Ухвала КЦС ВС № 152/1957/15-ц

Ухвала 29 квітня 2020 року м. Київ справа № 152/1957/15-ц провадження № 61-4141ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 10 жовтня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» про стягнення індексації та компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати і середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром», який в подальшому реорганізовано в Приватне акціонерне товариство «Концерн Хлібпром» (далі- ПрАТ «Концерн Хлібпром») про стягнення індексації та компенсації в зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди. Позов обґрунтовано тим, що з 25 липня 2003 року по 01 лютого 2013 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем. 01 лютого 2013 року його було звільнено з роботи за скороченням штату на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). При звільненні відповідач не провів з ним повного розрахунку, що стало підставою для звернення до суду. Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 27 грудня 2017 року у справі № 152/1527/13-ц за результатами перегляду рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 серпня 2013 року, з відповідача на користь ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість із заробітної плати в розмірі 19 890,82 грн за період з січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, моральну шкоду в розмірі 1 000,00 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 лютого 2013 року по 30 липня 2013 року в розмірі 22 835,96 грн. На підставі вказаних судових рішень йому 21 вересня 2015 року було виплачено заборгованість по заробітній платі та моральну шкоду в розмірі 20 786,00 грн, що на 104,45 грн менше ніж зазначено в рішенні суду. Оскільки виплата заробітної плати відбулася у вересні 2015 року, тому позивач просив стягнути з відповідача індексацію присудженої йому за 2011-2012 роки заробітної плати, розраховану станом на вересень 2015 року (на час проведення розрахунку). Окрім того, позивач, посилаючись на положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» просив стягнути з відповідача компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, розмір якої станом на вересень 2015 року (здійснення розрахунку) становить 29 233,42 грн. Позивач неодноразово збільшував позовні вимоги в частині розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та остаточно просив стягнути з відповідача 876 910, 87 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до дати фактичного розрахунку, тобто з 01 серпня 2013 року (з урахуванням того, що по 30 липня 2013 року судом у справі № 152/1527/13-ц було стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні) та по 04 вересня 2019 року (день, коли було призначено по справі судове засідання, в якому він сподівався на ухвалення судом рішення по справі). Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн, позивач послався на неправомірність дій відповідача по невиплаті заробітної плати в повному обсязі, що поставило в скрутне матеріальне становище не лише його особисто, але і його сім`ю, спричинило моральні та душевні переживання. Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 10 жовтня 2019 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 21 жовтня 2019 року? позов ОСОБА_1 задоволено частково та ухвалено стягнути з ПрАТ «Концерн Хлібпром», на користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати за 2011 - 2012 роки на вересень 2015 року в сумі 17 309,73 грн, компенсацію втрати заборгованої заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за 2011- 2012 роки на вересень 2015 року в сумі 29 233,42 грн, судові витрати на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн, моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 9 053,80 грн судового збору, сплату якого було відстрочено ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 11 липня 2019 року. Постановою Вінницького апеляційного суду від 16 січня 2020 року апеляційні скарги ПрАТ «Концерн Хлібпром» та ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 10 жовтня 2019 року в частині стягнення з ПрАТ «Концерн Хлібпром» на користь ОСОБА_1 індексації з заробітної плати за 2011 - 2012 роки на вересень 2015 року в сумі 29 233,42 грн та в частині стягнення з ОСОБА_1 9 053,80 грн судового збору на користь держави скасовано та ухвалено в цій частині нове. Стягнуто з ПрАТ «Концерн Хлібпром» на користь ОСОБА_1 22 866,64 грн компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «Концерн Хлібпром» про стягнення індексації заробітної плати відмовлено. Стягнуто з ПрАТ «Концерн Хлібпром» на користь держави судовий збір у розмірі 174,17 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 5 364,63 грн судового збору на користь держави. В іншій частині рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 10 жовтня 2019 року залишено без змін. ОСОБА_1 у лютому 2020 року засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 10 жовтня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 січня 2020 року в частині відмови в стягненні з ПрАТ «Концерн Хлібпром» на його користь середнього заробітку за час розрахунку при звільненні та в частині стягненні з нього судового збору на користь держави. Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 10 жовтня 2019 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 16 січня 2020 року, відстрочено сплату судового збору у розмірі 10 613,50 грн. Цією ж ухвалою залишено касаційну скаргу без руху, зокрема запропоновано скаржнику сплатити судовий збір у розмірі 1 566,41 грн та надати касаційну скаргу у новій редакції у відповідності до вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України. У встановлений строк ОСОБА_1 подав до Верховного Суду матеріали на усунення недоліків, зокрема квитанцію про сплату судового збору від 08 квітня 2020 року № 0.0.1670733513.2 у розмірі 1 566,41 грн та касаційну скаргу в новій редакції. Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено підстави касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, зокрема такими підставами є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права виключно у випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 552/993/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 337/3085/16-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 134/1781/16-ц, від 01 серпня 2019 року у справі № 643/11664/16-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 553/3550/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 522/12765/15-ц, від 16 січня 2018 року у справі № 465/2152/15-ц, від 05 березня 2018 року у справі № 761/33098/17, від 26 квітня 2018 року у справі № 203/3084/17-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга подана у передбачений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. З урахуванням наведеного касаційне провадження в цій справі необхідно відкрити. Керуючись статтями 389, 390, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» про стягнення індексації та компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати і середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 10 жовтня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 січня 2020 року. Витребувати з Шаргородського районного суду Вінницької області матеріали вищезазначеної цивільної справи № 152/1957/15-ц. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в 10-денний строк з дня отримання ухвали. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик