Постанова 4807 № 321/956/19

Дата документу 29.04.2020 Справа № 321/956/19 Запорізький апеляційний суд Єдиний унікальний № 321/956/19 Головуючий у 1-й інстанції: Кравченко Н.О. Провадження №22-ц/807/1495/20 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Остащенко О.В,, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2020 року за заявою ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, у справі за позовом ОСОБА_1 до Новобогданівської сільської ради Старобогданівського Старостинського округу Запорізької області, ОСОБА_2 , треті особи: Михайлівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання заповіту недійсним,- В С Т А Н О В И В: В липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новобогданівської сільської ради Старобогданівського Старостинського округу Запорізької області, ОСОБА_2 , треті особи: Михайлівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання заповіту недійсним. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померли його батьки: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Після їх смерті позивач та його брати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, у зв`язку з чим в Михайлівській Державній нотаріальній конторі було заведено спадкову справу №45/2019 після смерті ОСОБА_5 та №46/2019 після смерті ОСОБА_6 . Після смерті батьків позивачу стало відомо, що батьки склали заповіти на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до заповіту від 27 квітня 2018 року, складеного та посвідченого секретарем виконавчого комітету Новобогданівської сільської ради Мелітопольського району, Запорізької області, ОСОБА_7 , який був посвідчений на дому в зв`язку з похилим віком спадкодавця, ОСОБА_5 заповіла земельну ділянку (пай) розміром 6,80 га, яка належить померлій на праві приватної власності згідно державного акту серії ІІ-ЗП №041176 виданого 16 жовтня 2001 року, що розташована на території Старобогданівської сільської ради Михайлівського району, Запорізької області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 вважає, що на момент укладення заповіту його мати ОСОБА_5 через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, не була дієздатною в повній мірі, адже тривалий час хворіла на психічне захворювання. Із урахуванням зазначеного позивач просив суд: Визнати недійсним та скасувати заповіт ОСОБА_5 від 27 квітня 2018 року, складеного та посвідченого секретарем виконавчого комітету Новобогданівської сільської ради Мелітопольського району, Запорізької області Гречаною В.О., на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області від 21 січня 2020 року у зв`язку з заявленням представником позивача клопотання про залишення позову без розгляду, ухвалено залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Новобогданівської сільської ради Старобогданівського Старостинського округу Запорізької області, ОСОБА_2 , треті особи: Михайлівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання заповіту недійсним. В січні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, яку було ним уточнено 04 лютого 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, по цивільній справі №321/956/19 за позовом ОСОБА_1 до Новобогданівської сільської ради Старобогданівського Старостинського округу Запорізької області, ОСОБА_2 , треті особи: Михайлівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання заповіту недійсним. Свою заяву заявник обґрунтовує тим, що 21 січня 2020 року під час підготовчого судового засідання позивачем у справі заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, за результатами розгляду клопотання судом було його задоволено та позов залишено без розгляду. Відповідно до положень ч.3 ст. 257 ЦПК України, в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету. У зв`язку з тим, що в ухвалі про залишення позовної заяви без розгляду вказані питання не вирішувались, ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаною заявою. Із урахуванням зазначеного просив суд: Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по оплаті правничої допомоги: 500 гривень - консультація 05 серпня 2019 року у адвоката Мовчана О.Г. ; 1800 гривень - надання правничої допомоги на виконання умов угоди про надання правової допомоги від 06 червня 2019 року; 5000 гривень - надання правничої допомоги на виконання умов договору №2 про надання правової допомоги від 21 січня 2020 року, а всього в розмірі 7 300,00 гривень. Додатковим рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2020 року заяву ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 600 грн. В іншій частині вимог відмовлено. Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким зменшити суму заявлених до стягнення судових витрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що при винесенні додаткового рішення судом першої інстанції не було прийнято до уваги всіх викладених ОСОБА_1 обставин, не було враховано його заперечення та не проаналізовано докази по справі щодо фактичного завищення вартості наданих адвокатом послуг. Крім того, судом не було враховано матеріальний стан ОСОБА_1 . Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 зазначає, що вказану апеляційну скаргу не визнає та вважає необґрунтованою. Під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінкуправовідносинам, досліджено надані докази та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне додаткове рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. У зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін. ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив розглянути справу за апеляційною скаргою у його відсутність та у відсутність його представника. На адресу Запорізького апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , в якому у зв`язку з ситуацією в країні, складним матеріальним становищем та станом здоров`я, він просив проводити розгляд справи за апеляційною скаргою у його відсутність. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином провідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Приймаючи до уваги, що неявка сторін або інших учасників справи, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу за їх відсутності. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає. Як вбачається з матеріалів справи, 02 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новобогданівської сільської ради Старобогданівського Старостинського округу Запорізької області, ОСОБА_2 , треті особи: Михайлівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання заповіту недійсним. 21 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Новобогданівської сільської ради Старобогданівського Старостинського округу Запорізької області, ОСОБА_2 , треті особи: Михайлівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання заповіту недійсним, залишено без розгляду. (а.с.65). Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Відповідно до ч.3 ст. 257 ЦПК України , в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету. Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати. Згідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У пункті 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року роз`яснено, що відповідно до статті 89 ЦПК у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. В інших випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. В ухвалі Михайлівського районного суду Запорізької області від 21 січня 2020 року про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду питання про розподіл судових витрат вирішено не було. В січні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, яку було ним уточнено 04 лютого 2020 року, про винесення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, по цивільній справі №321/956/19 за позовом ОСОБА_1 до Новобогданівської сільської ради Старобогданівського Старостинського округу Запорізької області, ОСОБА_2 , треті особи: Михайлівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання заповіту недійсним.(а.с.73-75). Додатковим рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2020 року заяву ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу - задоволено частково.(а.с. 111-113). Ухвалюючи додаткове рішення від 04 лютого 2020 року, суд першої інстанції виходив із того, що судом не вирішено питання про судові витрати, а оскільки відповідачем подано належні докази щодо обсягу наданих послуг адвоката і виконаних ним робіт та їх вартості, пред`явлена до стягнення сума не виходить за граничні рамки, встановлені ст. 137 ЦПК України, тому суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_2 про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, які поніс відповідач при розгляді цивільної справи у розмірі 5600 грн. Порядок і підстави ухвалення додаткового рішення регламентовані ст. 270 ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1)стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2)суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3)судом не вирішено питання про судові витрати; 4)суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Аналогічне роз`яснення міститься й в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" №14 від 18 грудня 2009 року, згідно з яким додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст.220 ЦПК України воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішували вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Згідно із ч.3 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Відповідно до ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу. Колегія суддів звертає увагу, що ст. 142 ЦПК України не містить вказівок на процесуальну форму розподілу судових витрат у разі залишення позову без розгляду у вигляді додаткового рішення. Відповідно до ст. 258 ЦПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Ухвалюючи додаткове рішення, судом першої інстанції не звернуто увагу, що п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України визначає порядок ухвалення додаткового судового рішення після ухвалення саме рішення, тобто, коли розгляд справи розглянуто по суті, а не будь-якого іншого процесуального документу (судового рішення). Враховуючи, що ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області від 21 січня 2020 року позов ОСОБА_1 до Новобогданівської сільської ради Старобогданівського Старостинського округу Запорізької області, ОСОБА_2 , треті особи: Михайлівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним,залишено без розгляду, суду першої інстанції необхідно було визначитися із процесуальною формою, яку необхідно застосовувати при вирішенні заяви відповідача про винесення додаткового рішення про стягнення судових витрат у такому випадку, однак суд усунувся від цього і ухвалив додаткове рішення за загальними положеннями п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України. Стосовно доводів апеляційної скарги щодо необґрунтованості та неспівмірності заявленого розміру витрат на професійну допомогу та їх оцінки, апеляційний суд вважає, що оскільки додаткове рішення постановлено судом із грубим порушенням вимог процесуального закону та підлягає скасуванню, а розподіл судових витрат ст. 142 ЦПК України віднесено до компетенції суду першої інстанції, доводи заявника мають бути перевірені судом першої інстанції при розгляді заяви відповідача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. За таких обставин додаткове рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2020 року не може вважатись законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції для вирішення заяви ОСОБА_2 про стягнення понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу у зазначеній справі, оскільки судом першої інстанції порушено порядок вирішення зазначеної заяви. Відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2020 року - скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена у процесуальній формі додаткового рішення із порушенням норм процесуального права. Оскільки судом апеляційної інстанції оскаржуване додаткове рішення від 04 лютого 2020 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, підстав для розподілу судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції немає. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 379, 381-384, 390 ЦПК України , апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Додаткове рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2020 року у цій справі скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 04 травня 2020 року. Головуючий, суддя - доповідач СуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.