Постанова КЦС ВС № 756/13104/16-ц

Постанова Іменем України 30 квітня 2020 року м. Київ справа № 756/13104/16-ц провадження № 61-15389св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у акціонерному товаристві «Родовід Банк», розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва, у складі судді Шевчука А. В., від 03 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва, у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А., Невідомої Т. О., від 24 січня 2018 року. Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк», банк), яке у подальшому змінило назву на акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - АТ «Родовід Банк», банк), про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовна заява мотивована тим, що вона з 09 листопада 2009 року працювала у ПАТ «Родовід Банк» на різних посадах. 04 травня 2016 року її було звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників. 05 травня 2016 року з нею було укладено строковий трудовий договір до 01 червня 2016 року та прийнято тимчасово на посаду заступника начальника управління супроводження кредитів фізичних та юридичних осіб АТ «Родовід Банк», який в подальшому було переукладено з 01 червня 2016 року по 06 вересня 2016 року включно з переведенням на посаду начальника управління супроводження кредитів фізичних та юридичних осіб АТ «Родовід Банк». Позивач вважала незаконним своє звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки, на її думку, звільнення у зв`язку із скороченням штату здійснено не у зв`язку із змінами в організації виробництва праці. Крім того, вказувала про незаконність звільнення 06 вересня 2016 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, оскільки за її твердженням, переуклавши строковий договір з 07 червня 2016 року по 06 вересня 2016 року включно, ПАТ «Родовід Банк» тим самим уклав із позивачем строковий договір на невизначений строк. Посилаючись на зазначені обставини, збільшивши позовні вимоги, позивач просила суд визнати незаконним наказ від 01 вересня 2016 року № 76-01-03 о/с про звільнення та поновити її на посаді начальника управління супроводження кредитів фізичних та юридичних осіб ПАТ «Родовід Банк», стягнути з ПАТ «Родовід Банк» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 вересня 2016 року по 30 січня 2017 року у розмірі 68 465,88 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача з ініціативи власника з підстав скорочення чисельності штату працівників відбулося з дотриманням процедури, визначеної КЗпП України, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог не встановлені. Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Позивач виявила свою волю на укладення строкового трудового договору під час написання заяви про прийняття на роботу за строковим трудовим договору. У той же час вона виразила і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Апеляційного суду міста Києва від 24 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року залишено без змін. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що звільнення ОСОБА_1 проведено з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки строк трудового договору закінчився. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що з огляду на статтю 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, суд позбавлений можливості давати оцінку правомірності звільнення ОСОБА_1 згідно наказу від 26 квітня 2016 року № 30-26-43 о/с у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, після її подальшого працевлаштування в ПАТ «Родовід Банк» і виконання трудових обов`язків впродовж чотирьох місяців за строковими трудовими договорами. Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що трудовий договір переукладений один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23 КЗпП України, вважається таким, що укладений на невизначений строк, тому звільнення позивача у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України є неправомірним. На думку заявника, її заява від 01 червня 2016 року про переукладення трудового договору на строк з 07 червня 2016 року по 06 вересня 2016 року не свідчить про згоду на встановлення строкового характеру трудових правовідносин, а свідчить про сам факт укладення трудового договору, який в силу частини другої статті 39-1 КЗпП України повинен вважатись безстроковим. Також заявник наголошувала на тому, що суди не досліджували законність укладення з нею саме строкового трудового договору, а не договору на невизначений строк. Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу У відзиві на касаційну скаргу Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід Банк» просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі. 15 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 756/13104/16-ц розподілено судді-доповідачеві. Фактичні обставини справи, встановлені судами Згідно наказу ПАТ «Родовід Банк» № 1075 о/с ОСОБА_1 з 09 листопада 2009 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, займаючи при цьому посаду начальника управління продажу продуктів малого та середнього бізнесу. На підставі наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Родовід Банк» від 26 квітня 2016 року № 30-26-43 о/с ОСОБА_1 звільнено з роботи з 04 травня 2016 року у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Вивільнення працівників здійснювалося на підставі наказу тимчасової адміністрації ПАТ «Родовід Банк» «Про майбутнє вивільнення працівників АТ «Родовід Банк та їх попередження» від 29 лютого 2016 року № 13-29-01 о/с, про що ОСОБА_1 повідомлено 01 березня 2016 року під особистий підпис. Згідно заяви ОСОБА_1 від 28 квітня 2016 року на підставі наказу від 29 квітня 2016 року № 32-29-02 о/с останню прийнято на роботу за строковим договором на посаду заступника начальника управління супроводження кредитів фізичних та юридичних осіб АТ «Родовід Банк» тимчасово строком з 05 травня 2016 року по 06 червня 2016 року включно. За заявою ОСОБА_1 від 31 травня 2016 року на підставі наказу від 31 травня 2016 року № 32-29-02 о/с останню переведено з 01 червня 2016 року на посаду начальника управління супроводження кредитів фізичних та юридичних осіб АТ «Родовід Банк». Згідно заяви позивача від 01 червня 2016 року на підставі наказу від 03 червня 2016 року № 47-03-01 о/с ОСОБА_1 продовжено термін дії строкового трудового договору з 07 червня 2016 року по 06 вересня 2016 року включно. Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Родовід Банк» від 01 вересня 2016 року № 76-01-03 о/с ОСОБА_1 звільнено з роботи з 06 вересня 2016 року в зв`язку з закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України. Позиція Верховного Суду Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. За приписами частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України- це трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк у урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється за погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт). Строк, на який працівник наймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП Українипідставами припинення трудового договору є закінчення його строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення. Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив при підписанні заяви про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який цей договір був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною першою статті 36 КЗпП України. Встановивши, що за згодою сторін між позивачем та відповідачем був укладений строковий трудовий договір, у ПАТ «Родовід Банк» була запроваджена тимчасова адміністрація, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідач, як одна із сторін строкового трудового договору, заявивши вимогу про припинення трудового договору та видавши наказ про звільнення позивача з 06 вересня 2016 року, тобто в останній день дії договору, діяв відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. При цьому, позивач не оспорювала правомірність укладення з нею саме строкового трудового договору. Вказана умова трудового договору не визнана недійсною та презумпція її правомірності у встановленому порядку не спростована. Працівник була проінформована про умови укладеного з нею договору, зокрема, щодо терміну його дії, погодилась з ними, подавши відповідну заяву. За змістом частини другої статті 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк. Доводи касаційної скарги про те, що укладений трудовий договір між позивачем і відповідачем вважається безстроковим є необґрунтованими, оскільки з урахуванням характеру роботи позивача, а також перебування ПАТ «Родовід Банк» у стадії виведення неплатоспроможного банку з ринку, сторонами було укладено трудовий договір на визначений строк, а продовження строку його дії, з урахуванням положень частини другої статті 23 КЗпП України, не є підставою для набуття трудовим договором характеру безстрокового, укладеного на невизначений строк. За таких обставин, правильним та обґрунтованим є висновок судів про те, що між сторонами існували строкові трудові відносини та після закінчення строку дії трудового договору сторони не досягли домовленості про їх продовження. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних по суті спору висновків суду апеляційної інстанції. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 24 січня 2018 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович