Постанова 4824 № 373/1338/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 5 травня 2020 року місто Київ справа № 373/1338/19 провадження №22-ц/824/4807/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., сторони: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" відповідач - ОСОБА_1 розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2019 року, ухвалене у складі судді Реви О.І., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2019 року позивач АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 16 травня 2011 року, згідно з якою отримав кредит у розмірі 25000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту згідно п.2.1.1.5.7. При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Формулярами та стандартними формами є саме Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У порушення умов договору відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, зобов`язання за вказаним договором не виконав та, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 51324 грн.47 коп., з яких: 23175 грн.09 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 12207 грн.58коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 12271 грн.59 коп. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 750 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 2420 грн. 21 коп. - штраф (процентна складова). Посилаючись на зазначені обставини позивач просив позов задовольнити. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2019 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач АТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі посилається на те, що рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Представник позивача в апеляційній скарзі, зокрема зазначає про те, що висновок суду про відсутність у ОСОБА_1 боргу за тілом кредиту шляхом визначення загальної суми внесеної позичальником на погашення кредиту є помилковим, оскільки після часткового погашення боргу, позичальник знову використовував кредитні кошти. Судом першої інстанції невірно визначена сума внесена відповідачем на картковий рахунок, замість 47532 грн.74 коп. внесено 44532 грн.74 коп., та не врахована загальна сума використаних позичальником кредитних коштів в розмірі 59474 грн.83 коп., що підтверджується випискою по картрахунку, яку апелянт додав до апеляційної скарги та просив її долучити до матеріалів справи і дослідити як додатковий доказ. Крім того, апелянт посилався на те, що встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні фактично отриманих відповідачем грошових коштів у повному обсязі. Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 в частині задоволення вимог позивача про стягнення фактично отриманих коштів позичальником. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом установлено, що 16 травня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Відповідач ОСОБА_1 отримав дебетову особисту картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. У заяві відповідач засвідчив свою згоду на те, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг і погоджується на оформлення послуги. Крім того, заява містить персональні дані відповідача, контактну інформацію, дату та його підпис. До цього договору банк додав Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 6 березня 2010 року № СП-2010-256. Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 10 липня 2019 року становить 51324 грн.47 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту - 23175 грн.05 коп., заборгованості за простроченим тілом кредиту - 12207 грн58 коп., нарахованої пені за прострочене зобов`язання - 12271 грн.59 коп., нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 750 грн., штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штрафу (процентна складова) - 2420 грн. 21 коп.. Крім того, судом установлено, що у заяві позичальника від 16 травня 2011 року процентна ставка не зазначена. Окрім того, заява підписана ОСОБА_1 не містить умов про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Заява була оформлена на видачу особистої дебетової картки, що не свідчить про укладення кредитного договору. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату заборгованості за простроченим тілом кредиту, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки вони достовірно не підтверджують вказані обставини. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою частиною кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ОСОБА_1 і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Зважаючи на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, а також відповідальність у вигляді пені та штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, немає. При цьому, судом першої інстанції врахована позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року в справі № 342/180/17. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення суми непогашеного тіла кредиту та заборгованості за простроченим тілом кредиту, суд першої інстанції виходив із того, що укладений між сторонами договір від 16 травня 2011 року у вигляді заяви - анкети, підписаної сторонами, не містить умов кредитування, строку повернення кредиту (користування ним). Зважаючи на те, що за період з 29 травня 2017 року по 13 листопада 2018 року ОСОБА_1 здійснив операції з поповнення коштів на свій картковий рахунок в загальному розмірі 47532 грн.74 коп., що значно перевищує загальну суму заборгованості непогашеного тіла кредиту та простроченого тіла кредиту, підстави для стягнення заявлених позивачем сум заборгованості по тілу кредиту відсутні. При цьому судом ураховано, що позивачем не доведено правомірність вимог в частині стягнення з відповідача пені та штрафів. Висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам та вимогам матеріального права. В частинах 1 та 2 статті 207 ЦК України закріплено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частино 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля. Перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому Друга сторона не може запропоновувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У заяві позичальника від 16 травня 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги про стягнення пені та штрафів, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку заборгованості за договором від 16 травня 2011 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», Універсальна Contract», «Універсальна Gold»., які додані позивачем до позовної заяви Кожний вид пільгової картки передбачає пільговий період, базову процентну ставку на місяць, обов`язковий щомісячний платіж, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів. Наведені Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, витяг з Тарифів обслуговування позичальником не підписані. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови кредитування розумів відповідач, був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. У постанові від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала на мінливість Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливість використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. За наведених обставин висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» пені та штрафу у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті у анкеті-заяві від 16 травня 2011 року, є законним і обґрунтованим. При цьому судом першої інстанції вірно застосовано правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та за простроченим тілом кредиту, оскільки з наданого позивачем до позовної заяви розрахунку вбачається, що відповідачем сплачено за період з 29 травня 2017 року по 10 липня 2019 року 45719 грн.89 коп. (сума перерахована апеляційним судом), що перевищує сума заборгованості, яку просив стягнути позивач, без урахування сум пені та штрафів, вимоги щодо яких суд першої інстанції правильно вважав недоведеними. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту, не врахував суму використаних ОСОБА_1 кредитних коштів, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч.2 ст.83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Позивачем до позовної заяви надані копія анкети-заяви ОСОБА_1 , розрахунок заборгованості, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», Універсальна Contract», «Універсальна Gold». Доказів на підтвердження суми використаних ОСОБА_1 кредитних коштів позивачем суду першої інстанції не надано. Таким чином, суд першої інстанції і не міг врахувати суму кредитних коштів використаних відповідачем, оскільки доказів на підтвердження цієї обставини позивачем не надано. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Надана апелянтом до апеляційної скарги виписка по рахунку позичальника ОСОБА_1 не може бути прийнята апеляційним судом, оскільки позивачем не надано доказів неможливості подання виписки по рахунку до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Крім того, слід зауважити, що судом першої інстанції правильно враховані висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 в частині вирішення вимог про стягнення пені і штрафів. Що стосується вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, то висновки Великої Палати Верховного Суду не підлягають врахуванню у цій справі, оскільки обставини щодо повернення позичальником грошових коштів у рахунок погашення заборгованості у цих справах не тотожні. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Привабанк» - залишити без задоволення. Рішення Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус