Ухвала КЦС ВС № 266/2141/17

Ухвала 30 квітня 2020 року м. Київ справа № 266/2141/17 провадження № 61-6732ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 04 липня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 19 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, витребування автомобіля, визнання права власності на автомобіль, ВСТАНОВИВ: 08 квітня 2020 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подано касаційну скаргу (надійшла 14 квітня 2020 року) на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 04 липня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 19 жовтня 2019 року у вказаній справі. Вказана касаційна скарга не може бути прийнята до провадження судом касаційної інстанції, оскільки порушено вимоги частини другої статті 392 ЦПК України - не зазначено підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень та не вказано дату рішення, що оскаржується відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень. Також в порушення статті 9 ЦПК України касаційну скаргу подано не державною мовою. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. У порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначені передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень. Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначені передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень. 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Таким чином, заявнику слід надати уточнену редакцію касаційної скарги із зазначенням підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини другої статі 389 ЦПК України. Крім цього, частиною першою статті 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова. Згідно із частиною першою статті 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах проводиться державною мовою. Частинами першою, третьою статті 14 та статтею 6 Закону України «Про засади мовної політики» встановлено, що державною мовою України є українська мова, а сторони, які беруть участь у справі, подають письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. Подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 9 ЦПК України, оскільки викладена не державною мовою. Враховуючи наведене вище, заявнику необхідно подати до Верховного Суду касаційну скаргу, викладену державною мовою. Крім того, у порушення пункту 4 частини другої статті 392 ЦПК України заявником зазначено, що оскаржується постанова Донецького апеляційного суду від 19 жовтня 2019 року, однак згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, правильною датою ухвалення оскаржуваної постанови апеляційного суду є 10 жовтня 2019 року. Таким чином, заявнику необхідно подати до Верховного Суду касаційну скаргу у новій редакції із зазначенням правильної дати оскаржуваної постанови Донецького апеляційного суду. Згідно з частиною другою та частиною третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 04 липня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 19 жовтня 2019 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 30 травня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя С. Ф. Хопта