Постанова 4801 № 220/2354/2012

Справа № 220/2354/2012 Провадження № 22-ц/801/1071/2020 Категорія: 105 Головуючий у суді 1-ї інстанції Марченко Л. В. Доповідач:Стадник І. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 05 травня 2020 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Стадника І.М. (судді-доповідача), суддів: Марчук В.С., Матківської М.В., з участю секретаря судового засідання Безрученко Н.Р., розглянув у судовому засіданні в залі судових засідань № 2 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шиманського Віталія Миколайовича на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2012 року, ухвалене суддею Марченко Л.В., дата складення повного тесту якого є невідомою в справі №220/2354/2012 за заявою прокурора Погребищенського району (заявник) за участі Станилівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області (заінтересована особа) про визнання спадщини відумерлою, встановив: В порядку статті 45 ЦПК України (в редакції 2004 року) прокурор Погребищенського району в інтересах Станилівської сільської ради Погребищенського району звернувся до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, обґрунтовуючи її тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії IV-ВН №000401 була власником земельної ділянки розміром 2,15 га, розташованої на території Станилівської сільської ради. З часу відкриття спадщини упродовж року та до часу звернення в суд ніхто із спадкоємців померлої ОСОБА_2 спадщину не прийняв і не звертався до сільської ради щодо оформлення спадщини. Оскільки невизначеність правого статусу спадкового майна призводить до безоплатного користування ним третіми особами та ненадходження коштів до місцевого бюджету, прокурор просив визнати відумерлою спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 та передати право власності на землю територіальній громаді Станилівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області. Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 13 листопада 2012 року заяву задоволено, визнано відумерлою спадщину, що відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 у виді земельної ділянки, розміром 2,15 га, розташованої на території Станилівської сільської ради. Визнано право власності на земельну ділянку, розміром 2,15 га розташованої на території Станилівської сільської ради за територіальною громадою Станилівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області. Не погодившись із рішенням суду, особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 через свого представника адвоката Шиманського В.М. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права просить скасувати рішення та ухвалити нове про залишення заяви без розгляду. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що ОСОБА_1 відповідно до ст. ст.1268, 1270 ЦК України є спадкоємцем першої черги після смерті матері ОСОБА_2 , оскільки на момент її смерті проживав з нею в одному будинку без реєстрації. Крім того зазначив, що судом першої інстанції невірно застосовано положення ЦК УРСР, оскільки застосуванню підлягають положення п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Учасники справи відзиви на апеляційну скаргу не подали. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України. В судовому засіданні представник апелянта - адвокат Шиманський В.М. вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, і просив задовольнити. Прокурор ОСОБА_3 проти вимог апеляційної скарги заперечувала, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване. Представник заінтересованої особи - Станилівської сільської ради до суду не з`явився. Апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення з таких підстав. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися за засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення, суд, зокрема, вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити тощо. Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає. Задовольняючи заяву прокурора Погребищенського району подану в інтересах Станилівської сільської ради Погребищенського району, суд першої інстанції виходив з того, що спадкоємців після смерті ОСОБА_2 немає, а тому спадкове майно, яке входить до складу спадщини слід визнати відумерлою спадщиною та визнати право власності на це майно за територіальної громадою Станилівської сільської ради. При цьому суд керувався нормами ЦК України, а саме статтею 1277 цього Кодексу. Звертаючись із заявою про визнання спадщини відумерлою, прокурор Погребищенського району Вінницької області посилався на норму статті 1277 ЦК України, яка набрала чинності з 01 січня 2004 року, відповідно до якої у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Як роз`яснено в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року . У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть від 19.07.2016 серії НОМЕР_1 та інформації зі Спадкового реєстру від 25.10.2012 № 32140752 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 14, 26). Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на земельну ділянку, площею 2,15 га, що розташована на території Станилівської сільської ради Погребищенського району, яка належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ВН №000401, виданого 15.03.2002. Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 і до дня її смерті проживав без реєстрації в одному будинку разом з матір`ю та братом, що підтверджується актом від 17.10.2019 (а.с. 28). Відповідно до довідки Погребищенської районної державної нотаріальної контори від 17.10.2012 №779 спадкова справа після померлої ОСОБА_2 не заводилась, будь-яка інформація щодо наявності чи відсутності спадкоємців відсутня. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася після 01 січня 2004 року . У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини та кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються ЦК України. Як встановлено судом, спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто під час чинності ЦК УРСР, а тому до спірних правовідносин повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, які чинні на момент їх виникнення, а саме ЦК УРСР 1963 року. Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави. Згідно зі статтями 525, 526 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місцезнаходження майна або його основної частини. Статтею 548 ЦК УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Згідно з положеннями статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 555 ЦК УРСР спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини. Норми пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, за якими ЦК України застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, необхідно розуміти таким чином, що правила Книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529-531 ЦК УРСР. Із метою єдності правозастосовної практики і уникнення колізій щодо спадкування державою (стаття 555 ЦК УРСР) та переходу спадщини, визнаної судом відумерлою, у власність територіальної громади (стаття 1277 ЦК України) правила абзацу 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України необхідно застосовувати, якщо спадщина відкрилась після 01 липня 2003 року , проте не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мають право спадкування відповідно до норм ЦК УРСР. Таким чином, сплив однорічного строку, встановленого частиною другою статті 1277 ЦК України та абзацу 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України може підлягати обчисленню, починаючи не раніше 01 липня 2003 року. Суд першої інстанції на зазначенні норми уваги не звернув та не врахував, що, спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася до набрання чинності ЦК України, а відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, а саме ЦК УРСР, яким не передбачалась можливість визнання спадщини відумерлою та перехід прав і обов`язків від спадкодавця до органу місцевого самоврядування. Неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду і ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в задоволенні позову. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 376, 382, 384 ЦПК України, Суд, постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шиманського Віталія Миколайовича задовольнити частково, рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 13 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення. В задоволенні заяви прокурора Погребищенського району в інтересах Станилівської сільської ради Погребищенського району про визнання спадщини відумерлою - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий І.М. Стадник Судді В.С.Марчук М.В.Матківська