Постанова 4818 № 613/837/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «04» травня 2020 року м. Харків справа № 613/837/19-ц провадження № 22ц/818/1921/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», представниця позивача - Савіхіна А.М., відповідач - ОСОБА_1 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 24 грудня 2019 року в складі судді Уварової Ю.В. в с т а н о в и в: У червні 2019 року засобами поштового зв`язку Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 13 грудня 2010 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 15 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Зазначив, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Вказав, що банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 03 червня 2019 року має заборгованість в розмірі 38 937,53 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 15 548,56 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту - 9679,87 грн, заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом - 0,00 грн, заборгованості за пенею за прострочене зобов`язання - 10 528,74 грн, заборгованості за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн - 850,00 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,00 грн, штраф (процентна складова) - 1830,36 грн. Вказав, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав банку. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 13 грудня 2010 року у розмірі 38 937,53 грн та судові витрати в розмірі 1921,00 грн. Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 24 грудня 2019 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 13 грудня 2010 року в розмірі 25 228,43 грн та судовий збір в розмірі 1244,61 грн, а всього 26 473,04 грн; в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інших платежів за вказаним кредитним договором - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог банку та стягнення з нього заборгованості за кредитним договором від 13 грудня 2010 року в розмірі 25 228,43 та судового збору в розмірі 1244,61 грн - скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог банку. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначив, що він повернув усі кошти, які знімав з рахунку, а позивач зараховував повернуті ним кошти на погашення процентів та пені, а не на погашення тіла кредиту, та в подальшому списання тіла кредиту не відбувалося, а відбувалося списання відсотків за використання кредитного ліміту; що позивач самовільно щомісяця з лютого 2018 року по січень 2019 року перераховував кошти в розмірі 681,10 грн як «щомісячний платіж по сервісу «оплата частинами» за покупку в магазині АЛЛО»; що надана позивачем копія Умов та Правил ним не підписані і тому не може належним чином ідентифікована в якості допустимого доказу укладення письмового договору на цих умовах; що кредитною карткою він не користується більше двох років, кошти з неї не знімав та не переводив шляхом безготівкового переводу, а інформація, зазначена позивачем у розрахунку, не відповідає дійсності. 01 квітня 2020 року від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення, в яких банк зазначив, що відповідач підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та саме в цьому документі, який підписаний відповідачем, та зі змістом якого він ознайомлений, вказані також базова процентна ставка, розмір щомісячного платежу, розмір та порядок розрахунку пені за несвоєчасне погашення заборгованості та штрафу. Вказав, що на цій довідці зазначена абревіатуру SAMDN50000038976032, який не є номером договору, а відноситься до технічної нумерації активу, використовується тільки у внутрішніх сервісах банку з метою ідентифікації зобов`язання. Зазначив, що цей номер не відноситься до номеру кредитного договору та рахунку. Більше того, може змінюватися банком у зв`язку з перевипуском картки, відкриттям додаткових рахунків, зміни тарифного плану, підвищення класу карток тощо, що передбачено умовами договору. Зазначив, що 26 вересня 2017 року відповідачу збільшено кредитний ліміт по картковому рахунку до 15 000,00 грн. При цьому баком неодноразово перевипускалися та надавалися картки відповідачу, остання з яких видана строком дії до грудня 2021 року. Вважав, що банком надані суду саме первісні бухгалтерські документи про видачу та сплату коштів за кредитним договором. Надана виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. 06 червня 2017 року ОСОБА_1 скористався послугами сервісу «оплата частинами», здійснивши покупку на суму 13 098,00 грн в магазині «АЛЛО», тобто скористався кредитною карткою банку через термінал із вводом пін-кода. Сервіс «оплата частинами» не є окремим кредитним договором, а є тільки додатковою послугою для власників кредитних карток, тому підписання окремого кредитного договору не вимагається. Оформлення кредиту за зазначеним сервісом підтверджує збільшення ліміту кредитування та пояснює розмір заборгованості за тілом кредиту. Зазначив, що перший і другий платіж за сервісом «оплата частинами» здійснено за рахунок власних коштів відповідача. Надалі, згідно виписки по рахунку, щомісячно з 06 серпня 2017 року по 06 січня 2019 року здійснювалися списання для послуги «оплата частинами» в сумі 681,10 грн на загальну суму 12 259,80 грн. Таким чином, тіло кредиту склало 15 000,00 грн - кредитний ліміт на картковий рахунок + 12 259,80 грн за сервісом «оплата частинами», а всього тіло кредиту склало 27 259,80 грн. Вказав, що після списання вказаних коштів з його рахунку, відповідач не звертався до банку з метою з`ясування підстав такого списання. Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, рішення суду в оскаржуваній частині - змінити. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивовано тим, що оскільки в Умовах та Правилах надання банківських послуг зазначено, за яких умов стягується з боржника заборгованість за простроченим тілом кредиту, яка відома боржнику, так як він підписав заяву - анкету та довідку про умови кредитування, позов банку і в цій частині підлягає задоволенню. Проте з таким висновком суду в цій частині погодитися не можна, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13 грудня 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання заяви-анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів банку у Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк». Згідно з вказаним договором, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. В подальшому кредитний ліміт збільшено до 15 000,00 грн. З довідки Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» вбачається, що за вказаним договором ОСОБА_1 було надано кредитні картки №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 остання з яких має термін дії до грудня 2021 року. Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» передбачають стягнення неустойки (штрафу, пені), що відповідно до статті 549 ЦК України може бути грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства (стаття 551 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Аналізуючи наведені норми права слід зазначити, що в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Так, пунктами 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором, а у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі, простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку. Відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів за кожним з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору. У відповідності до пункту 1.1.7.11 Умов та Правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же строк. Пунктом 2.1.1.2.12 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що після настання зазначеного на картці останнього місяця терміну її дії банком випускається картка на новий термін, за що клієнтом вноситься плата згідно діючих тарифів. Пунктом 2.1.1.2.13 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт зобов`язаний до закінчення останнього місяця терміну дії картки звернутись до обслуговуючого відділення банку для отримання платіжної картки з новим терміном дії. Невиконання цього обов`язку не звільняє клієнта від виконання договірних зобов`язань. Пунктом 2.1.1.12.4 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що встановлено термін внесення мінімального обов`язкового платежу за кредитом, а також овердрафту - до 1-го числа місяця, наступного за розрахунковим в розмірі, розрахованому згідно Тарифу від суми поточних боргових зобов`язань. Платіж включає відсотки за користування кредитом, передбачені Тарифом, частину заборгованості за тілом кредиту, штраф згідно цих Умов. Термін повернення овердрафту в повному обсязі - протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту; термін погашення відсотків за овердрафтом - щомісячно за попередній місяць до 1-го числа. Пунктом 2.1.1.12.5 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що у разі наявності прострочених кредитів (овердрафту) - терміном повернення кредиту (овердрафту) у повному обсязі є 211-й день з моменту виникнення такої заборгованості; термін повернення овердрафту в повному обсязі - протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту; термін погашення відсотків по овердрафту - щомісячно за попередній місяць до 25-го числа; термін погашення штрафів і пені за кредитом - з дня нарахування. Із довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» за договором № SAMDN50000038976032, яку підписано ОСОБА_1 13 грудня 2010 року вбачається, що встановлено пільговий період до 55 днів (пільгова ставка дії за умови погашення заборгованості до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості), базова % ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості з розрахунку 360 днів в році) - 2,5%, розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50,00 грн та не більше залишку заборгованості, строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим; розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості: ПЕНЯ = пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = (базова процентна ставка за договором) / 30, - нараховується за кожен день прострочення кредиту, а пеня (2) = 1 % від заборгованості, але не менше 30,00 грн в місяць, - нараховується 1 раз в місяць при наявності прострочення за кредитом або процентам 5 і більше днів при утворенні простроченої заборгованості на суму від 50,00 грн і більше; штраф за порушення строків платежів за будь-яким з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів - 500,00 грн + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісії. У порушення зазначених умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за договором № б/н від 13 грудня 2010 року належним чином не виконав. Як вбачається з матеріалів справи за розрахунком банку станом на 03 червня 2019 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 38 937,53 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 15 548,56 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту - 9679,87 грн, заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом - 0,00 грн, заборгованості за пенею за прострочене зобов`язання - 10 528,74 грн, заборгованості за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн - 850,00 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,00 грн, штраф (процентна складова) - 1830,36 грн Задовольняючи позовні вимоги банку в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 15 548,56 грн, суд першої інстанції правильно виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк» не повернуті, та враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначено моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тобто стягнення тіла кредиту. У зв`язку з чим рішення суду в цій частині є законним та обгрунтованим. Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині щодо стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 9679,87 грн, виходячи з наступного. Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 13 грудня 2010 року уклав з банком договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, якими передбачено можливість підключення до сервісу «оплата частинами» та викладено умови використання послуг цього сервісу. Договір про надання банківських послуг за своїм змістом є ширшим, ніж кредитний договір, оскільки передбачає можливість клієнта в подальшому скористатись тими послугами банку, які визначені в Умовах та Правилах банківських послуг шляхом прийняття пропозиції банку у спосіб, визначений такими Умовами. Умовами та правилами надання банківських послуг передбачена можливість підключення до сервісу «оплата частинами» та викладено умови використання послуг цього сервісу. Разом з тим, за змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Умови і Правила надання банківських послуг Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений. Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, що міститься в матеріалах справи, не містить підпису позичальника, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. В довідці, яку підписано позичальником, також не зазначено умови, за якими банк має право стягувати заборгованість за простроченим тілом кредиту. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати заборгованості за простроченим тілом кредиту. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки нарахування заборгованості за простроченим тілом кредиту передбачено в Умовах та Правилах надання банківських послуг, а вони не містять підпису відповідача, в анкеті-заяві позичальника та в довідці, які безпосередньо підписана останнім, про це також не зазначено, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору. Отже, відсутні підстави для задоволення вимог банку в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 9679,87 грн. Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку в оскаржуваній частині про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та наявні у справі докази, не надав їм належну оцінку, не з`ясував належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог і того, яка саме правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що має суттєве значення для правильного вирішення спору і дійшов помилкового висновку в оскаржуваній частині щодо задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі. За таких обставин рішення суду в оскаржуваній частині підлягає зміні зі зменшенням розміру стягнутої заборгованості, а апеляційна скарга - частковому задоволенню. В іншій частині рішення суду не оскаржувалося та не переглядалося. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 10 статті 141 ЦПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. За подачу позову Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» сплатив 1921,00 грн; позов задоволено частково на 39,93 %, судовий збір за подачу позовної заяви складає 767,06 грн, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»; за апеляційну скаргу ОСОБА_1 сплатив 1867,00 грн; апеляційну скаргу задоволено на 38,37%, судовий збір за подачу апеляційної скарги складає 716,37 грн, який підлягає стягненню з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 . Враховуючи частину 10 статті 141 ЦПК України судовий збір в розмірі 50,69 грн (767,06-716,37) підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк». У зв`язку з чим рішення в цій частині також підлягає зміні зі зменшенням суми стягнутого судового збору. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 24 грудня 2019 року в оскаржуваній частині - змінити. Розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 13 грудня 2010 року зменшити з 25 228,43 грн до 15 548,56 грн та стягнутого судового збору з 1244,61 грн до 50,69 грн, а всього з 26 473,04 грн до 15 599,25 грн. В решті оскаржувану частину рішення суду - залишити без змін. В іншій частині рішення суду не оскаржувалося та не переглядалося. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 04 травня 2020 року.