасно інформував адміністрацію лікарні про попит відділення, у тому числі у витратних матеріалах, безпідставні, оскільки спростовані вищевказаними встановленими апеляційним судом обставинами. Посилання касаційної скарги на те, що відповідач не зажадав від позивача письмових пояснень щодо дисциплінарного правопорушення, чим порушив положення частини першої статті 149 КЗпП України, на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються актом від 24 лютого 2017 року комісії у складі заступника головного лікаря з хірургії ОСОБА_3, начальника відділу кадрів ОСОБА_7 , провідного юрисконсульта ОСОБА_6 , згідно з яким станом на 24 лютого 2017 року ОСОБА_1 відповідні письмові пояснення по суті не подав, хоча під підпис був ознайомлений з резолюцією головного лікаря про необхідність надання пояснення щодо неповідомлення заздалегідь адміністрації лікарні про потребу відділення у витратних матеріалах та медикаментах (а.с. 12, т. 1). Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства. Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Постанову апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2018 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник